UA / RU
Підтримати ZN.ua

РОЗДРАТУВАННЯ. ЗВІДКИ ВОНО БЕРЕТЬСЯ?

Хто з нас не скаржився на роздратування і дратівливість? Дратуються всі і завжди. Незалежно від ск...

Автор: Віт Ценєв

Хто з нас не скаржився на роздратування і дратівливість? Дратуються всі і завжди. Незалежно від складу характеру, освіченості, виховання, статі в різні хвилини свого життя ми раптом відчуваємо наростаюче роздратування: до близької людини, до друзів, обстановки, незнайомих людей, усього довкілля.

Мало хто розуміє, звідки береться роздратування. Воно видається якоюсь психологічною належністю, що прокидається час від часу і заважає жити. І ми починаємо з нею боротися: ковтати краплі і заспокійливі пігулки, рахувати до ста у зворотному порядку тощо. Є безліч корисних способів для подолання роздратування. Але воно приходить знову і знову. Ситуації можуть бути які завгодно, але дратівливість завжди вискакує, як чорт із табакерки, і подолати її досить складно. Якщо її не контролювати і не боротися, то невідомо, у що все це виллється. Можна на когось накричати, щось розбити, гримнути кулаком по столу в кабінеті начальника і навіть часом ударити.

В ідеалі хочеться, щоб дратівливості не було зовсім, тоді і стримувати нічого не потрібно, та й оптимізму більше і гарного настрою. А так, навіть якщо долаємо, стримуємо і ховаємо — на душі осад, у кишені дуля, і настрій пригнічений.

Давайте спробуємо зрозуміти, що відбувається. Роздратування завжди пов’язане з перешкодами, що виникають на шляху до певної мети. Це реакція на заваду, перешкоду. Якщо ви маєте намір зробити щось, або одержати щось, або очікуєте на певну ситуацію, що не відбулася «з вини» якихось обставин, де на заваді або люди, або події, — з’являється роздратування. Люди, речі або обставини виступають як шкідливі для цієї ситуації подразники. Самі по собі вони такими не є, але варто лише виникнути специфічній ситуації, як з’являється роздратування.

Чому воно таке неочевидне і чому його настільки важко подолати? Роздратування — це реакція на ситуацію, пов’язану з перешкодою, на яку об’єктивно неможливо відреагувати агресивно, або ж можливо, але на цю реакцію накладена внутрішня заборона. І ось роздратування розростається все більше і більше, не сфокусоване на чомусь конкретному, і розпорошується у всі боки, як аерозоль. До речі, часто буває так, що у ролі жертви опиняються люди, які елементарно на неї годяться. На начальника неможливо накричати, на колег — уже легше, а на дружину — зовсім просто. Тому від дратівливості страждають люди, аж ніяк не винні в проблемах, що з’явилися.

Отже, роздратування — це «згорнута» агресія, що ніяк себе не виявляє. Агресія, як ви розумієте, — це не те, що хтось когось обов’язково битиме. Агресія часто може виступати у вербальній формі, де Іван Іванович просто каже начальнику, що він «незгодний з якимось рішенням і вимагає його переглянути». Агресія може бути навіть дуже пасивною, де збоку вам і на думку не спаде, що це хоч трішки нагадує конфлікт. До речі, цікава така річ: якщо є агресія, то ви не знайдете в ній ані грама дратівливості. Є тільки агресія в найбезпосереднішій її формі.

У дратівливості є одна підла властивість, безпосередньо пов’язана з неможливістю адекватно відреагувати на перешкоду, що виникла. Властивість ця — виявлятися не відразу, а через якийсь час після події, в якій ваші інтереси були ущемлені. Це може статися через десять хвилин, через годину або навіть через день. Тобто, «під гарячу руку» вам потраплять зовсім інші люди, ситуації, обстановка. Це не завжди так, але дуже часто. Хоча б через те, що реальна перешкода на вашому шляху не може зазнати на собі сили вашої протидії. І тому дратівливість завжди сприймається як щось стороннє, що виникає в нас без попередження і видимої причини: прикра неприємність, негарна риса особистості, почуття, що заважає і від якого хочеться позбутися раз і назавжди. Але, здається, ви вже зрозуміли, що це неможливо. З одного боку, ми не можемо з молотком кидатися на будь-які перешкоди, що виникають на нашому шляху. З іншого, не можемо бути байдужими, коли нашим інтересам перешкоджають, заважають.

Що робити?

