У нещадній критиці діяльності попередніх урядів і президента у соціальній сфері політики різної орієнтації — від лівих до правих — стараються один поперед одного. Справді, хто б заперечував, що падіння життєвого рівня українських громадян, катастрофічне зниження заробітної плати у 90-ті роки, поєднане з невиплатою «кровних», призвели до відтоку робочої сили із України за кордон. Соціальний ураган спричинив руйнацію трудового та інтелектуального потенціалу держави — вагома частина мігрантів, які працюють поза її межами — це люди з вищою освітою, вченими ступенями, званнями і т.п. Чорну цифру трудових мігрантів з України — від семи до восьми мільйонів осіб — називають як багатолітній політв’язень (донедавна один з керівників партії УРП «Собор») Левко Лук’яненко, так і його непримиренний опонент лідер комуністів Петро Симоненко. Такими ж даними оперує Уповноважений ВР з прав людини Ніна Карпачова, яка недавно стала народним депутатом від Партії регіонів. Вражаючою інформацією про грандіозні масштаби заробітчанства українців за кордоном політики і чиновники демонструють свою турботу про зайнятість населення на батьківщині, про зростання доходів громадян, і тим самим вони апелюють до органів влади: добробут «маленького українця» — це ваш прямий обов’язок.
Насправді поширювані дані про масштаби трудової міграції — перебільшені. Яскравий приклад — результати моніторингу, який провели фахівці Тернопільського обласного центру зайнятості. Зауважимо, що Тернопільщина є більш ніж показовим регіоном заробітчанської «рози вітрів».
В основу уже другого обстеження кількісних та якісних змін трудової міграції покладено дані сільських та селищних рад Борщівського і Теребовлянського районів, де відсоток мігрантів, а також вектори виїзду близькі до середньообласного показника. Вперше вдалося отримати максимально об’єктивну інформацію про обсяги трудової міграції міського населення області, зокрема й Тернополя. При визначенні міграційної активності жителів міст були враховані такі фактори: більша освіченість, активність і комунікабельність, вища вартість життєвих благ у містах, зокрема придбання житла, плата за навчання дітей, неможливість гідного життя за рахунок зарплат у промисловості, малих підприємствах, бюджетній сфері і т.п.
Фахівці центрів зайнятості області опитали понад дві тисячі учнів Тернополя з різних родин та майже стільки ж у містах і селищах двох районів. Респондентами стали учні середніх і старших класів: вік їхніх батьків серед заробітчан найактивніший — від 30 до 45 років. Опитування, проведені у вересні-жовтні минулого року, засвідчили, що у 25,5 відсотка дітей один із батьків перебуває за кордоном, а у 4,2 відсотка — гроші за кордоном заробляють і батько і мати. Отож реальні обсяги трудової міграції — це дев’ять відсотків працездатного населення у працездатному віці, або до 55 тисяч жителів області. І якщо спроектувати цю цифру на всю Україну, то кількість трудових мігрантів з України буде аж ніяк не сім мільйонів. Близькою до істини була начальник управління зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України Тетяна Петрова, яка недавно озвучила цифру у два з половиною-три мільйони (з урахуванням сезонних коливань).
Безсумнівно, що основною причиною трудової міграції є низькі доходи переважної більшості населення України. Це — реальність, доволі жорстка. Здорові і неліниві громадяни зрозуміли, що заробити на безбідне існування можна за кордоном — у країнах, де навіть нелегалам з третього світу платять не копійки, як за нашими мірками. Вихід?
Перший заступник директора Тернопільського обласного центру зайнятості Степан Хаба пропонує простий, але ефективний рецепт подолання відтоку робочої сили за кордон:
— Масштаби трудової міграції можуть бути зменшені лише тоді, коли доходи українських громадян наближатимуться до рівня заробітків жителів сусідніх країн — Польщі, Чехії, Угорщини, а з часом — Греції, Іспанії, Італії, які тепер приймають наших заробітчан.
Відомий італійський письменник і філософ Умберто Еко заглянув у майбутнє на десятки років, написавши: «Третій світ стукає у двері Європи і входить у них навіть тоді, коли Європа не згодна пускати». На цю істину слід зважати. Але українські чиновники знайшли простіший спосіб розв’язання проблеми трудової міграції з України. А саме — завищувати цифри.
Для нинішньої владної еліти дані про сім-вісім мільйонів заробітчан легко стали рятівною паличкою, об’єктом для пропагандистських маніпуляцій. Говорити про таку кількість трудових мігрантів вигідно, бо це приносить політичні дивіденди: мине трохи часу — і можна буде заявити про повернення мільйонів наших громадян із-за кордону на батьківщину. Чому ж їм масово не повертатися додому, коли обіцяні президентом п’ять мільйонів робочих місць створені. Гайда додому і не думайте про чергові мандри! А якщо хтось вас і підштовхує до пошуків кращої долі, то, знайте, це — вороги. І нічого їм довіряти.