Кажуть, у нашій державі функціонують близько 900 вищих навчальних закладів, кожен із яких щорічно випускає десятки тисяч дипломованих спеціалістів. Вони виходять у мантіях і з дипломом, щоб відразу сміливо впірнути в «кар’єрне море». Може, саме тому з-поміж усіх інститутів України так вирізняється заклад, у якому немає ані синіх із золотим заліковок, ані деканів, ані проректорів, ані дипломованих випускників, адже в ньому проходять підготовку до... сімейного життя. Львівський Інститут родини та подружнього життя, заснований 1997 року, — явище справді унікальне. Тепер, коли так багато говорять про руйнацію української сім’ї, його працівники ведуть науково-дослідну роботу і впроваджують конкретні програми з реабілітації сімейних цінностей в українському соціумі. Хтось може сказати, що таких шкіл, тренінгів і центрів в Україні і без того не бракує. Та, незважаючи на їхню діяльність, розлучень і абортів у нас все одно забагато. Адже зазвичай ми просимо допомоги тільки тоді, коли морська вода вже щосили ллється через пробоїну в днищі сімейного судна. І мало хто нині розуміє, як важливо ще до створення сім’ї дати молодим людям «інструкцію з судноводіння». Фактично, Інститут родини одним із перших в Україні розпочав широкомасштабну роботу з підготовки юнаків та дівчат до подружнього життя, ознайомлюючи з його психічними, сексуальними й духовними складовими через вчення католицької церкви. Щоб дізнатися, як побудовано навчальний процес, які програми й предмети вивчаються в рамках підготовки до сімейного життя і наскільки поширене в Україні саме поняття підготовки до шлюбу, «ДТ» звернулося до директора Інституту родини та подружнього життя, доктора філософії Юрія Підлісного.
— Перші наші кроки були пов’язані з випуском книжок, які могли б допомогти людям зрозуміти, що таке сім’я з церковного погляду. Потім церковна влада попросила нас розпочати підготовку молоді до шлюбу. Чому? Після виходу УГКЦ з підпілля безліч юнаків та дівчат почали йти на вінчання, хоча більшість їх і не були готові до цього таїнства. Щоб це не перетворилося на моду й чисту формальність, потрібно було допомогти парам, які готувалися до вінчання, зрозуміти його сутність. Невдовзі було розроблено невеличкий курс, який складався з 10—12 зустрічей, туди запрошувалася кожна пара, котра готувалася пройти обряд вінчання у греко-католицькій церкві. Спочатку це відбувалося тільки у Львові, у приміщенні Львівської Богословської академії (тепер це Український католицький університет), але згодом такі підготовчі курси почали пробувати вести парафіяльні священики, а також священики з інших міст. Незабаром Синод єпископів вирішив розробити єдину для всієї греко-католицької церкви програму підготовки до шлюбу. Сьогодні це 18 зустрічей, поділених на певні блоки. Перший, богословський, містить у собі п’ять зустрічей зі священиком, який розповідає молодим людям про таїнство шлюбу в контексті християнської віри, пояснює, чому він є нерозривним. У другому, медичному блоці, що його проводять медики, висвітлюються теми сексуальних стосунків подружжя. У наші дні ще живе стереотип, відповідно до якого церква на сексуальні стосунки дивиться як на щось нечисте. Насправді все не так. Людину створено як чоловіка і жінку, тобто кожен із нас має конкретні фізіологічні і психологічні особливості. Господь побажав, щоб рід людський продовжувався через статевий зв’язок, що означає: сексуальні стоснуки поєднані не лише із задоволенням, а й із зачаттям нового життя, яке має відбуватися в сім’ї. На превеликий жаль, сучасний світ, що прагне стати дедалі більш постхристиянським, відділяє статеві стосунки від кохання та сім’ї, а отже — й від поняття відповідальності. Тому сьогодні церква має не лише визнавати цю сферу, а й говорити про неї у позитивному світлі. У сучасних потоках інформації забагато розпусти й ханжества, молодь найчастіше бере «на озброєння» лише міфи про статеву сферу, котрі з реальним життям нічого спільного не мають. Оскільки церква проголошує сім’ю одним із Таїнств, одне з її завдань — правильно подати вчення про інтимну сферу, показати її красу та делікатність.
Третій блок називається біоетичним. У ньому розповідається про природне планування сім’ї, йдеться про відповідальне батьківство, коли чоловік і жінка, спираючись на наукові знання про природу інтимного спілкування та духовні складові, свідомо підходять до питання зачаття, вагітності й народження дитини. Ще один блок присвячено психологічним засадам сімейної гармонії. Його веде психолог, який не тільки пояснює психологічні відмінності між чоловіками та жінками, а й допомагає парі розібратися в тому, що є закоханість, а що є справжнім коханням, розповідає про причини сімейних дисгармоній та їх подолання. Сьогодні всі прагнуть стабільності, хочуть впевненості в завтрашньому дні, мріють стати щасливими, але при цьому не завжди розуміють, як цього досягти. Є одна парадоксальна істина, яку чимало богословів навіть називають парадоксом церкви. Вона полягає в тому, що, аби стати щасливим, потрібно... відмовитися від пошуку власного щастя і просто дарувати себе іншому.
— Гарно... А що коли через таїнство вінчання хочуть пройти молоді люди, які належать до різних конфесій?
— Відповідь на це запитання дає п’ятий, так званий канонічний, блок, у якому висвітлюються церковно-юридичні моменти. Наприклад, як церква сприйме союз, якщо я греко-католик, а вона — протестантка чи православна. Мені відомий один парадоксальний випадок, коли наречена була юдейкою з України, а наречений — сирійцем зі змішаної мусульмансько-християнської сім’ї, причому сам він точно не знав, хто він — мусульманин чи християнин. Це була дивна ситуація. Вони повінчалися десь у Сирії, в одному з православних храмів.