Найголовніше, потрібно засвоїти, — дратувати може все! Без правил і без винятків. Як це не парадоксально, але найближче і найдорожче може дратувати нас у першу чергу — елементарно через те, що на відкрите протиборство в нас стоїть заборона. Певним чином реакція дратівливості може бути критерієм ціннісного ставлення: якщо людина дратується, це свідчить про те, що у неї немає можливості відверто протистояти вам. Тобто, вона або відчуває свою слабкість, або занадто добре до вас ставиться, щоб висловити свої почуття в більш посудобийному вигляді. Дратувати може кохана людина або найвірніші та найвідданіші друзі і навіть діти. Хтось може патетично сплеснути руками: як можна? Це ж діти! Але хіба я сказав щось погане? Хіба я порадив щось шкідливе? Я лише кажу, що роздратування — це природна психологічна реакція, яка не ділить світ на своїх і чужих. І якщо вас укусить ваша дитина всіма своїми зубками, то боляче буде так само, як і від зубів зовсім незнайомої людини, а може, і ще болячіше, тому що до болю додасться досада й образа.

Друге: роздратування підкрадається непомітно, підступно. Уявіть на мить, що вам від чогось боляче, але ви не можете знайти джерело цього болю. Вся навколишня обстановка миттєво перетвориться на потенційно небезпечну, де будь-який з її елементів завдає болю і, отже, є небезпечним. Із роздратуванням усе приблизно так само: не знайшовши перешкоди, що раптом утворилася на шляху, або знаючи про неї, але переборюючи всі можливі відповідні реакції (і, таким чином, не знаючи про це — так зване витиснення, мовою психоаналізу), ми поступово з’ясовуємо, що все навколо стало ворожим, недобрим, злим.

Дуже важливо зрозуміти справжню причину вашого роздратування. Як тільки з’являються перші ознаки подразнення, запитайте себе: що насправді мені заважає? Озирніться навколо і знайдіть перешкоду, що з’явилася у вас на шляху, але пройшла повз вашу свідомість. Знайти справжнє джерело роздратування — це те ж саме, що знайти джерело болю: ситуація миттєво розряджається. Вся навколишня атмосфера стає безпечною, звичайною, неворожою. Крім, зрозуміло, першопричини. Стосовно неї ви можете подумати і прийняти якесь мудре рішення.

Запитуйте в себе завжди, звертайтеся безпосередньо до своєї підсвідомості. Не бійтеся дізнатися про перешкоди, які ви викреслюєте з розуму, як можливі. Якщо ви дуже хотіли піти до клубу, а дитина занедужала, то це може викликати роздратування. Ви будете соромитися і звинувачувати себе за це, хоча насправді тут немає ніякої вашої провини. Просто зрозумійте, що дитина стала перешкодою на шляху до ваших власних інтересів. Соромитися тут нічого. Ви — людина, із своїми інтересами, потребами, бажаннями. І будь-яка несподівана перешкода — це перешкода. Виявивши джерело напруги, ви заспокоїтеся і зможете сприйняти ситуацію спокійно.

Третє: як правило, роздратування викликають ситуації, які ми не контролюємо, або такі, що виникли занадто несподівано. У такому разі, до речі, рішення приймаєте навіть не ви, як ви звикли себе розуміти, а певна частина вашої особистості, що заперечує будь-які можливості протидії в таких ситуаціях або бачить їх безперспективними. Дія здійснюється машинально, спонтанно.

Важлива порада: у всіх схожих ситуаціях намагайтеся якнайшвидше визначити своє ставлення до того, що відбувається. Запитуйте себе: як я до цього ставлюся? Що я робитиму, якщо все так сталося? Як я запланую свої подальші дії, якщо ситуація змінилася? Ви одержите найціннішу інформацію, що допоможе достойно вийти зі становища. Перестанете почуватися жертвою обставин і дурних начальників, і зможете знайти нові рішення для умов, що змінилися.

Четверте: спробуйте скласти список розповсюджених ситуацій, на які ви не в змозі вплинути: не можете відмовити другу; не вважаєте за можливе підвищити тон голосу навіть тоді, коли це необхідно; не вмієте постояти за себе і не ризикнете боротися з начальником за свій шматок хліба. Знайдіть усі ваші заборони, табу, обмеження. Вони можуть бути причиною невмотивованої на перший погляд дратівливості. Роздратування завжди має подразника. І якщо ви сьогодні по-новому подивитеся на свої найтиповіші дратувальчики і злючки, то, цілком можливо, відкриєте для себе щось нове і цікаве. Приміром, те, що люди, на яких ви зриваєте свою злість і досаду, зовсім у цьому не винні. Або ви вбачаєте причину в одному, а вона, можливо, лежить у цілком іншій площині.

І п’яте: порада для тих, хто живе поруч із дратівлюками. Пригадайте, що це — не якась властивість їх особистості, не риса характеру і не стервозність. Це перешкоди, на які близька вам людина наштовхується регулярно і не може їх подолати. Поговоріть з нею, спробуйте разом знайти ці справжні перешкоди, що для неї болючі та нестерпні. Запропонуйте нові рішення для ситуацій, які вона цілком може не усвідомлювати. Повірте, завжди набагато легше прийняти таку ситуацію, яку людина вибрала добровільно, ніж таку, з якою вона змирилась або змушена прийняти.