UA / RU
Підтримати ZN.ua

Рецепт створення раю по-малопольськи

A snieg znow pada w Wierchomli Bo jak nie tu, to po co? Ех, бачили б нас затяті лижники! Як ми піднімалися схилом угору на по...

Автор: Ірина Бажал
У Верхомлю приїжджають покататися та розважитися

A snieg znow pada w Wierchomli
Bo jak nie tu, to po co?

Ех, бачили б нас затяті лижники! Як ми піднімалися схилом угору на потужному ретраці, напружено вслухаючись і намагаючись крізь шум мотора зрозуміти, що польською мовою розповідає прес-секретар лижної станції «Верхомля» Петр Сталенга... Так наприкінці листопада, за два тижні до відкриття сезону, українським журналістам показували лижні траси в центрі Сондецьких Бескидів — у Верхомлі. Побачили ми й застиглі, ніби за командою «струнко», підйомники, і сніжні гармати напоготові, і пухнатий сніг на вершині. На «десерт» був підйом до 1000 метрів і розповідь про перспективи лижної станції на тлі казкових припорошених снігом сосон і далеких вогнів Мушини. З’ясувалося, на протилежному схилі гори є ідеальне, практично без дерев, немов спеціально підготовлене, місце для спуску. Наступного року його упорядкують, обладнають підйомником, і любителі гірських лиж одержать ще одну трасу: можна буде сісти на підйомник біля підніжжя в Мушині, піднятися на гору і з’їхати на лижах до її підніжжя з другого боку — у Верхомлю, потім піднятися у Верхомлі й спуститися назад у Мушину. А через два-три роки через систему підйомників Верхомля «наблизиться» до Криницької Явожини...

Ще десять років тому у Верхомлі (точнішу назву важко придумати!) налічувалося 50 жителів. Роботи не було. І ось неподалік купує собі дачний будиночок один багатий варшав’янин, великий любитель кататися на лижах. Захотілося йому спорудити поруч із домом підйомник. Не вийшло. Тоді він їде далі, у Верхомлю, оцінює схили, дізнається, що сніг тут лежить 100 днів на рік. Домовляється з місцевою владою про землю, знаходить підприємливих молодих менеджерів, вкладає власні гроші... Через кілька років на горах виросли перші альпійські будиночки для туристів, а в крісла першого підйомника сіли лижники...

Щоб був хороший сніговий покрив на схилі, достатньо температури –1°

Сьогодні тут працюють уже вісім підйомників, а в інфраструктурі станції зайнято 150 місцевих жителів. Любителів лиж приваблюють широкі, місцями понад 200 м, добре засніжені, професіонально утрамбовані й освітлені траси на трьох схилах, завдовжки 10 км і різного ступеня складності. А на початку січня відкриється тризірковий готель на 200 місць — Wierchomla & SPA Resort. (Усередині його ми наразі не бачили — лише зовні. Немов новорічний подарунок, він ще «упакований» у спеціальну плівку.) Тепер до Верхомлі можна приїжджати навіть із маленькими дітьми: для малюків передбачено міні-дитсадок. Поки тато катається на лижах, мама дістане задоволення від SPA-процедур, масажів, плавання в басейні. До речі, усі можуть попити водичку — лікувальних вод тут кілька видів. Як запевняє Петр Сталенга, зимовий пакет «Верхомлі» на тиждень для всієї сім’ї, який включає проживання, катання на лижах, усі процедури, харчування й вечірні розваги на кшталт гонок на сніжних скутерах та собачих запряжках, дискотек і виступів місцевих ансамблів, — найдешевший серед подібних пропозицій у Польщі — 3 тис. злотих (950 євро). Докладніше — див. www.wierchomla.com.pl

Яніна і Станіслав Клімеки: готель — другий дім

Готель — для дітей

Gazeta wyborcza повідомила, що нинішнього року серед іммігрантів Норвегії на перше місце за чисельністю вийшли поляки. З’ясувалося, Європейський Союз розширив їм і горизонти пошуку місця для кращого життя. Проте є люди, котрі вважають інакше. «Америку потрібно шукати в Польщі», — так досить категорично сформулював свою позицію бізнесмен Станіслав Клімек.

Пані Яніна та Станіслав Клімеки зустрічали нас на порозі свого нового — лише рік — чотиризіркового готелю Klimek**** SPA в чудовому курортному місці — Мушині Злоцку, у долині річок Попрад, Мушинка та Шчавничка. Вийшовши з мікроавтобуса, ми відразу відчули, як легені наповнилися цілющим чистим повітрям — тут немає промислових підприємств і автострад з інтенсивним рухом. Мушина багата на мінеральні води, що допомагають при захворюваннях травної, сечової й дихальної систем. Зовсім близько від неї туристичні бази, лижні траси в Криниці й Верхомлі, човнові станції...

