UA / RU
Підтримати ZN.ua

Софіїн день

155 років від дня народження Софії Русової. Чи гідно ми пошановуємо це ім’я?

Автор: Людмила Синекоп

Нація народжується коло дитячої колиски.

Софія Русова

Софіїному дню стільки ж літ, скільки нашій незалежності. На батьківщині видатної просвіти­тельки - Чернігівщині - вже стало доброю традицією відзначати 30 вересня Софіїн день та проводити заходи, присвячені Дню вчителя. Ці дві дати настільки органічно пов’язані, що святкуються одночасно. Пам’ятній даті приурочена всеукраїнська наукова конференція «Русівські читання», яка об’єднала дослідників спадщини Софії Русової з різних куточків Украї­ни. Після конференції її учасники вирушать у село Олешня, де долучаться до традиційних святкувань Софіїного дня. Цей день відкриває щоразу нові сторінки з життєпису і творчого доробку особистості світового значення. Уже традиційно в День Віри, Надії, Любові педагоги Київської школи-дитячого садка ім. С.Русової прямують поклонитися землі, яка народила й виплекала одну з наймудріших постатей в українській культурі.

Шведсько-французьке походження не завадило Софії Русо­вій досконало опанувати укра­їнську мову, глибоко пізнати духовність і традиції українського народу. Своєю любов’ю до всього українського вона завдячувала насамперед любимій няні, яка щодня долала до своєї вихованки сім кілометрів пішки. Тож знаменитий вислів просвітительки про те, що нація народжується коло колиски, - з її власного досвіду.

«Коли мова йшла про українську справу, то ніщо не могло спинити її завзяття: ні родина, ні діти, ні переслідування царських жандармів чи большевицьких чекістів, ні тюрми, ні арешти, ні тяжкі умови еміграції, ні події приватного життя… Ніщо не спиняло її енергії в боротьбі за український ідеал…» - писав у спогадах син Софії Федорівни Юрій Русов.

Про Софію Русову можна розповідати багато. Як про справжню народну вчительку і просвітительку. Як про активну учасницю найпомітніших подій культурного простору України в умовах царської заборони та переслідувань наприкінці XIX століття. Про феномен «Старої громади», перший український дитячий садок, першу українську оперу Миколи Лисенка «Різдвяна ніч», першу дитячу оперу «Коза-дереза», перший позацензурний «Кобзар», виданий із чоловіком у Празі. Про Русову - як про члена Української Центральної ради. Як про подвижницю, яка за свої радикальні погляди впродовж майже 20 років постійно перебувала під наглядом поліції, її неодноразово кидали до в’язниці. Про її втрати і невлаштований побут, про непристосовані умови, в яких доводилося жити й народжувати дітей. Про невтомність, із якою жила задля Украї­ни, про гідність, якої не втрачала за жодних обставин. «Я заробляла на своїх діток цілий день, бігаючи по лекціях. Але вечори цілком віддавала політичній справі», - згадувала С.Русова.

«Над дитиною має панувати тільки дисцип­ліна любови і ласки», - стверджувала Софія Ру­со­ва. Пошану до свободи особистості, несприйняття насильства над людською гідністю вона вважала найголовнішими чеснотами педагога. «...Усе виховання будується на пошані до особи». «…Українська дитина не дуже експансивна, вона занадто вразлива; до неї треба підходити з ласкою, привернути її до себе повагою до її індивідуальності. Треба збудити її цікавість, тоді виявиться талановита вдача дитини й озветься глибока чуйність» (С.Русова, «В дитячому садку», 1918 р.) У працях Софії Русової висвітлено основні принципи побудови національної школи і дитячого садка, умови, що забезпечують повноцінний розвиток дитини як особистості, вимоги до підготовки вихователів тощо.

Ще в минулому столітті Софія Русова мала концепцію розвитку української національної школи, стверджуючи, що нація народжується коло дитячої колиски, що тільки на рідному ґрунті, серед рідної природи, пісні й слова здатна вирости національно свідома людина.

