Світло ночі
Незабутньою зимовою казкою залишилися в пам’яті різдвяні свята у Швеції, в домі подружжя Вернерсон у Карлскроні. Зима була морозна й сніжна, незвична для цієї південно-східної частини країни. Отож розкинуте на семи островах невелике стародавнє місто, ще донедавна грізний військово-морський оплот Швеції, буквально світилося чистотою й білизною. А вечорами й цілісінькими ночами — мільйонами вогнів та вогників. Так північна країна бореться з зимовою нудьгою. Адже сутеніє тут рано — вже о 15-00, а на півночі Швеції взимку взагалі одна світла година на добу.
Але вже на Різдво ілюмінується все, що можна. По-перше, вікна. У кожному з них різдвяними днями виставляють так званий адвентсток — великий свічник з електричними лампочками, які імітують різні заввишки свічі, розміщені у вигляді трикутника. Над ним вішають ошатний віночок, дзвіночок або зірку з лампочкою всередині. Отож вікно має дві світлові прикраси. На святкових півтора місяця вся система ставиться на автоматичний режим і вмикається з настанням сутінків, навіть якщо господарів немає вдома. Адвентстоки й зірки бувають різні за розмірами й модифікаціями, а різдвяному оформленню вікна, як і взагалі вікна в кімнаті, шведи надають великого значення і вправляються як можуть. Зате потім, особливо на Різдво, люблять роздивлятися вікна й оцінювати смак господарів — знайомих і незнайомих.
Якщо перед будинком росте ялинка, її неодмінно прикрашають і розцвічують вогниками. Для цього придасться будь-яке дерево чи навіть великий кущ. Усе — у вогнях. В одному селищі примудрилися ілюмінувати таке височенне дерево, що залишалося лише дивуватися, як можна було вилізти на його верхівку, а скільки знадобилося лампочок та дротів для такого велета!
У багатоквартирних будинках ялиновими гілками й гірляндами прикрашають балконні бильця. Ялинки та вогники взагалі скрізь, де тільки вони можуть триматися. Навіть на баштовому крані, який я бачила з мого вікна та який, звісно, з нагоди свята не працював, було встановлено ялинку, що обов’язково спалахувала щовечора. Іграшкові ялинки можна побачити й у салонах автомобілів, перед лобовим склом. І також світяться!
Хороша ідея — виносити свято за межі свого будинку, аби воно радувало й інших. Дарувати людям світло. Бодай у буквальному значенні.
Оздоблення фортеці
Підготовка до Різдва розпочинається з будинку. Його належить упорядкувати за повною програмою, виконавши якщо не ремонт, то щонайретельніше генеральне прибирання. Потім усе оздоблення житла змінюється на різдвяне. На цей випадок у кожній родині є спеціальні різдвяні серветки, скатертини, віконні штори, вишиті й мальовані картинки, свічки у святкових свічниках, штучні й живі квіти (особливо популярна так звана різдвяна троянда з яскраво-червоним листям, яке сприймається як квіти). Основними є червоний і зелений кольори. Будинок змінюється на очах. Усе нагадує про свято.
У кожному домі виставляють маленький (а в громадських місцях і немаленький) статичний театр. Він відтворює сцену народження Христа. Фігурки бувають різні за розмірами та стилями — від класичного до авангардного. У моїх друзів вони дорогі, порцелянові, їх призбирували протягом кількох років, купуючи по одній до кожного Різдва.
Популярна різдвяна «настільна» прикраса — будиночок, також із лампочкою всередині. Одного разу довелося бачити його зробленим із тіста, такий собі кондитерський виріб, який урочисто з’їли після закінчення свята.
Нарешті, ялинка. Її прикрашають за два-три дні до Різдва, активно використовуючи національну символіку: гірлянди синьо-жовтих шведських прапорців і два більших — на верхівці. Під ялинкою — Дід Мороз (по-шведському Томте). У Вернерсонів їх навіть три: кожен — із дитинства одного з трьох дорослих синів.
Свято дитинства
Різдво — найліричніше, найзворушливіше свято у житті шведа. Усе в ньому навіює добрі спогади, повертає до дитячих років. Цими днями дорослі сини й донька, хоч би де вони перебували, прагнуть додому, під батьківський дах. Та й самі батьки, хай вони навіть уже бабусі й дідусі, згадують своїх маму й тата, братів і сестер, дім свого дитинства. На це налаштовує й музика, яка лунає цими днями в шведських будинках: різдвяний репертуар не змінюється десятиліттями, а то і століттями.