Що ж змусило пана Клімека, дуже далекого від туристичного бізнесу — він займається будівництвом і газовим устаткуванням — протягом восьми років за власні гроші будувати тут готель, об’єкт, не розрахований на швидкий прибуток? З’ясувалося, діти. Саме вони побачили в туризмі перспективу та своє покликання. Середній син опановує ази туристичного менеджменту в Кракові. Поки він навчається, а молодша дитина підростає, господарює в готелі матуся — пані Яніна, у минулому вчителька польської мови й літератури. Сам пан Станіслав уже давно переключився на новий проект — він любить діставати задоволення від процесу роботи.

Готель обладнано так, аби приймати бажаючих і підлікуватися, і активно відпочити, і провести конференцію в затишному, мальовничому місці. Спочатку нас завели до соляної печери. Не встигли надихатися під розслабляючу музику, як запросили до царства SPA, де продемонстрували сухий водний масаж: вода з силою пульсує під каучуковою оболонкою матраца, створюючи ілюзію доторку сильних рук невидимки. Показали новісінькі солярій, інфрачервону сауну, різноманітні ванни (все устаткування польське та найсучасніше з наявних на ринку). Побачили ми і тренажерний зал, кегельбан, більярдну, посиділи в конференц-залі на 120 місць, оснащеному професіональним мультимедійним обладнанням і кабінами для синхронного перекладу з п’яти мов, чудово кондиціонованому й освітленому. Пройшлися дуже затишними, за дизайном і опорядженням зовсім не схожими на готельні, номерами, потім потрапили до... аквапарку. І тут — на 76-метровій гірці, у басейні з водопадом і гідромасажем, під повітряним гейзером, струминними масажами — ми п’ятьма хвилинами не обійшлися... Ніжачись у джакузі, дивувалися, як усе побачене компактно розмістилося на такій невеликій площі? Готель аж ніяк не справляє враження велетенського й дуже гармонійно вписався в навколишній ландшафт! Зовсім недаремно його визнано гідним сертифіката «Європейська Золота зірка». Докладніше на сайті www.hotel-klimek.com.pl

А будівництво триває — адже заплановано цілий готельний комплекс із кількох корпусів. На запитання про податкові пільги пан Клімек згадав про VAT — аналог нашого ПДВ. Його повертають вибірково, у деяких галузях, за деякі матеріали, і розмір його постійно змінюється. Зважаючи на все, не це головне для подружжя Клімек. Головне — діти, їхнє майбутнє, майбутнє їхньої країни.

Ритро, Ястржебська гора, 28 листопада. Через місяць це місце перетвориться на лижний рай

Тут буде… рай?

Хлібом-сіллю, вишневою наливкою й запальною гуральською мелодією зустрічають гостей у «Ритерському раю» (www.ryterskiraj.pl). У свіжообтесані колоди увіткнуто сокири, півзалу нового ресторану ще не опоряджено, але тут затишно та приємно пахне деревом. Гостинністю, як і історією (вперше назва Ритро зустрічається в 1244 році, у заповіті Петра Виджги, сондецького кастеляна та власника замка), і природою (1996 року, завдяки сприянню товариства Greenworks, тут створено перший у Польщі гмінний Екологічний парк) гміна Ритро (чотири села, близько 3700 жителів) багата. Тому туристів запрошують сердечно, запевняючи, що відпочинок буде спокійний і безтурботний, під неповторну пісню ритерського вітру, дзюрчання струмка за вікном, гомін лісу і спів птахів, серед буйної зелені й багатого ландшафту недоторканої природи — так написано в рекламному проспекті…

Хоча наприкінці листопада на схилах гули трактори, вірилося в те, що 27 грудня ц.р. із Ястржебської гори урочисто з’їдуть перші лижники. Бо ще три роки тому, під час першого прес-туру українських журналістів Малопольщею, директор готелю «Перла полудня» (www.hotel.perla-poludnia.pl). Станіслав Висоцький запрошував українських туристів до Ритро — як до райського місця. І ось за такий малий термін у нього з’явилися перспективи стати ще й повноцінним лижним курортом.

«Рай збудуємо власноруч» — чомусь засіло в голові. Будувалися три підйомники, один із яких — перший у Польщі спеціально для дітей, килимовий — привезе до справжнього дитячого містечка. Війт Ритро Владислав Внетжак і власник «Ритерського раю» Ришард Фиц як акціонери проекту і відповідальні: перший — за надану для «Раю» землю гміни, другий — за власні інвестиції, запевнили, що й зайнятість місцевого населення підвищилася, і природний баланс не порушили. І на віддачу сподіваються. Якщо туристам сподобається, у гміні поліпшиться й економічна складова...

