За десять років незалежності змінився не тільки статус України, класова структура нашого суспільства, ідеологія та система цінностей. Перетворення торкнулися й «основного осередку» — сім’ї, стосунки в якій сталі значно вільнішими та прагматичнішими. У результаті старий Кодекс про шлюб і сім’ю 1969 року морально застарів і в найближчому майбутньому йому на зміну прийде новий Сімейний кодекс. Про деякі його, прямо скажемо, революційні нововведення ми попросили розповісти народного депутата, доктора юридичних наук Зориславу Ромовську, котра безпосередньо займається розробкою проекту.
— Чи не найголовніша зміна — перегляд підстав для встановлення батьківства. Раніше суд міг визнати чоловіка батьком дитини тільки якщо той жив разом із її матір’ю, вів спільне господарство, брав участь у вихованні й утримував дитину. Нерідко до цього стосунки не доходять. У проекті визнання батьківства може бути перевірене судом на основі будь-яких доказів, що свідчать про причетність цього чоловіка до народження дитини, зокрема й генетичної експертизи.
— Тобто раніше, якщо генетична експертиза доводила, що саме цей чоловік є батьком дитини, але він, приміром, не жив із мамою малюка або не допомагав утримувати дитину, то підстав для визнання батьківства не було?
— Так, генетична експертиза не мала самостійного правового значення. Сімейний кодекс установлює для чоловіків нові «правила гри»: одного факту інтимних стосунків вистачить, аби суд визнав батьківство.
Ми прогнозуємо, що в результаті зменшиться кількість абортів, особливо перших, причиною яких часто буває небажання жінки стати матір’ю-одиначкою. А чоловіки більше думатимуть про наслідки своєї поведінки. Така норма є в законодавствах усіх європейських країн. Недавно була історія з одним із наших спортсменів: через рік після його перебування в Польщі дівчина звернулася в суд про визнання спортсмена батьком її дитини. Оскільки справу слухали в польському суді, позов було задоволено і хлопець змушений був сплачувати аліменти.
— То що ж, чоловікові доведеться сплачувати аліменти на всіх дітей, у зачатті яких він брав участь?
— Більше того, жінка, яка народила дитину поза шлюбом, матиме право на аліменти не тільки на дитину, а й на себе — хоча б на той період, поки не зможе вийти на роботу.
При цьому Сімейний кодекс установлює новий підхід до визначення розміру аліментів. Раніше його було чітко регламентовано: одна дитина — 25%, дві — 33%, три та більше — максимум 50% зарплати батька. Сьогодні багато хто або офіційно не працює, або офіційна зарплата сміховинно мала. Тож суд матиме право встановлювати розмір аліментів індивідуально — у відсотковому співвідношенні від доходу або певну суму щомісяця.
Приміром, якщо батько людина заможна, то 25% може виявитися досить солідною сумою, і щоб не сплачувати її, він може спробувати приховати свої реальні доходи. Однак аліменти — це гроші на утримання дитини, а не кошти для заощадження. І цілком можливо, що суд у цьому випадку встановить аліменти на суму, достатню для утримання дитини, але значно меншу чверті доходів батька. При цьому передбачається, що батько, крім аліментів, повинен брати участь у додаткових витратах на дитину. Якщо дитина навчається музиці, то батько повинен допомогти придбати інструмент або оплатити поїздку на конкурс.
Якщо ж батько дитини все-таки приховує свої доходи й виплачує мізерні аліменти, а насправді цілком забезпечений, то позивачка може звернутися до суду і довести, що реальне матеріальне становище відповідача інакше. Він, приміром, їздить на іномарці, вдягається в найкращих магазинах, не відмовляє собі в задоволенні відвідувати ресторани й в інших розвагах тощо. У такому разі також можуть установити певну суму аліментів, уже з огляду на справжнє матеріальне становище батька. При цьому неустойка за несплату аліментів — 0,5% за кожний день. А сплачувати їх, якщо дитина навчається, доведеться не до 18 років, як колись, а до 23-х.
— Мабуть, ще більше прав з’явилося в жінки, яка живе з чоловіком у цивільному шлюбі? Я знаю декілька випадків, коли такі стосунки закінчувалися вельми сумно: чоловік, поживши з жінкою кілька років без офіційної реєстрації, просто «викидав» її на вулицю без будь-яких засобів для існування, а замість майна віддавав лише одяг. При цьому ніяк не враховувалося, що жінка усі ці роки прала, готувала, прибирала, тобто створювала йому умови для спокійного заробляння грошей.
На Заході, наскільки я знаю, чоловік повинен цілком забезпечити у разі розлучення чи розриву стосунків не тільки офіційно зареєстровану дружину, а й жінку, з якою він жив у цивільному шлюбі. Коли моя знайома виходила заміж за дуже заможного голландського журналіста, то дізналася, що в нього була цивільна дружина. За місцевими законами, він залишив їй будинок, побудований у період їх спільного проживання, і переказав на її рахунок значну суму. З новою дружиною вони почали «вити гніздо» заново.
