Якщо насниться огірок — значить, буде син.
Народна мудрість
З давніх-давен багато мам і тат мріяли про можливість обирати стать майбутньої дитини. Не дивно, що стосовно цього існує сила-силенна різноманітних теорій, народних прикмет і забобонів, часом досить кумедних.
Наприклад, давні китайці вважали: для того, щоб народився хлопчик, жінці під час «любовного акту» треба лягти головою на північ, а для зачаття дівчинки, відповідно, на південь. Німецькі прабабці були впевнені, що якщо кохатися під час дощу, неодмінно народиться дівчинка, в суху ж погоду, як правило, зачинаються хлопчаки. В середньовічній Європі чоловіки, котрі мріяли про спадкоємця, ховали під подушку сокиру й у найпікантніший момент мали дістати її зі словами: «Щоб ти мала хлопчика». Якщо ж батьки мріяли про дівчинку, дружині на голову вдягали капелюха й шепотіли їй ніжні слова.
Рекомендації щодо статі майбутньої дитини можна знайти навіть у Талмуді: народиться син, якщо чоловік першим закінчує злягання. А от давні греки однією з найнадійніших умов народження хлопчика вважали вживання майбутньою матір’ю соку блашниці дизентерійної три рази на день, постуючи сорок днів поспіль перед ніччю кохання. Вони також вірили в те, що стать немовляти залежить і від розташування зірок у момент зачаття. Деякі народи приписували вирішальну роль у цьому таїнстві впливові фаз Місяця.
І все-таки ближчими за всіх до істини виявилися римляни. Вони дійшли висновку, що стать дитини визначає чоловік, і були цілковито праві. Однак нащадки Ромула надто спрощували справу. За їхньою теорією виходило: якщо глава в сім’ї — чоловік, неодмінно народиться син.
Але хоч як би намагалися батьки дотримуватися порад знахарів, результат залишався, як правило, непередбачуваним. Природа постійно прагнула розпорядитися по-своєму, й результат виходив приблизно 50 на 50. Сучасні мами й тата, як і раніше, не проти спланувати стать майбутньої дитини, використовуючи при цьому різні, часом досить екзотичні й авантюрні способи.
«Хотілося б довідатися, чи існують методики планування статі майбутньої дитини? Чи справді з допомогою спеціальних дієт, часу зачаття або якихось інших засобів і способів можна обумовити народження хлопчика чи дівчинки? А чи людству не дано це право та знання, і лише Господь Бог вирішує, хто в кого народиться? Річ у тім, що в нашій сім’ї ростуть двійко пречудових дівчаток, але ми з чоловіком хочемо ще й сина. Буду дуже вдячна за відповідь», — пише Анастасія К. Це запитання редакція «ДТ» адресувала Сергієві Денисенку, директору київської клініки проблем планування сім’ї (лікарні холдингової компанії «Київміськбуд»), урологу.
— Стать дитини на 100% залежить від випадкового збігу обставин і визначається лише в момент зачаття, — каже Сергій Вікторович. — У жіночій статевій клітині (яйцеклітині) міститься одна статева Х-хромосома, у сперматозоїді може бути як Х-, так і У-хромосома. Якщо яйцеклітина запліднюється сперматозоїдом, який несе Х-хромосому, «вийде» дівчинка, а якщо сперматозоїд містить У-хромосому, народиться хлопчик.
Тому такі методи планування статі дитини, як дотримання спеціальних дієт, врахування фаз місяця, використання календарів, а також таблиці, теорії «відновлення крові», особливі пози, — фікція, а досягнутий бажаний результат — випадковість (приблизно з 50-відсотковою імовірністю).
Упродовж тривалого часу лікарі та вчені різних країн проводили біологічні дослідження з метою розробити наукову методику, що дала б можливість планувати стать дитини. На сьогодні існує лише три науково обгрунтованих і достовірних шляхи «запрограмувати» стать дитини. Й усі вони принципово передбачають використання складних медичних технологій.
Перший — добір «жіночих» або «чоловічих» сперматозоїдів, тобто клітин, які мають Х- чи У-хромосому. Ці сперматозоїди різняться за вагою, розміром, рухливістю і білковою структурою. Метод ненадійний. Імовірність помилки — понад 30%. Запліднення відбувається методом штучної інсемінації.