Головний козир —
дороги й готелі

Усі три перелічені вище туристичні об’єкти розташовані практично поряд, на одному п’ятачку — коли дивитися карту — Малопольського регіону. І чудово демонструють, як швидко змінюється туристичне обличчя Польщі. Три роки тому в Малопольщі мене вразили дороги й готелі. Є з чого здивуватися й тепер. Споруджуються нові дороги, модернізуються старі: з’явилися платні ділянки, поліпшилася супутня інфраструктура. Зокрема прокладено частину нової автостради Краків—Львів завдовжки 80 км до Тарнова. Модернізують і дорогу з Кракова в Закопане, через рік їздити буде набагато легше й безпечніше.

Відпочинок поляки пропонують якісний, цікавий і різноманітний — культурний, спортивний, лікувальний і обов’язково у затишних готелях та зі щедрим частуванням. Повідомляють про це на наших туристичних виставках, на власних інтернет-сайтах — можна сказати, туристична Польща стукає до нас у двері. Чи не час і нам не лише скористатися якісним відпочинком, а й запозичити досвід, повчитися комерційного ризику й мистецтва промоушену?

Ідея запросити журналістів на екскурсію Малопольським регіоном виникла в директора Малопольської організації туристичної (МОТ) Ельжбети Томчик-Мічка на осінній туристичній виставці у Києві. Передусім тому, що в Малопольському регіоні багато перлин, приміром, у Криниці та її околицях — наразі не таких відомих і розкручених у колі любителів, зокрема зимових видів спорту, як Закопане. Крім того, тут великий вибір літніх «приманок» — пішохідні, велосипедні, байдаркові, кінні маршрути, можливості для скелелазів і любителів дельтапланеризму. Плюс найбільша кількість визначних пам’яток, внесених до списку світової культурної та природної спадщини ЮНЕСКО. Реалізувати ідею допоміг партнер МОТ в Україні — торгово-економічний відділ Посольства Республіки Польща в Україні.

На запитання, з якими українськими туристичними фірмами працює МОТ, Ельжбета Томчик-Мічка мене виправила:

— МОТ — об’єднання, яке займається не турбізнесом, а рекламою Малопольського воєводства (такі спеціальні організації є в кожному регіоні Польщі). Нашими членами, з одного боку, є керівники органів місцевого самоврядування від маршалка воєводства до війтів гмін (участь маршалка регламентується нашим туристичним законом), із другого — бюро подорожей, районні палати туризму та великі приватні турфірми — такі як «Орбіс», «Ямпол», «Унікат», «Аріон», «Явожина», із третього — Краківський аеропорт, соляні шахти Величка й Бохна, об’єднання музеїв, готелі й палати (спілки) готелів, спілка кухарів... Увійти в об’єднання може кожен, чия мета — якомога ширше розповісти про Малопольщу, повніше та всеосяжніше інформувати туристів.

Щорічно ми беремо участь у 13 туристичних виставках по всьому світу — у Празі, Берліні, Москві, Парижі, Будапешті, Лондоні, Києві, Гетеборзі, Мілані, Барселоні й удома, у Польщі — у Познані, Варшаві, Катовіце. До Києва їздимо відтоді, як існуємо, — уже чотири роки поспіль. Це в нас планові поїздки. Уже один раз були в Одесі, і наступного року знову збираємося і до Києва, і до Одеси. Крім виставок, організуємо workshopи для наших і українських туроператорів: недавно повернулися зі Львова, а в січні веземо наших туроператорів до Одеси. Організовуємо прес-тури для журналістів, проводимо соцопитування. До нашого регіону приїжджають із усіх континентів, найбільше з Німеччини, Франції, Великобританії — у нас дешеві авіалінії, щодня багато рейсів. І українців до Малопольщі приїжджає чимало (приміром, щодня в Краків прибуває поїзд із Києва, улітку — з Одеси), можна сказати, що Україна — наш великий партнер.

…По всьому було видно: до приїзду українців готуються серйозно. Якщо три роки тому нас постачали довідковою літературою польською мовою, то тепер практично скрізь чекали добре видані, барвисті буклети, атласи й путівники російською чи українською мовами. Та й у соляній шахті Величка кількість україномовних гідів за три роки збільшилася з одного до чотирьох...

* * *

Щоб запозичити хорошу ідею та повчитися, необов’язково їздити далеко. Досить зазирнути за паркан — до досвідченішого й підприємливішого сусіда.

Редакція дякує торгово-економічному відділу Посольства Республіки Польща в Україні за організацію поїздки