Надзвичайний інтерес становлять праці С.Русової з питань національного мистецтва та його значення в навчанні і вихованні. Національне мистецтво, на думку С.Русової, є найпершим чинником пробудження художнього почуття в дітей. Узори на українському одязі, вишиванках, плахтах, рушниках, вишивка по шкірі, своєрідність словесного музичного фольклору - все це велике багатство національної творчості, могутній чинник художнього розвитку і пробудження нових творчих сил.

«Все виховання дітей має бути позначене мистецтвом, естетичним сприйманням і емоціями» - цей принцип видатної просвітительки і педагога є провідним у роботі нашої школи-дитячого садка (ШДС) ім. С.Русо­вої. Уже в ранньому віці діти захоплено малюють пальчиками віночки, ягоди калини, горобини. Хист до малювання прищеп­люють вихователі Наталія Юрі­їв­на Ковальчук, Людмила Григо­рівна Червона, Надія Петрівна Приходько, Наталія Володими­рів­на Змієвець, Катерина Мико­лаївна Дорошенко.

Особливого значення надає С.Русова рідній мові як могутньому засобу загального розвитку дитини. Спи­раю­чись на наукову спадщину О.Потебні, вона розглядає рідне слово, мову як джерело неповторного, національного світобачення, як систему, в якій фіксуються особливості сприймання і відображення дійсності, зокрема специфіка її художньо-образного осмислення.

Наші вихователі наполегливо вчать дітей говорити рідною мовою. Молодші школярі випускають літературну газету «Заспів», у якій можна прочитати віршики, маленькі оповідання, придумані казки, цікаві історії, написані самими дітьми.

Школа-садок - то й оселя для пісні. Її співають дорослі і діти. Коли так буває, кажуть, що то співає душа народу. Творчий доробок музичного керівника Л.Доценко складається з пісень, до яких вона пише музику, з оригінальних танців, з музики до вистав та ігор-драматизацій. Діти зустрічають весну веснянками та гаївками, закличками та віншуваннями. Особливий час - коли приходять щедрування, колядки. Учні їх знають багато, бо батьки зуміли передати той родинний скарб кожній дитині.

Є принципи виховання, які не залежать від часу. Завжди вважалося, що бездіяльність призводить до пасивності, байдужості. Але «шкодливі й ті ручки й голівоньки, які задурені шаблоном, стомлені надмірною примусовою працею» - стверджує С.Русова. Отже, йдеться про значення діяльності, і, зокрема, творчої. Орігамі - це теж мистецтво. Ми склали програму з орігамі для дошкільнят та школярів, у нашому закладі працює гурток «Умілі рученята» (керівник - Т.Город­нича). Наші діти щороку посідають призові місця на міському конкурсі «Журавлиний клич».

У повсякденній педагогічній практиці переконуємося в мудрості думок Софії Федорівни, що гармонійну людину можна виховати за умов, коли виховання буде: індивідуальним, пристосованим до природи дитини; національним; відповідатиме соціально-культурним вимогам часу; вільним, незалежним від тих чи інших директивно-чиновницьких вимог.

До 150-річчя від дня народження Софії Русової зусиллями педагогів, батьків у нашій школі-дитсадку було відкрито музей, який нині став центром ознайомлення з цією неповторною постаттю у сузір’ї корифеїв національної педагогіки, фундатором теорії та методики дошкільного виховання.

З нагоди Софіїного дня хочеться нагадати мудрі слова видатної української просвітительки: «У вселюдському житті тільки той народ і бере перемогу, який має найкращу школу».

А ще Софія Русова заповідала: «А ви працюйте, працюйте й не сваріться». Як мовиться, наче у воду дивилася.

Об’єктивка DT.UA

Софія РУСОВА - педагог, громадський діяч, одна з яскравих представниць українського жіночого руху, основоположник українського дошкілля.

Народилася 18.02.1856 р. в с. Олешня на Чернігівщині.

1917 р. - член Української Центральної Ради. У Мініс­терст­ві освіти (за гетьманату) очолювала департамент дошкільної та позашкільної освіти.
З 1922 р. перебувала в еміграції. Померла у Празі 1940 року.