UA / RU
Підтримати ZN.ua

Сергій Бусленко: «Ми прорвались аж у Китай»

Рівненський фотохудожник Сергій Бусленко — єдиний в Україні заслужений художник Міжнародної фед...

Автор: Роман Якель

Рівненський фотохудожник Сергій Бусленко — єдиний в Україні заслужений художник Міжнародної федерації фотомистецтва із золотою відзнакою, член Королівського фотографічного товариства Великобританії, член Американської фотографічної асоціації та її офіційний представник в Україні. Володар 32 золотих медалей міжнародних фотовиставок, чотирьох гран-прі. Пан Сергій віртуозно освоїв чимало жанрів і технік фотомистецтва. Наша розмова — про тенденції сучасного фотомистецтва, відкриті і невикористані можливості репрезентації художньої фотографії українських митців у світі та зарубіжних — в Україні.

— Сергію, ви здобували міжнародні нагороди саме за чорно-біле фото. Чи означає це, що пік кольорової фотографії у світі минув, а Україна дещо відстає від глобальних тенденцій фотомистецтва?

Монгольські вершники у Китаї
— Три роки тому вас запросили з персональною виставкою до Китаю…

— Творчі контакти з китайськими фотохудожниками в мене виникли вже давно. Ми приймали поважну делегацію з шести осіб, які представляли Китайську фотографічну асоціацію в Будапешті на конгресі Міжнародної федерації фотомистецтва. Після цього престижного форуму вони завітали до нас у Рівне на відкриття китайської виставки в рівненській фотогалереї.

Ми також показали їм наші історичні місця, краєвиди та багато іншого, взяли участь у фотопленері. Після візиту в Україну, який їм дуже сподобався, китайські колеги запросили мене з виставкою в Жухай, квітуче портове місто на півдні Китаю. Цій події китайська влада надала міжнародного значення. Виставку транслювали на каналі «Євроньюз».

— Торік на запрошення Китайської фотографічної асоціації ви вже втретє відвідали Піднебесну. Це означає, що Україну у фотомистецтві можна репрезентувати навіть у далекій Азії?

Дерево, якому дві тисячі років
— Уряд Китаю надає великої ваги розвитку фотомистецтва, вкладає в цю галузь величезні кошти. У головному офісі Китайської фотографічної асоціації працює 150 осіб! Хіба це не переконливий доказ підтримки культури на державному рівні? У жовтні 2006 року наші колеги з Піднебесної організували експедицію в північно-західну частину країни — провінцію Сіньцзянь. У ній взяли участь чотирнадцять фотомитців зі США, Індії, Італії, Німеччини, Норвегії, Португалії, Швейцарії та України. Нашу дер­жаву, окрім мене, представляли моя дружина, фотохудожник Лариса Бусленко, та Юрій Антонюк. Протягом двох тижнів ми подорожували важкими маршрутами, долали іноді небезпечний, але цікавий шлях довжиною чотири з половиною тисячі кілометрів. Ми побачили колоритне життя китайської провінції — краєвиди та ландшафти, що змінювалися пагорбами, а ті плавно переходили в пустелі, відвідали села, міста і людей, які представляли різні етноси й уособлювали окрему таємничу культуру західного Сіньцзяня. Китайці хочуть мати свіжий, незаангажований погляд на свою країну і свою культуру. А хто може його виразити повнокровно і багатогранно, як не люди мистецтва з-за кордону, навіть з інших континентів?

— Які явища української дійсності, виражені у фотографії, сприймають у Китаї? Жителів країни Вогняного дракона захоплюють наші історичні пам’ятки — замки, палаци, собори чи просто неповторні краєвиди?

— Китайцям цікаво усе, всі жанри і види фотографії. Подобається їм українська архітектура, насамперед церкви. Неабиякий інтерес у китайців викликає схід та захід сонця. У них дуже багато людей захоплюються фотографією, і тому вони небайдужі до різних тем і напрямів сучасного фотомистецтва.