Другий зі способів застосовують у випадках природного запліднення — у період від 5 до 12 тижнів вагітності. Протягом кількох годин визначається «хромосомний паспорт» майбутньої дитини. Достовірність — 100%. Хромосомний аналіз дозволяє визначити батьківство, виявити генетичні проблеми, зокрема пов’язані зі статтю. За необхідності роблять редукцію: в найбільш ранні строки, коли розвиток відбувається лише на клітинному рівні, вводиться сольовий розчин і «проблемні» клітини розсмоктуються.
Планувати стать дитини можна і при зачатті. Якщо існує проблема з настанням вагітності, то її індукують із використанням сперматозоїдів, одержаних за вищезгаданою методикою, або проводять «селекцію» уже запліднених клітин (одержаних у програмах «штучного запліднення») «необхідної статі» та повертають в організм жінки. Найефективнішою у програмах «штучного запліднення» є методика ICSI — внутрішньоцитоплазматична ін’єкція сперми. Це універсальний спосіб штучного запліднення, при якому «добірний» сперматозоїд вміщується безпосередньо в яйцеклітину, запліднюючи її фактично в 100% випадків.
Для чого визначають і планують стать майбутньої дитини? Насамперед і головним чином — для виключення генетичних проблем, які можуть бути передані потомству та виявитися фатальними для її здоров’я і життя. Ще до настання зачаття можна виявити такі небезпечні захворювання, як синдром Дауна, Клайнфельтера, Патау, позбутися хвороб, що передаються по жіночій або чоловічій лінії (наприклад, від гемофілії, міодистрофії).
Але трапляються ситуації, коли планування статі необхідне саме за соціальними показниками. Іноді це стає приводом для дискусій про етичні аспекти.
Якщо подружжя однаково радітиме появі і хлопчика, й дівчинки («Аби здоровеньким був!»), така позиція — слушна й добра. Але існує багато людей, котрі бажають або хлопчика, або дівчинку. Прихильники визначення статі вважають, що завдяки цьому вдається зберегти як мінімум половину всіх «незапланованих» вагітностей. Адже, приміром, якщо пара, яка має трьох доньок, знатиме, що четверта дитина — хлопчик, то таку вагітність збереже.
Крім того, існують національні та сімейні традиції, що просто зобов’язують народити дитину певної статі. Молекулярно-цитогенетичний аналіз дозволяє визначити стать дитини й навіть батьківство вже з шостого тижня вагітності. Без шкоди для здоров’я жінка за необхідності може зробити вакуум-регуляцію. Неетично? Але в Україні величезна кількість незапланованих вагітностей. Чому? Це тема для окремої розмови. За деяких обставин бажання мати дитину певної статі може бути настільки великим, що дитина вже в материнському лоні відчуває себе знедоленою, якщо стать її не така, як бажалося. І пізніше в такої дитини зберігається відчуття, що з нею «щось не так» чи що вона чогось позбавлена. Те, що багато батьків намагаються приховати своє розчарування, коли, наприклад, замість очікуваної дівчинки народжується хлопчик, як правило, мало позначається на внутрішньому відчутті дитини. Це може вплинути на все її подальше життя. Наприклад, може розвинутися порушена соціальна поведінка або навіть невпевненість дитини у власній статевій ідентичності.
Противники планування статі наводять як основний аргумент таку точку зору: вони впевнені, що більшість подружніх пар, якщо надати їм право обирати, зволіють мати дитину чоловічої статі. Тож зрештою на землі запанує «чоловіче царство». Тим часом, згідно з останніми даними соціологічних опитувань, для багатьох сімей або не має значення стать першої дитини, або батьки мріють про двох дітей, причому різної статі.
Однак навіть противникам планування статі доведеться визнати, що головна мета медицини — дати здорове життя там, де воно не може зародитися природним шляхом, і забезпечити його повноцінний розвиток, використовуючи найостанніші досягнення науки та медицини. Зрештою, якщо Бог дав нам ці технології, чому б їх не використовувати? Не все у світі настільки однозначно.
(У наступній статті
ми поговоримо про пізнє
материнство)