Політика і влада оточують нас, неначе повітряний океан. Так-так, той самий океан, який, на думку Остапа Бендера, тисне на кожного партійного і безпартійного громадянина із силою 214 кілограмів.
Ще давньогрецький філософ Аристотель сказав: «Людина — тварина політична». Однак що ж таке політика? Залізний канцлер Отто фон Бісмарк вважав, що політика — це мистецтво можливого. Та ось через півтора століття чеський президент Вацлав Гавел заявив, що політика — це мистецтво неможливого. Мабуть, обидва мають рацію. Все залежить від обставин. Адже недарма англійський державець Джон Морлі сказав: «Політика — це безперервний вибір із двох зол».
Солідний досвід у таких справах мають багато президентів Сполучених Штатів. Так, Ліндон Джонсон відзначив найважливішу властивість політичного діяча: «Політик ніколи не повинен говорити «ніколи».
Інший американський президент, Гаррі Трумен, був ще відвертіший: «У дитинстві я хотів бути тапером у борделі або політиком. Різниця, правду кажучи, невелика».
Після таких слів у багатьох відпаде бажання сунутися в політику. Однак хто ризикне, мусить твердо пам’ятати вислів Франкліна Рузвельта: «Не йдіть у політику, якщо у вас шкіра трохи тонша, ніж у носорога».
А ось вислів Уїнстона Черчілля: «Мистецтво політика полягає в тому, щоб передбачити, що станеться через день, через місяць, через рік, а потім пояснити, чому це не сталося».
Ще один англієць, драматург Джонатан Лінн, сформулював перше правило політика: «Нічому не вір, доки не надійде офіційне спростування». Цю цінну думку розвиває французький письменник Андре Мальро: «У політиці, як і в граматиці, помилку, яку роблять усі, проголошують правилом».
І завершує потік відвертих висловлювань американський дипломат Генрі Кіссінджер: «Якісь дев’яносто відсотків політиків псують репутацію решти».
Проте все це висловлювання політиків-чоловіків і про політиків-чоловіків. А де ж жінки? Американець Морін Мерфі дав цьому своє оригінальне пояснення: «Серед політиків мало жінок, тому що надто стомлююче робити макіяж відразу двох облич».
А як політики приходять до влади? У демократичному суспільстві — шляхом виборів. Із цього приводу вже згадуваний Бісмарк авторитетно сказав: «Ніколи стільки не брешуть, як під час війни, після полювання і перед виборами». Втім, тут можливі варіанти. Скажімо, до брехні можна додати й нахабність. Так, нікарагуанський диктатор Сомоса одного разу заявив: «Ви виграли вибори, а я — підрахунок голосів».
Та навіть якщо вибори відбуваються чесно, їх результат може виявитися абсолютно несподіваним. Це тонко відзначив американський літератор Джордж Нейтан: «Погану владу вибирають хороші громадяни, які не голосують».
У критичні часи раптова зміна влади дуже небезпечна. Про це в розпал громадянської війни у США заявив Авраам Лінкольн: «Коней на переправі не міняють». Проте в наш час незабутній генерал Лебєдь злегка уточнив це положення: «Коней на переправі не міняють, а ось ослів – можна й потрібно міняти».
Новообрані діячі повинні пам’ятати слова Демокріта: «Тому, хто пануватиме над іншими, слід навчитися спочатку панувати над собою». Його підтримує великий математик Піфагор, який, між іншим, займався не тільки катетами та гіпотенузами: «Однаково небезпечно вручати божевільному меч, а безчесному — владу».
Втім, ці рекомендації виконати досить складно. Ще французький поет Поль Валері нагадав: «Влада втрачає всю свою принадність, якщо нею не зловживати».
Дуже цікаву особливість помітив американський журналіст Джеймс Рестон: «Державний корабель — єдиний, який починає протікати вгорі». А німецький публіцист Людвіг Берне підкреслив ще одну особливість державної влади: «Якби природа мала стільки законів, скільки держава, сам Господь не зміг би нею управляти».
Не треба забувати й пишномовну тираду Вольтера: «Свобода полягає в тому, щоб залежати тільки від законів». Правда, слід пам’ятати й афоризм польського сатирика Веслава Брудзинського: «Закон гарантує обідню перерву, але не обід».
А насамкінець ще кілька слів про носіїв влади. Президент Рейган, який вирізнявся неабияким гумором, одного разу сказав: «Уряд скидається на немовля — величезний апетит на одному кінці і повна безвідповідальність – на іншому...»
Ірландський письменник Джойс Кері проникливо зауважив: «Єдиний хороший уряд — це поганий уряд у стані крайнього переляку».
І вінчає всі ці перли відомий вислів французького мислителя Жозефа де Местра: «Кожен народ має такий уряд, якого заслуговує».