Якщо й далі нічого конкретного в цьому напрямі не робитиметься — до 2003 року вимруть усі здравниці. І ми втратимо не лише медичну базу та фахівців, а й можливість повноцінно лікувати людей в унікальних оздоровчих умовах Криму, де повітря саме по собі цілюще.
— Але, з іншого боку, безліч пансіонатів і приватних готелів також пропонують медичні послуги, і попит на них зростає.
— Не треба плутати реабілітацію й лікування з медичними послугами. Це різні речі. Хороші санаторії не просто надають комплекс послуг, вони мають діагностичну базу, за допомогою якої здійснюють усебічне обстеження, встановлюють діагноз. Словом, людину «ведуть» аж до завершення її відпочинку. А просто «медичні послуги» такого всебічного лікувального сервісу не надають. Зазвичай це стандартний набір: масаж, сауна, педіатр, у найкращому випадку — інгаляції... Крім того, санаторій працює й лікує людей цілий рік, на відміну від пансіонатів і будинків відпочинку.
— Але санаторіїв хорошого рівня, за великим рахунком, одиниці. Та й у них безліч проблем: то рівень сервісу залишає бажати кращого, то побутові умови не на висоті...
— Залишилася та «племінна череда», котра вижила в умовах жорсткого природного відбору. І її тепер треба зберегти. Ці оздоровниці мають повний комплекс діагностичних, лікувальних і реабілітаційних послуг, висококваліфікований персонал, а також ліцензію. Таких — не більш як 1/3 від усього санаторно-курортного комплексу. Більше, до речі, й не потрібно.
— А що робити з іншими?
— Перепрофілювати. Ці оздровниці самі мають для себе вирішити, яка форма роботи для них найприйнятніша. Не тягнуть на «санаторій», нехай переходять у ранг пансіонату чи сезонного будинку відпочинку тощо.
— Що треба зробити для того, аби санаторії, які залишилися на плаву, повністю себе окупали?
— Передусім удосконалити законодавство. Адже зараз ми, по суті, працюємо поза законом. Живемо за указами й законами 1933—1934 років, у найкращому випадку — ще за деякими документами 80-х. А треба дати конкретні визначення таким поняттям як «санаторій», «будинок відпочинку», «пансіонат», «приватний готель» тощо. І юридично їх чітко розмежувати.
Є закон про курорти, який ми підготували й виносили на парламентські читання. Але цього замало. Необхідна ціла низка актів, правове поле, де чітко були б закріплені ці поняття.
Положення про цілорічні оздоровниці треба терміново приймати на сесії вже цієї осені. Потім буде пізно! У нас з цих питань готові всі пропозиції, у вересні—жовтні проведемо засідання профільного комітету Верховної Ради з питань охорони материнства та дитинства.
— І все-таки, які, на вашу думку, «три кити», що на них можна побудувати нормальну роботу здравниць?
— По-перше, штучне поєднання туризму та курортів — не найкращий варіант. По-друге, необхідно створити при Кабміні спеціальну окрему структуру, що займатиметься питаннями санаторіїв-курортів. Це повинен бути держкомітет або держдепартамент, де працюватимуть фахівці, котрі знають ці проблеми не з чуток. Я вніс пропозиції з цього питання голові профільного комітету.
По-третє, необхідно ухвалити законодавство з усієї курортної інфраструктури. Усі, хто надає будь-які курортні послуги, мають бути зареєстровані, мати ліцензію та сплачувати однакові податки.
Крім того, ніякі зміни законодавства не дадуть ефекту, поки існуватиме непомірний податковий прес, який вичавлює з нас усі соки.
— За рахунок чого вдається утримуватися на ринку вашому санаторію?
— Ми виживаємо з величезним трудом. Хоча завантаження в нас повне. 50% відпочиваючих — діти. Ціни — цілком доступні (60—102 гривні з людини на день). Але на сьогодні ці розцінки для нас вже економічно не вигідні. Хоча начебто весною ця вартість себе виправдовувала, але минуло лише кілька місяців — і зросли ціни на продукти, електроенергію, зросла мінімальна заробітна плата.
Аби якось зводити кінці з кінцями, ми змушені постійно скорочувати високопрофесійний персонал. Але людей і технології лікування треба зберегти — адже вони в нас унікальні.
Для виживання санаторії повинні мати свій профіль. Я переконаний у цьому. Наша спеціалізація — імунодіагностика й реабілітація. Це серйозні нові технології. Імунологічні дослідження — найповніше відбивають реальний стан здоров’я людини. Вони створюють базу для постановки діагнозів, а, як відомо, правильний діагноз — запорука успіху. І часто без додаткового імунологічного дослідження вірогідно зробити це просто неможливо. У нас є база, на якій ми ці дослідження проводимо. Маємо й сучасну лікувальну апаратуру, що дозволяє домагатися реальних результатів.
Плюс до цього — лікувальний, цілющий клімат Криму, який прискорює процес реабілітації й одужання в десятки разів! Причому будь-якої пори року. Алергікам, приміром, краще приїжджати до нас узимку, коли нічого не цвіте, а вміст кисню в атмосфері, за рахунок частих штормів на морі збільшується на 40%.
— Валерію Івановичу, а ви самі користуєтеся перевагами кримського клімату? За роки проживання в Криму поліпшили своє здоров’я?
— Яке там поліпшив! Я вже одинадцять років у відпустці не був! Радянська система курортів розвалилася, а нова так і не виникла, ось і доводиться весь час бути в бойовій готовності. Воювати за виживання. І будь-яке розслаблення може стати «початком кінця».