Вона вільна, щаслива й незалежна. У неї престижна високооплачувана робота, затишний будинок і нова машина. Виходячи у світ, вона поводиться незалежно, вільно спілкується з інтелектуалами протилежної статі, тримається впевнено і при кожному зручному випадку неодмінно підкреслює, що вона — жінка самодостатня, горда й щаслива. Їй ніколи нудьгувати, адже всі дні розписані по хвилинах. У неї безліч приятельок, із якими можна побалакати на будь-яку тему. Так чому ж, залишаючись наодинці з собою, її горде «я» дедалі частіше збивається на мрійливе «ми»?
Нерідко потерпаючи від самітності, представниці слабкої статі намагаються здаватися навколишнім сильними та самостійними. Сучасне суспільство давно змирилося з емансипацією, ми перестали дивуватися постійному збільшенню кількості самотніх людей. Відповідно до статистики, лише на території колишнього Союзу тридцять три мільйони самотніх людей. Та, певне, так вже влаштовані жінки, що не можуть повною мірою бути щасливими, якщо поруч немає гідного чоловіка. Коли гідний так і не зустрічається, кожна з нас вибирає свій шлях у силу характеру.
Хтось поспішає вийти заміж за першого зустрічного, керуючись прислів’ям «Гарна дівка та, яка засватана», а після кількох років спільного життя розуміє, що її шлюб не відрізняється ні особливою глибиною почуттів, ні іншими піднесеними мотивами. Хтось, зваживши всі «за» і «проти», наважується на шлюб із розрахунку, сподіваючись на «стерпиться-злюбиться». Хтось, махнувши рукою на надію, яка так і не справдилася, зустріти свого нареченого, переносить нерозтрачену любов на близьких. А хтось, замкнувшись у собі, на людях тримається гордо й незалежно, а ночами зрошує сльозами подушку. Та всі перелічені вище категорії жінок, за рідкісним винятком, об’єднує одне — почуття самітності. На жаль, від цього ніхто не застрахований. Нерідко навіть жінки, які вважали свій шлюб щасливим, через ті чи інші обставини можуть стати самотніми. Найчастіше вони бачать лише два виходи з ситуації, яка склалася: або нічого не роблять, щоб виправити ситуацію, і лише жаліють самі себе, або ж пускаються берега, ледь не щодня заводячи нових кавалерів, намагаючись у такий спосіб помститися кривднику. Та в обох випадках ні до чого хорошого це не призводить. Постійно жаліючи себе, представниці прекрасної половини повсякчас перебувають у стані стресу, що звісно ж позначається на здоров’ї, зовнішності та кар’єрі. Що ж до другого варіанта, то рано чи пізно вони усвідомлюють, що безцільно розтрачені почуття не в змозі заповнити вакуум, який утворився в душі, і не принесли нічого, крім розчарування та спустошеності.
Та є ще один варіант виходу з даної ситуації. Хоч як парадоксально, але в самотності є й позитивні сторони. Якщо вас залишив чоловік, у жодному разі не слід мучитися думками про свою поразку. Головне — усвідомити, що цієї сім’ї більше немає і повернути її не можна. Психологи радять відшукати в даній ситуації так звані позитивні сторони. Приміром, збільшити недоліки колишнього чоловіка до гігантських розмірів, а на свої домашні обов’язки подивитися як на принизливу рабську працю, яка віднімає весь вільний час. Попри гіркоту розставання, самітність можна розглядати ще й як простір у часі, зайнятому собою. По-перше, є час розібратися в собі, проаналізувати свою поведінку, почуття, стосунки з оточуючими. Зрозуміти розбіжність між тим, що є, і тим, чого можна було досягти, зайнятися своїм душевним станом. По-друге, не слід забувати, що добре, коли самітність — розкіш, і не дуже — коли постійний стан. Тому не сидіть у чотирьох стінах. Запишіться на курси іноземної мови, у басейн, багато працюйте. Згадайте про приятелів, із якими давно не спілкувалися, оскільки вони не подобалися вашому благовірному. Не буде зайвим, якщо ви поринете у вічну мудрість, адже не лише поради психологів, а й думки філософів допомагають побачити життя в нових вимірах і координують у вірному визначенні свого місця у світі, дивовижним чином благотворно впливають на самопочуття і сприяють прийняттю рішень, які раніше чомусь ніяк не вдавалося знайти. Наповнивши життя духовним змістом, ви не лише розширите свій світогляд, а й станете мудрішими. Через якийсь час випадок чи сприятливий збіг обставин обов’язково виведуть вас на нову дорогу, де вже не буде гірких розчарувань і непоправних утрат. Пройшовши важкий шлях самітності, жінка навряд чи піддасться швидкоплинному захопленню тим, хто її не гідний. Подолавши це випробовування, вона буде передбачливіше ставитися до вибору чоловіка, оскільки стала більш об’єктивною, навчилася приймати самостійні рішення, формулювати й висловлювати власні думки та оцінки. А коли зустріне свою долю, стосунки з її обранцем піднімуться на вищий ступінь. Нерозтрачене кохання, яке жило в її душі, яскраво спалахне, перетворюючись на трепетну ніжність, призначену лише йому одному, єдиному й неповторному. Чи отримає вона все, залежить, насамперед, від терпіння та вміння не просто пристосовуватися до життя на самоті, а повноцінно самовдосконалюватися, від бажання знайти свого чоловіка, а не чужого чи першого зустрічного.
Старогрецька мудрість вчить: можна бути одруженим і глибоко нещасним, можна бути неодруженим і щасливим, мати відданих друзів, гарні книжки. Можна бути бездітним, але мати чудових учнів, а можна мати дітей, але страждати від того, що діти дурні. Жінка та самітність — це страшна річ. Якщо жінка одна, це протиприродно, адже вона має віддавати комусь своє тепло. Самітність важке явище. І навчитися з гідністю його переносити досить важко.
Психологи зазначають, що:
— жінки, які працюють, переносять самітність легше, ніж домогосподарки;
— до самітності схильні жінки, надмірно категоричні в оцінках учинків чоловіків;
— найчастіше жінці необхідна самітність, щоб усвідомити, що з нею коїться, підбити підсумок, а також позбутися переживань;
— жінки з більш високою потребою кохати рідше залишаються самітні.
І, навпаки, ті, кому не надто потрібні чоловічі пестощі, можуть подовгу жити самі й запевняти, що ніяк не можуть знайти гідного чоловіка;
— з некоханою людиною жінка поводиться так, ніби головний девіз її життя: «Я — сама!»;
— крайня межа розпачу самотньої жінки — народити дитину без чоловіка.