Таке оголошення цілком могли б дати багато наших співвітчизниць, змушених утримувати (і повністю обслуговувати!) не лише власних малюків, а й «дитинча», котре давно вийшло з дитячого віку. І навіть якщо чоловік має інше, аніж методичний перегляд телепрограм, хобі, суть справи від цього практично не змінюється. Жінки, як і раніше, є найактивнішою частиною населення. Про це свідчать не лише спостереження психологів і соціологів, а й статистика. 58% безробітних, які перебувають на обліку в службі зайнятості (а отже активно шукають роботу), — жінки.
Спонукати таку пасивну і вередливу (а тривала бездіяльність запросто може призвести до деякої деградації особистості) «дитинку» на подвиг пошуку роботи вкрай складно. Частково винним тут виявляється високий рівень безробіття в країні. До кінця минулого року, повідомили нам у Державному центрі зайнятості, він склав 11% економічно активного населення віком 15—70 років (у середньому за цей період 2000 р. — 11,5%).
Як і позаторік, найвищим рівень безробіття був у Кіровоградській, Сумській, Тернопільській та Чернівецькій областях (15,2—18,8). При цьому кожен другий реальний безробітний перебував на обліку в державній службі зайнятості. Тому досить високим є і рівень зареєстрованого безробіття — 3,58%.
І хоча в цілому динаміка за останні два роки позитивна (у середньому за 9 місяців 2001 р. число безробітних порівняно з відповідним періодом 2000 р. скоротилося на 158,3 тис.), людині пасивній працевлаштуватися вкрай складно. Так, чернігівський приятель мого чоловіка шукав роботу протягом декількох місяців, поки нарешті не одержав у районному центрі зайнятості заповітне направлення. Та виявилося, що разом із ним на завидну посаду електрика жеку претендувало ще чоловік 15. Махнувши рукою на таке працевлаштування (і навіть не спробувавши обійти конкурентів!), бідолаха попрямував до найближчого гастроному, де до самого вечора скаржився на долю чуйним друзякам по чарці.
Подібні «приємні сюрпризи» очікують на багатьох здобувачів. Адже на одне робоче місце в країні в середньому претендують 10 незайнятих громадян, які перебувають на обліку в службі зайнятості, а в Житомирській, Івано-Франківській, Львівській, Волинській, Рівненській і Тернопільській областях — від 25 до 35 чоловік. Легше усього знайти роботу в столиці, де на одну вакансію припадає усього одна людина, і в Севастополі — там за право зайняти робоче місце борються двоє. У середньому безробітним кожний зареєстрований перебуває близько року. Довше усього «сидіти на печі» доводиться у Львівській області — 17 місяців, Івано-Франківській і Тернопільській областях — 14 місяців, а найменше в Одеській — 7 місяців.
І хоча уряд намагається вживати певних заходів для створення нових робочих місць, їх поки явно бракує. Відповідно до закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття», впроваджено економічне стимулювання роботодавців до створення додаткових робочих місць. Воно полягає в наданні дотацій із коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування в розмірі витрат на зарплату прийнятих за направленням державної служби зайнятості осіб із розрахунку на рік. Причому дотація видається без оглядки на офіційно встановлену мінімальну зарплату і, як запевняють представники державного центру зайнятості, перевищує середній рівень у галузях національної економіки відповідної області. Протягом січня—листопада минулого року на такі дотаційні робочі місця було працевлаштовано 11,4 тис. безробітних громадян (із 2619,4 тис. незайнятих, які перебували на обліку). Усього ж було працевлаштовано 718 тис. чоловік, 134 тис. пройшли профнавчання, а майже 290 тис. брали участь у громадських роботах.
Прожити на допомогу за безробіттям може, напевно, лише істинний віртуоз побуту, та й то недовго. На пристойний розмір допомоги можуть розраховувати лише ті застраховані робітники, котрі протягом року, до визнання їх безробітними, безперервно працювали не менше 26 календарних тижнів. Лише в такому випадку допомога за безробіттям буде встановлюватися, виходячи з розміру попередньої зарплати з урахуванням стажу. Причому у випадку звільнення такого безробітного з останнього місця служби без поважних причин, виплата допомоги за безробіттям почнеться лише з четвертого місяця після його реєстрації в державній службі зайнятості.
До відома: застрахованими ввжаються робітники, котрі трудяться на підприємствах, в установах й організаціях усіх форм власності, а також ті, хто забезпечує себе роботою самостійно, у тому числі й фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, якщо вони сплачують страхові внески у Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування. Не підлягають страхуванню серед найманих робітників особи, котрі, відповідно до чинного законодавства, набули право на пенсію, а також іноземні громадяни й особи без громадянства, котрі тимчасово працюють в Україні.
Ті ж, хто пропрацював перед звільненням менше 26 календарних тижнів, мають право на одержання допомоги в розмірі встановленого державою мінімуму — 60 грн. Ця ж сума виплачується й особам, які шукають роботу вперше, й іншим незастрахованим у випадку їхньої реєстрації як безробітних. Право на матеріальне забезпечення мають також незастраховані особи. Військовим, звільненим у зв’язку зі скороченням чисельності штату без права на пенсію, виплата допомоги за безробіттям здійснюється відповідно до їхнього стажу і середньої зарплати на останньому місці служби.
Робляться і деякі кроки зі стимулювання самих безробітних до активнішої діяльності. Хоча справа ця, прямо скажемо, малоперспективна: навряд чи людина, котра довгий час чекала манни небесної, захоче звалити на себе важкий тягар підприємництва. Однак ті з них, хто побажає зайнятися підприємницькою діяльністю й організувати власну справу, можуть розраховувати на одноразову допомогу із розрахунку на рік.
Крім цього, особам, які мають право на соціальні послуги, дається низка дотацій. Вони можуть розраховувати на матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації; матеріальну допомогу за безробіттям у розмірі мінімальної допомоги за безробіттям; одноразову матеріальну допомогу не лише самому безробітному, а й тим непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні (у розмірі мінімальної допомоги за безробіттям), а також допомогу на похорон у випадку смерті безробітного чи особи, котра перебуває на його утриманні, — у розмірі 166 грн.
Офіційний прогноз на нинішній рік дещо песимістичний. Передбачається, що протягом 2002 року чисельність незайнятих громадян України на обліку в службі зайнятості перевищить очікувану чисельність незайнятих 2001 року і складе близько 2,8 млн. чол., а рівень зареєстрованого безробіття складе близько 4%. Очікується, що з галузей економіки будуть звільнені майже 275 тис. чоловік. При цьому процес звільнення, як і в попередні роки, відбуватиметься переважно в промисловості — майже 50%.
Загалом же розслабитися у прийдешньому році Коня не вдасться: боротьба за кожне робоче місце не ущухне. Однак кожен, хто дійсно хоче працювати (а не досить мляво поступається настійним проханням домашніх), завжди зможе знайти собі підходящу справу. Головне — не чекати манни небесної, а підійти до проблеми власного працевлаштування серйозно. Адже, як стверджують працівники кадрових агентств, пошук роботи — це теж робота, і результат залежить від кількості і якості докладених зусиль.