UA / RU
Підтримати ZN.ua

«Регіонали» — за жорсткіші підходи

У минулому номері «Дзеркала тижня» (№41, 2006 р.) вийшла стаття Ольги Скрипник «Говорити, пити і курити вчимося одночасно?»...

Автор: Олена Бондаренко

У минулому номері «Дзеркала тижня» (№41, 2006 р.) вийшла стаття Ольги Скрипник «Говорити, пити і курити вчимося одночасно?». Автор спробувала розібратися в тому, яким чином парламент збирається вирішувати проблему обмеження реклами тютюну й алкоголю. На жаль, спроба вийшла невдалою. Увесь матеріал фактично був присвячений баченню теми паном Томенком і зневажливій критиці його опонентів. Списи гніву були спрямовані на мій виступ із парламентської трибуни. У чому мене тільки не звинуватили — хіба що не в «споюванні» й «скурюванні» немовлят. Що ж послужило приводом для таких нападок?

20 жовтня парламент розглядав два законопроекти — Миколи Томенка й Бориса Беспалого на ту саму тему, як-от: обмеження реклами тютюнових виробів і алкогольних напоїв. Томенко пропонував прибрати рекламу із зовнішніх носіїв, чим поки що й обмежитися в боротьбі за здоров’я народу. Борис Беcпалий виніс до розгляду проект об’ємніший, який передбачає наступ на рекламу тютюну й алкоголю на усіх фронтах — телебачення, преса, зовнішня реклама, спортивні й розважальні заходи, кінотеатри тощо. Природно, що законопроект Беcпалого не влаштовує нікого з представників рекламного бізнесу, зате він найближчий до самої ідеї обмежити в Україні популяризацію шкідливих для здоров’я товарів. Проект же депутата Томенка обмежував винятково «наружку», залишаючи у виграші інших учасників рекламного ринку. Яка там боротьба з тютюнокурінням й алкоголізмом, добродії? Відвертий лобізм!

У своїй доповіді з парламентської трибуни я говорила про вади законопроекту Томенка. Що ж саме було сказано?

Ішлося про те, що законопроект Миколи Томенка демонструє вибірковий підхід. З існуючих каналів передачі рекламних повідомлень обрано тільки зовнішню рекламу. Про те, — що істотними вадами законопроекту є відсутність адекватного фінансово-економічного обґрунтування (не обраховано податкові втрати місцевих бюджетів), а також революційні терміни впровадження (з 1 січня 2007 року). Про те, — що досвід кількох країн демонструє: від упровадження заборони реклами споживання алкоголю й тютюну не скорочується, відбувається лише перерозподіл часток ринку між виробниками. Про те, — що було прийнято рішення об’єднати все найкраще й розумне в одному законопроекті, який підкомітет із питань реклами представить до реєстрації буквально днями.

Мова про те, що підкомітет допрацював термінологію закону про рекламу й упорядкував правила розміщення рекламних носіїв. Жорстка позиція підкомітету полягає в тому, щоб заборона на рекламу тютюну й алкоголю була поетапною й еволюційною. На відміну від законопроекту Томенка підкомітет пропонує зробити жорсткішими не терміни, що є популізмом, а підходи. А саме: заборонити рекламу тютюну й алкоголю в навчальних закладах, друкованих виданнях, кінотеатрах, театрах, під час спортивних змагань, концертів і видовищ.

Проект Томенка набрав у парламенті 226 голосів, проект Беcпалого — 399 і за об’єднання двох проектів в один проголосували 399 депутатів. Фракція «Регіони України» голосувала за проект Бориса Беcпалого — суворіший і менш сирий. До того ж «регіонали» враховують і те, що рекламному ринку і ЗМІ потрібен час, аби перебудуватися й уникнути обвалу. Підкомітет із питань реклами пропонуватиме парламенту голосувати за дворічний перехідний період.

Ось у чому дві основних відмінності пропозицій підкомітету й депутата Томенка. Поетапно й жорсткіше!

Що ж із цього всього я побачила в статті? НІ-ЧО-ГО! Одразу стало ясно — автор навіть не заглядала у текст офіційної стенограми засідання парламенту. Їй, видно, вистачило розмови з Миколою Томенком, який незадоволений результатом.

У статті немає і слова про те, що «регіонали» відстоюють жорсткіші підходи в обмеженні реклами тютюну й алкоголю. У статті не йшлося про відмінності законопроекту Миколи Томенка від законопроекту Бориса Беcпалого. Я вже не кажу про те, що до мене як до керівника профільного підкомітету за коментарями автор не зверталася. На жаль, об’єктивність й елементарні принципи журналістської роботи при підготовці матеріалу навряд чи враховувалися. Це непрофесіоналізм чи злий намір?

Найбільше мене пригнічує те, що в статті сплутано поняття «реклама» і «пропаганда», «споживання» і «продаж», «виробництво» й «оподатковування». Автор чомусь не до речі наводить закордонні приклади обмежень продажу алкоголю чи тютюну, особливого оподатковування тощо, зводячи це до ЗАКОНОПРОЕКТІВ ПРО РЕКЛАМУ!

І на цьому тлі — монолог Миколи Томенка. Його висловлювання з приводу якихось бізнес-інтересів — узагалі безтактна річ. Хочу повторити тут свій коментар, що я давала для «Української правди»: «Із тих заяв, які пан Томенко зробив у залі (20 жовтня), для мене стало очевидним, що захист інтересів — чи то рекламний ринок, чи медійний, чи споживчий — у його свідомості міцно пов’язаний із корупцією. Але! Це ЙОГО розуміння депутатської роботи, не моє. Депутат просто ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ враховувати те, як нововведення можуть уплинути не тільки загалом на суспільство, а й на його окремі сегменти».