Ви бачили, як сонце заходить за карпатську гору? Розпашіла куля розімліло, ніби неохоче, підпливає до самісінької вершини, а далі стрімко закочується за неї. І після того ясний прозорий день, який так сяяв білим снігом, за мить перевдягається у нічну льолю сутінок. Ранком же ця нічна вдяганка знімається навпаки, ніби в уповільненій зйомці, а от останній рух ривком — і сонце поспішає викотитися вже з-за іншої гори…
Так і в житті інколи потрібно рішуче зняти сіру й тісну вдяганку минулого, щоб увійти у майбутнє у новому.
Лижотерапія у санаторній зоні
Лякаючи місцевих собак, здіймаючи снігову куряву, на гору, ревучи злітає снігохід. На другій частині схилу малюють донизу блискавки лижники. Світлячками мерехтять жовті безрукавки інструкторів. Найкрасивіші піруети виписують дітлахи. Здається, вони вже народилися на лижах. Ті, хто з лижами ще не подружився, спускаються з меншої гірки на санчатах.
Два бугельні підйомники невтомно тягнуть угору любителів швидкісного спуску. Гривня — підйом на 400 м, три — на 850 м. Перепад висот — 260 м. Прокат лиж біля підйомника — 10 грн. за годину, у санаторії «Сузір’я» — 30 грн. за добу. Підйомники працюють тут уже другу зиму. У планах власників на наступний рік — переобладнання одного з бугельних підйомників на крісельний довжиною у два кілометри (вже закуплено обладнання), нові траси, проект яких розробляється: дуже стрімкий спуск — для екстремалів, для решти — пологий спуск на 2,5 км.
Цьогорічна зима з крутими морозами стала повною несподіванкою для жителів села Солочин, яке знаходиться в ущелині, захищеній від вітрів, і славиться своїм м’яким кліматом. Але рясні снігопади дуже порадували його гостей — солідний сніговий покрив допоміг їм розважитися та відпочити по повній програмі. Причому відпочити із користю для здоров’я.
Слова «поїхати до санаторію узимку» у любителів активного відпочинку, не обтяжених особливими проблемами зі здоров’ям, викликають алергію: що там робити після процедур? Тим паче що й витрачати час на ці процедури та вечірню нудьгу у кімнатах їм просто ніколи. Але коли все поряд, у радіусі кількох сотень метрів, із комфортними умовами проживання та розвинутою інфраструктурою розваг? Причому коли ціни наші, а умови цілком у стилі наших сусідів поляків, угорців, словаків, які на туристичному та лікарняному сервісі, як кажуть, собаку з’їли?
Так міркували засновники санаторію ТОВ «Сузір’я». Власне, вони ризикнули. Оскільки викупили ділянку із земель запасу Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області, яка географічно знаходиться поруч із профспілковою оздоровницею «Квітка полонини» із 40-річним досвідом роботи. Основна частина — спальний корпус та ресторан — відкрилася 2004 року. Просторі, зі смаком оздоблені кімнати, нові гарні меблі, великі ванні кімнати, начинені сучасною сантехнікою. Досконалий архітектурний дизайн затишних ресторанних залів… І відтоді найнадійнішою рекламою для «Сузір’я» стали відгуки тих, хто там хоча б раз побував. Нині будівництво комплексу, який цілком суперечить поняттю «санаторій по-радянськи» і заснований на новій філософії гостинності, закінчується.
Розпашілі лижники спускаються донизу, хвацько проїжджають дерев’яним місточком через скуту крижаним панциром Велику Пиню, яка де-не-де пробиває стрімкою водою, як пішнею, химерні ополонки. Кількасот метрів до бювету, який більше нагадує оранжерею з екзотичними пальмами, де три мінеральні води «Лужанська-4», «Лужанська-7» та «Поляна квасова» подаються прямо зі свердловини (до речі, такий асортимент вод можна знайти лише тут!), а потім — прогулянка алеями засніженого дендропарку. (Колись у цій місцевості ріс ліс, були мочарі — болота. Після дренування грунту висадили дерева, а від старого лісу залишилися великі ялини — їм уже по 80—100 років. Тепер у дендропарку ростуть близько 130 видів дерев та кущів, багато екзотів, які уподобали закарпатський клімат. Присипані пухким снігом, вони чекають весни, і хочеться, щоб цьогорічні морози їм не зашкодили.) Далі вечеря за гарно сервірованими столами, під приємну музику. А зранку швиденько процедури і — на лижі, аби знову й знову пережити неповторні відчуття спуску…
Досвід зарубіжних сусідів, гулі свої
— Санаторій «Сузір’я» — найбільший інвестиційний проект у Закарпатській області, — розповідає головний лікар Олександр Сарканич. — На сьогодні у будівництво уже вкладено 45 млн. кредитних гривень, а щоб завершити його – закінчити лікувальний корпус із закритим басейном, розважальний блок та відкритий басейн, потрібно ще 10 млн. грн. До речі, держава заборгувала нам близько 4 млн. грн. повернення ПДВ. Кредит ми брали під заставу нового будівництва. І мали б віддати його за сім років, та бізнес-план прораховувався тоді, коли ми належали до території приорітетного розвитку зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності — тобто «Сузір’я» мало б бути звільнене від податку на прибуток перші три роки повністю, а два наступні — на 50%. А минулого року СЕЗ та ТПР скасували. Довелося прораховувати все знову — за сприятливих умов, щоб повернути кредит, тепер нам потрібно приблизно 11 років. Санаторно-курортний бізнес — це не так легко, і не так привабливо, як хтось собі думає. У наших зарубіжних сусідів умови для його ведення незрівнянно сприятливіші.