— Програма вашого інституту побудована на християнських цінностях і передбачає, що людина практикує духовне життя в рамках церкви, тобто молиться, сповідається, постить, намагається долучитися до таїнств. Фактично, в неї вже сформовані певний спосіб мислення і стиль життя. Але якщо дівчина чи хлопець не долучені до церковного життя — що тоді?
— Звісно, ідеальний варіант — коли підготовка до шлюбу відбувається в родині. Але сьогоднішні сім’ї й самі далекі від ідеальних — не всі батьки знають, як правильно підготувати свою дитину до шлюбу. Бувають випадки, що після проходження курсу молоді розходяться, хоча до того в їхніх родинах уже все було готове до весілля. Чому так трапляється? Тому, що вони раптом усвідомлюють, що між ними немає кохання, що краще їм розлучитися тепер, ніж потім мучити одне одного в шлюбі... Звісно, я намалював ідеальну картину того, як усе відбувається, але на практиці не завжди можна провести 18 повноцінних зустрічей, наприклад, у селі. Взагалі, щойно цей рух розпочався при храмах — ми перестали проводити курси в рамках нашого закладу. При храмах такі лекторії функціонують значно краще. Спочатку люди прийдуть до церкви по науку, а потім — для здійснення таїнства вінчання. Інколи для священика це єдина нагода звернутися до людей, бо сьогодні в нас багато, як я їх називаю, «горизонтально-вертикальних» християн, яких вносять для хрещення, вводять для вінчання і виносять для поховання.
— Юрію Теодоровичу, як дивляться представники місцевих органів влади на цей досвід, і як ви оцінюєте можливість створення цільової державної програми (тренінгу) з підготовки нинішніх старшокласників і студентів до побудови сім’ї? Адже інтерес до цієї теми зараз високий як ніколи. Недарма Київ із захопленням читає «Чоловіки з Марса, жінки з Венери»...
— Завдяки нашим контактам на Західній Україні я знаю, що керівники місцевих управлінь у справах сім’ї та молоді ставляться до цього дуже позитивно. Але я не думаю, що такі курси слід робити централізовано від держави. Нашим людям не можна нічого нав’язувати. Держава повинна лише створити певні умови для розвитку таких програм на місцях. Наш інститут колись першим організував такі курси, потім хтось узяв із нас приклад і створив щось аналогічне, тобто ідея «пішла», і вона активно працює сьогодні. Зараз ми займаємося цивільними шлюбами. Хоча це й деструктивне явище, у ньому криється деяка щирість молодих людей, які не хочуть створювати сім’ю, бачачи, як багато їх розпадається сьогодні. Церква в особі своїх наукових інститутів мусить дати відповідь на це явище.
— На сайті Інституту родини та подружнього життя (www.family-institute.org.ua) я прочитала, що, окрім зазначеної діяльності, ви ведете ще три інші просвітницькі програми, також прямо пов’язані з сім’єю та молоддю...
— Так, це «Етика сімейного життя. Християнський погляд» (180 годин), «Сексуальність людини. Міфи і правда» (12 годин), «Метод природного планування сім’ї» (72 години). У рамках «Етики сімейного життя...» читаються такі предмети: основи антропології, філософія любові, етика сімейного життя, психологія сімейних відносин, отці церкви про сім’ю та шлюб, міфи і правда про сексуальність людини, розвиток дитини в утробі матері, біоетика, планування сім’ї, педагогіка сімейних стосунків тощо. Всі ці лекції читають дипломовані спеціалісти — доктори філософії та богослов’я, фізіологи, кандидати медичних наук, педагоги та священики. На цьому курсі у нас буває від 20 до 120 осіб. Причому приходити може хто хоче.
Другий курс — «Сексуальність людини. Міфи і правда» розрахований на учнів старших класів. Зазвичай у школах він проходить на ура. На цьому курсі ми говоримо про особливості статі й розповідаємо про міфи, пов’язані з так званим безпечним сексом, навчаємо шанобливо ставитися до людської тілесності, розглядаємо такі теми, як дружба і кохання, дошлюбний і позашлюбний секс, їх наслідки, говоримо про спокусу та самоповагу, розповідаємо про види контрацепції, про її негативний вплив на здоров’я чоловіка і жінки. Насамкінець ми показуємо хороший півгодинний фільм про розвиток дитини в утробі матері, а потому демонструємо шестихвилинний фільм-шок про те, що таке аборт. Дехто цю методику критикує й каже, що таких жахливих картинок дітям показувати не можна, але ми так не вважаємо. Підліткам зі слабкими нервами ми пропонуємо виходити.
Третій курс — про методи природного планування сім’ї — читається для підготовки відповідних інструкторів, які опісля братимуть участь у підготовці молоді до шлюбу. Цей курс розкриває особливості фізіології жінки, описує особливості її циклу. Він підготовлений на основі методу, розробленого за участі Міжнародної організації захисту людського життя (Human Life International). Інколи його асоціюють із контрацептивним засобом, але все якраз навпаки. У житті подружньої пари буває період, коли треба зачекати із зачаттям дитини, і якщо контрацепція (можливо, за винятком презерватива) покладає відповідальність на жінку, то цей метод навчає чоловіка, зважаючи на цикл дружини, поділяти з нею частину відповідальності й утримуватися. У нас його читають медики, акушери-гінекологи, біологи і фізіологи, тобто люди, котрі добре знають анатомію та фізіологію жіночої репродуктивної системи, які, до того ж, є глибоко віруючими людьми.