У центрі уваги — діти, що природно в свято народження маленької людини, котра лише потім стала великою. Малята беруть щонайактивнішу участь у підготовці до свята. Приміром, у випіканні спеціального різдвяного печива з перцем і прянощами — пепакокур. Причому при цілковитій гендерній рівності. Шведські чоловіки взагалі, слід підкреслити, впевнено почуваються і на кухні, і в дитячій кімнаті. Ось і хлоп’ята захоплено пораються біля плити, а вже різдвяним приготуванням взагалі займаються з особливим натхненням.
Діти змінюються, відчуваючи себе господарями становища. А дорослі, навпаки, перетворюються на великих дітей. 24-го надвечір починається чекання Томте. Адже господарі точно знають, на котру годину його запрошено (в нашому випадку — знайомий юнак-студент). Біля дверей будинку, за традицією, для Томте залишають ліхтарик із запаленою свічкою всередині й тарілку рисової каші. Але з’явитися він має з боку галявини, отож близько п’ятої години всі припадають до вікна, що виходить у сад.
— Щось я хвилююся, — каже Ян, старший син Елона та Біргітти Вернерсон, лікар, настільки успішний і шанований, що пацієнти, зовсім як у нас, висловлюють йому подяку через газету.
— Напевно, ти не був цього року хорошим хлопчиком і тепер боїшся, що не одержиш подарунка від Томте, — висловила припущення Черстін, його дружина.
А ось 4-річний Рікард тримався впевнено. Коли в темряві замиготів ліхтарик Томте, він першим побіг відчиняти йому двері. Привітавшись із гостем за руку, Рікард виголосив задерикувато, але солідно:
— Привіт, Томте! Заходь. Ти добре зробив, що взяв із собою ліхтарик: у саду темно...
На Різдво — культ дитинства, і шведські діти почуваються іменинниками.
Але не всі. Різдво по-своєму жорстоке. Це свято суто родинне, і тому воно виявляється індикатором особистого добробуту людини. Якщо сім’я не склалася чи склалася не до ладу, ти неминуче й особливо гостро відчуєш це на Різдво. І вдіяти нічого не можна. На Різдво не запрошують ані друзів, ані знайомих, ані сусідів. Самотня людина в ці святкові дні повною мірою уп’ється своєю самотністю. Тому, за статистикою, в різдвяній Швеції реєструється хвиля самогубств, а в мого друга Валли Карлсон, яка займається соціальною реабілітацією алкоголіків і наркоманів, багато роботи.
Те ж саме й із дітьми. Після різдвяних канікул у школі заведено обговорювати різдвяні подарунки, і якщо твоїм батькам було не до подарунків (а в Швеції є неблагополучні люди, антигромадські елементи, а в них, своєю чергою, є діти), то про це дізнаються всі. Так виходить, що найбільш домашнє, сімейне свято стає й найбільш публічним.
Адвент
Очікуванням, передчуттям наповнені всі чотири тижні перед святом. Це і є адвент. Починається він із того, що за чотири тижні до різдвяної ночі, у неділю, в будинку урочисто запалюють свічку — першу з чотирьох, встановлених у спеціальному свічнику-коробі. Наступної неділі її знову запалять, але разом із другою. До Різдва всі чотири матимуть різну висоту, розміщуючись по висхідній. Якщо доповнити «низхідним» боком, вийде адвентсток. Потім ці свічки поставлять на святковий стіл.
Протягом усього адвента святковий настрій прибуває, як хвиля. Яскраві календарі звідусюди сповіщають, скільки днів залишилося до Різдва. Для дітей випускають спеціальну картинку-планшет із зображенням великого будинку, вікна якого позначають дні грудня, і вся шведська дітвора щовечора, сидячи перед телевізором, дружно, за командою ведучого відчиняє наступне віконце. У ньому — сцена наступного етапу підготовки до свята.
А обов’язків тут безліч. Ними заповнений кожен день, а з наближенням до заповітного дня — й кожна година.
По-перше, треба всіх привітати: родичів, друзів, знайомих, сусідів, колег, ділових партнерів... Різдвяні листівки розсилають і отримують пачками. Благо, шведам не доводиться сушити голову над текстом поздоровлення, треба лише вписати ім’я адресата та своє в барвистий бланк-листівку — і готово. Щороку випускаються й нові різдвяні поштові марки. Отримані листівки виставляють на помітному місці у вітальні так, аби гості, котрі відвідали дім у святкові дні, переглянули пачку листівок. Це вважається хорошим тоном, і запитувати дозволу господарів на те, щоб копатися в їхній кореспонденції, не треба: адже привітання безособові, а оцінити пропонується головним чином їх кількість та географію. Напевно, тому віддають перевагу не електронному, а старомодному поштовому варіантові поздоровлення.