Відпочинок у «Сузір’ї» орієнтований на людей вище середнього класу, на бізнесменів, у яких часу на відпочинок обмаль і які бажають використати його максимально — щоб і підлікуватися, й активно відпочити та розважитися. Ціни «Сузір’я» удвічі вищі у порівнянні із «Квіткою полонини», складалися вони з урахуванням попиту і здорового глузду. А ціни на лікувальні процедури однакові що у профілакторії, що в «Сузір’ї». Поки будується новий лікувальний корпус «Сузір’я», ТОВ користується послугами «Квітки полонини».
Ми орієнтуємося на українського споживача, але досвід Трускавця свідчить: лікуватися в Україну охоче їдуть поляки і словаки — у них немає вод такого хімічного складу. Позаминулого року, наприклад, у нас відпочивало 15 німців, а минулого — вже близько 70.
Модель цілорічної оздоровниці ми відпрацювали на «Квітці полонини» — минулого року вона була весь час заповнена на 99 відсотків. Це добрий показник. Як на наш погляд, оптимальний розмір санаторію — на 300 чоловік: це і рентабельно, і піддається керуванню. Спальних місць більше не потрібно, оскільки нині в Солочині розвивається зелений туризм та будівництво котеджів: гості можуть жити там, а харчуватися та лікуватися у «Сузір’ї» за курсівкою.
Гість не повинен стояти перед персоналом як прохач
Санаторна система Закарпаття протягом останніх років почала розвиватися досить активно. І з’явилася велика проблема — у кадрах. Раніше люди шукали роботи, тепер господарники нового типу шукають кваліфіковані кадри. З цією метою у «Сузір’ї» працює заступник гендиректора з готельного господарства. Сьогодні це єдиний санаторно-курортний комплекс в Україні, де є така посада, й обіймає її Тетяна Ольшко:
— В очах у персоналу гість не повинен прочитати чогось, що може його насторожити або збентежити. Тому претендентів на роботу тестую буквально з моменту, коли вони переступають поріг мого кабінету. І тут важливо все — як людина усміхається, як заходить. Головна вимога — чи здатна вона до самоосвіти.
Одна з важливих рис сучасного обслуговування — прийняти гостя так, щоб він не відчув різниці від переїзду навіть з іншого кінця світу. Нам потрібно передбачити різноманітні вимоги клієнтів. За інструкцією, у санаторії не повинно бути покоївок, лише санітарки. Але це зайвий раз нагадує про хвороби і психологічно негативно впливає на людину. Ми ж даємо зрозуміти нашим гостям, що вони приїхали сюди на профілактику. Гість може скористатися величезним набором лікувальних послуг, але персонал попереджений: не набридати з аналізами, право гостя вибирати. У вас немає особливих проблем, а ті, що є, ви успішно подолаєте з нашою допомогою — така філософія цілком відповідає західному розумінню здорового способу життя. Адже там не лікуються — там відпочивають і проводять профілактику.
У санаторії старого зразка акцент був на якості лікувальних послуг. Нині особлива увага — і якості проживання. Ми вже сертифіковані на три зірки, незабаром претендуватимемо на чотири, а у перспективі — п’ять.
Профіль нашого санаторію — шлунково-кишковий, тож харчування має бути одним із елементів лікування. Тому кухню обладнано сучасними електричними печами, які працюють із подачею пари. Котлета буде із апетитною золотистою шкоринкою, але при цьому цілком дієтичною, із збереженням усіх мікроелементів. До речі, якщо хочете перевірити якість сервісу, зайдіть зненацька на кухню і подивіться на сковорідки — вони повинні блищати!
…«Сузір’я» готує собі кадри самостійно. В Ужгороді коштом санаторію навчаються кілька недавніх випускників шкіл, виїзний цикл лекцій персоналу читають на місцях, сюди на практику приїздять студенти.
Із власних спостережень: люди на Закарпатті взагалі по-особливому привітні. У санаторії ж просто купаєшся у хвилях уваги й доброзичливості. По приїзді звернув увагу, що гарно поштукатурені стіни подекуди були «розцяцьковані» вибоїнами, характерними для лиж. Хтось, очевидно, покатавшись, заносив громіздке спортивне спорядження до корпусу й не вписався у повороти. Бригада штукатурів дуже швидко й без особливих незручностей для гостей ліквідувала неестетичні «знаки». До того ж майстри ще й опорядили всі кутки дерев’яними панелями, щоб більше не оббивали. Причому коштом санаторію, а не того, хто стіни пошкодив.
***
У «Сузір’ї» зрозуміли одну просту істину — конкуренції не треба боятися. Її треба провокувати, викликаючи на себе вогонь критики й незадоволення. І хтось мусить бути першим. Адже жити по-старому й одержувати по-новому водночас не виходить. Та й турист-відпочивальник, подивившись на європи, вже не хоче радянського сервісу, але віддав би перевагу «нашим» цінам.
…У сузір’ї завжди виділяють найяскравішу зірку. Власне, вона орієнтує подорожніх і допомагає відшукати все сузір’я. Сузір’я під назвою «Українські санаторії» в принципі має всі шанси бути поміченим.