Загадкові стани плоті та духу, відомі як нірвана або релігійний транс, стали об’єктом вивчення нейрофізіологів і біохіміків уже досить давно. Проте переконливі результати, які дозволяють пояснити зміни в організмі людини під час релігійних переживань перебудовою нейронних сіток, особливостями передачі нервових імпульсів або ж біохімії мозку, з’явилися лише порівняно недавно. Зате відразу в кількох незалежних науково-дослідних центрах — Філадельфії, Сан-Дієго, Північній Кароліні та Канаді — вчені не лише змогли зафіксувати такі зміни, а й навіть відтворити їх, цілком земними методами викликавши в добровольців «бачення» і «прозріння».
Так, приміром, з’ясувалося, що стан «один на один із Всесвітом», якого східні мудреці домагаються роками напружених медитацій, забезпечується зниженням активності нейронів тім’яної частки мозку. Що звучить цілком логічно, оскільки саме ця частка відповідальна за орієнтацію людини як у просторовому, так і в психологічному смислі. Почуття безмежної любові та співчуття супроводжуються змінами в лобних частках, відповідальних за глибину концентрації. А відчуття, що релігійні переживання змінили все життя людини, пояснюється активізацією скроневих часток, які опрацьовують життєвий досвід за персональною значимістю для індивідуума.
«Мозок улаштований так, щоб мати релігійні й духовні переживання, — стверджує нейрофізіолог із Філадельфії Ендрю Ньюберг. — Доти, доки існуватимуть ці фундаментальні зміни в мозку, існуватиме і релігія. Мозок схильний до переживання таких відчуттів, і саме тому так багато людей вірить у Бога».
Д-р Ньюберг підкреслює, що своїми дослідженнями він лише хотів заповнити прірву між наукою та релігією і не збирався займатися пошуками відповіді на запитання, чи й справді Бог є. Проте для багатьох результати цих досліджень стали підтвердженням того, що Бог є лише продуктом життєдіяльності людського мозку, і не інакше.
Свої експерименти доктор Ньюберг проводив на добровольцях із числа тибетських ченців, яким під час медитації, у момент досягнення стану нірвани, вводився нешкідливий радіоактивний барвник. Його розподіл усередині мозку допомагав під час сканування визначити, які ділянки мають найбільшу активність. Активізація лобних часток, відповідальних за концентрацію, була цілком передбаченою. А от зниження активності в тім’яній частці мозку, що відповідає за орієнтацію людини у тривимірному просторі, дала багато інформації для розмірковувань. «У разі блокування цієї ділянки межа між вами й усім іншим світом зникає. Ви автоматично переходите у «всесвітній» стан».
Доктор Ньюберг уперто не бажає відповідати на запитання, чи віруючий він, і не вважає, що його роботи можуть бути використані в дискусіях на тему існування Бога. А от Майкл Персінгер із Канади переконаний: усі священні бачення і прозріння мають цілком наукове пояснення. Більш того, йому вдалося навіть викликати такі бачення в лабораторії. Добровольцям, яких заздалегідь попередили, у чому сенс експерименту, пропонували одягти спеціальний шолом, за допомогою якого їхній череп зазнавав впливу слабких електромагнітних сигналів. Четверо з п’ятьох, за словами доктора Персінгера, повідомляли про «містичні переживання, відчуття духу або істоти, що знаходиться поруч або за ними. Дехто плакав, інші відчували дотик Бога, ще хтось лякався і розповідав про демонів і злих духів». «Це відбувалося в лабораторії, — наголошує доктор Персінгер. — Вони знали, що знаходяться в лабораторії. А тепер уявіть собі, що це сталося пізно вночі в церкві, мечеті або синагозі».
Доктор Персінгер упевнений: його експерименти переконливо доводять, що «релігія є лише похідною мозку, лише мозку, і має мало спільного з тим, що знаходиться поза ним». Проте деякі вчені, не заперечуючи отримані ним результати, беруть під сумнів зроблені висновки. Зокрема, Деніел Батсон, психолог із Канзаського університету, стверджує, що «мозок служить інструментальною базою, за допомогою якої випробовуються релігійні переживання. Казати, ніби мозок створює релігію, це все одно, що стверджувати, ніби музику створює піаніно».