Шведи взагалі трішки показушні. І водночас — народ практичний. Це поєднання виявляється у властивій їм філософії та практиці подарунків. Напередодні Різдва кожен із членів родини складає список того, що він бажав би одержати. Найчастіше там фігурують корисні, необхідні речі. Заявки розподіляються між родичами — і вперед! У магазинах — море покупців, безліч товарів, музика, веселощі, й куди не кинь оком — люди зі списками.
Гора подарунків під ялинкою зростає день у день. Заходять родичі, сусіди і також приносять подарунки з різдвяними візитками: солодощі, квіти у вазонах (недешева річ навіть за шведськими мірками)...
За два дні до Різдва розпочинаються кулінарні приготування. Увечері збирається родина, аби спекти пепакокур і приготувати кнек — особливі льодянико-ірисні цукерки. Усе це можна купити й у магазині, але традиція вимагає: різдвяні солодощі мають готуватися вдома, усією сім’єю, обов’язково з участю дітей, починаючи з віку, коли вони можуть триматися у вертикальному положенні.
За день до Різдва й у перші дні після нього їдять спеціальну рисову кашу, зварену на молоці та приправлену корицею, збитими вершками чи сиропом. На цю страву різдвяними днями ходять у гості й запрошують гостей. Її їдять на сніданок 25 грудня. Її ж пропонують Томте (пам’ятаєте, разом із ліхтариком?).
А сам різдвяний стіл не по-шведському багатий. Обов’язкових страв дві: шинка і «йонсонс фрестельсе» — запечені пластами картопля, цибуля й анчоуси. І, як завжди у шведів, розкішний та розмаїтий десерт з неодмінною кавою.
Але поки дійде до святкового столу, треба пройти весь марафон адвента. Пропустити нічого не можна. Шведи ставляться до цього з усією серйозністю. Різдво в них — зобов’язуюче й дуже трудомістке свято, переповнене справами й тому трішки нервозне. Не всі витримують таку напругу, і лікарні, мені розповідали, наповнюються людьми в стресовому стані.
Важкувато для свята. Хоча, напевно, є сенс у тому, аби щось ззовні — традиція, громадська думка — змушувало людину в примусовому плані за заведеним розкладом радіти життю, відвертало її від спокуси звести свято до відсутності роботи.
Дари й подарунки
Але для того, хто благополучно здолав адвент, настає благословенний день, коли родина збирається біля різдвяної ялинки, за святковим столом. До обіду 25 грудня Швеція вимирає. На вулиці не зустрінеш нікого, крім поліцейських і тих, кого ніхто не чекає.
Усі за столом. Який він гарний, різдвяний стіл! Море фантазії й шику. Головний атрибут — свічки, що їх у Швеції запалюють не для освітлення, а для урочистості й душевності. Тостів не виголошують. Просто кажуть «Скол!» — щось на кшталт нашого «Будьмо!» Але довго розсиджуватися не доводиться, бо о третій годині пополудні вся Швеція кинеться до телевізорів на традиційний мультсеанс. Ці веселі історії знають напам’ять навіть діти, все бачене-перебачене, але — традиція.
Потім приходить Томте і вручає кожному подарунок. Після його відходу роздача подарунків триває. Різнобарвними пакетами завалений весь простір навколо ялинки. Спочатку пакети сортують за іменами, отож біля кожного утворюється неабияка гірка коробок та коробочок. Далі процедура така. Потрібно відкрити пакет, оголосити, від кого він, прочитати жартівливе побажання, яким часто супроводжується подарунок, продемонструвати його всім, висловлюючи замилування й подяку. Процес забирає кілька годин. Шведи навіть вважають це проблемою і щороку повідомляють про свій намір наступного Різдва зменшити кількість подарунків.
Що дарують? Різне: від серйозної побутової техніки до жартівливих наборів олівців і туалетного паперу. Популярний подарунок (і дорогий!), особливо для чоловіків, — книжки.
Кілька годин — і з подарунками покінчено. Можна поспівати, потанцювати, послухати музику.
На сон залишається лише кілька годин, бо наступного ранку на сьому треба бути на святковому служінні в церкві. Швеція — лютеранська країна, хоча переважна більшість населення відвідує церкву хіба що ритуально, на Різдво або Великдень. Але обов’язково. З церкви батьки йдуть на сніданок до своїх дорослих дітей.
Лише після цього настає відпочинок із його зимовими поїздками в теплі краї, зустрічами з друзями, прийомом гостей. Новий рік після передсвяткової емоційної й фізичної напруги сприймається як відкіт Різдва. Це свято для друзів, для гомінкої компанії, для опівнічного гуляння всім містом із феєрверком та петардами, з шампанським на вулиці, випитим із випадковими перехожими…
Ще два тижні після цього зберігається святкове оздоблення, і весь рік — відчуття домашнього тепла, тихої радості родинних уз, благодаті повернення до витоків свого життя.