«У 1910-х роках Англію охопив страйковий рух робітників гірничодобувної промисловості. Виставлені вуглекопами вимоги, які вони пояснювали виключно небезпекою своєї професії для життя та здоров’я, примусили англійських журналістів провести власне розслідування, чи справді така вбивча для здоров’я робота шахтаря. Виявилося, що вуглекопи особливо скаржитися не можуть. Їхнє здоров’я загалом краще, ніж здоров’я конторських службовців, домашніх служок, рибалок та представників багатьох інших професій. Найздоровішою в Англії була робота священиків, найгірше здоров’я мали чорнороби. За даними Королівської статистичної палати, вуглекопи дуже мало, порівняно з іншими, хворіють на сухоти, не менше ніж серед представників інших професій, поширені у шахтарському середовищі алкоголізм і хвороби нирок. Кількість смертей та каліцтв від нещасних випадків в англійських шахтах з 1873-го по 1910 рік зменшилася майже вдвічі.
Малюнок англійського художника 1912 року, який зображує професії на східцях храму богині здоров’я, наочно показує градацію захворюваності».
«Огонек», №17, 1912 р.