— Будь-яка людина, що живе в цивільному шлюбі, має право на повагу до свого рішення. Ще 1991 р. до Закону про власність уведена така норма: майно, нажите особами, що живуть однією родиною, належить їм на правах спільної власності, якщо інше не передбачене договором між ними. До таких осіб належать і учасники цивільного шлюбу. Тобто нажите в період спільного проживання, — спільне. Норма ця існує вже 10 років, а революційним можна назвати лише право на аліменти.
— А шлюбний договір?
— Він також існує з 1993 року, коли його як поправку внесли до Кодексу про шлюб і сім’ю. У шлюбному договорі можна обумовити, яке майно передається кожним із подружжя у спільне користування родини, як воно ділитиметься в разі розірвання шлюбу, зокрема й нерухомість, а також сторони можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя незалежно від працездатності й потреби в матеріальній допомозі.
— Новим у Сімейному кодексі є також інститут заручин?
— Йдеться про компенсацію матеріальних збитків, пов’язаних із підготовкою до весілля й весільного бенкету. Буває, наречений або наречена просто напередодні весілля змінюють своє рішення або просто не приходять на реєстрацію, а гроші на придбання обручок, весільного костюма, замовлення машини вже витрачено. Або ж наречена одержує в подарунок від нареченого дорогу каблучку, а на весілля не приходить. Новим законом передбачено відшкодування таких матеріальних витрат — про моральну шкоду ми поки що не говоримо. Якщо хтось із заручених (а такими чоловік і жінка вважаються після подачі заяви в ЗАГС) не впевнений у власних почуттях, він повинен прямо сказати: «Не готуйтеся до весілля, я ще думаю».
— Чи змінився шлюбний вік?
— Ні. Як і раніше, чоловік може брати шлюб у 18 років, а жінка — у 17. Інша річ, що за рішенням суду в окремих випадках шлюбний вік може бути зменшеним, причому не тільки через вагітність жінки або через народження дитини. Якщо 15—16-річна дівчина кохає свого обранця й хоче стати його дружиною, то суд може піти назустріч.
— А як же батьки цієї дівчинки? Якщо вони будуть проти?
— Те, що стосується особистої сфери життя людини, не залежить від батьків. Дитина вже в 14 років може піти від них. Коли йдеться про шлюб, то згода чи заборона батьків не мають сили.
— Сімейний кодекс досить добре захищає права жінки. А хто захистить чоловіка, зокрема й від позашлюбної дитини? Приміром, їде чоловік у тривале відрядження, а дружина заводить коханця і народжує від нього дитину.
— Ми пропонуємо ввести інститут роздільного проживання або сепарації. Спочатку така норма була в законодавстві тих країн, де заборонялися розлучення. За новим законом суд зможе встановлювати для чоловіків режим роздільного проживання. Майно, нажите в цей період, не вважатиметься нажитим у шлюбі, а дитина — такою, що походить від даного чоловіка. Ця норма дуже важлива, приміром, для тих, хто обіймає таку посаду, коли непрестижно жити не в шлюбі, або для тих, хто їздить у тривалі відрядження.
— Які ще нові положення передбачені кодексом?
— Приміром, усиновлення повнолітньої особи, право бабусь і дідусів спілкуватися з онуками або братів і сестер одне з одним, обов’язок батьків забрати дитину з пологового будинку.
— Тепер не можна буде відмовитися від немовляти?
— Відмовитися — ні, а передати опіку над малюком державі — можна. Батьки повинні усвідомлювати, що в будь-якому разі вони відповідають за народжену дитину, навіть якщо з якихось причин не можуть її утримувати. До того ж у нас непоодинокі випадки, коли зовсім юних або багатодітних мам співробітники пологових будинків змушують відмовитися від маленького, аби згодом продати здорове маля заможним названим батькам.
Закон забороняє будь-які види експлуатації дітей. Сьогодні багато батьків, найчастіше алкоголіки, відправляють маленьких дітей не в школу, а на заробітки — жебракувати, мити машини. Заборонені й фізичні покарання. Це не означає, що дітей більше не битимуть, але батьки повинні знати, що за це їх можуть притягнути до відповідальності.
Далі. Якщо раніше думка дитини при винесенні рішення про його подальшу долю, виховання й місце проживання враховувалася тільки за досягнення нею 10 років, то тепер — щойно вона починає себе усвідомлювати і зможе пояснити власні бажання, хоч і з трьох років.
Аліменти на дитину зможе одержувати й батько, якщо він виховує малюка самостійно. І ще ціла низка нововведень, які підводять закон до принципів справедливості й християнської моралі.
Сімейний кодекс писався з урахуванням власного досвіду й досвіду законодавчого врегулювання інших держав. Сьогодні він цілком готовий до розгляду парламентом у третьому читанні, і ми сподіваємося, що до кінця нинішнього року документ схвалять депутати та Президент, а на початку наступного він набере сили.
До речі, у такому вигляді Україна приймає Сімейний кодекс останньою серед європейських держав, і набрання ним чинності доведе, що ми справді в Європі.