— Ой, у мене весло за воду зачепилося! — регоче Тоня, а ми слідом за нею. Не минуло й півгодини сплаву по Росі, як ми вже обвиклися на катамарані, навчилися гребти, не забризкуючи водою сусіда, подружилися з нашим інструктором Пашею і, власне, почали отримувати задоволення від процесу. Виявилося, сплав — це зовсім не страшно, а дуже навіть цікаво й корисно. А брати участь у ньому (принаймні коли йдеться про таку приязну річку, як Рось) можуть не тільки завзяті спортсмени чи туристи зі стажем. Було б бажання!
Береги Росі — радість для очей |
За організацію прес-туру автор дякує Київському обласному туристичному агентству управління культури і туризму Київської ОДА, Асоціації журналістів «Туристичний прес-клуб України» та спортивно-туристичному молодіжному клубу «Росток».