Що приваблює чи відштовхує в чоловіках — із таким запитанням ми звернулися до представниць різноманітних професій, зокрема тих, хто втратив роботу та змушений заробляти на життя, беручись за будь-яку працю. Усі респондентки виявилися цілком самостійними: вони не заперечували б, аби їхній чоловік добре заробляв, але цілком можуть обійтися в цьому плані й без нього. З’ясувалося, що жінка, стаючи незалежною матеріально, починає потребувати чоловіка передусім не як годувальника, а як друга, партнера емоційного й сексуального, а якщо хтось і висловлює бажання «служити чоловікові», то лише найдостойнішому з найдостойніших.
Порівнюючи відповіді українських жінок з американськими респондентками, знаходимо в них багато спільного: всі хочуть, аби їх любили, аби партнер був розвинений інтелектуально, добрий і надійний. І там і тут висуваються вимоги до зовнішнього вигляду й гігієни. Хіба що про запахи українки говорять частіше.
Пропозиція платити чоловікам більше, ніж жінкам, здивувала б емансипованих американок, котрі борються саме за протилежне. Утім, навряд чи її підтримали б працюючі українки. Зате одностайні представниці прекрасної статі з обох боків океану з приводу взуття чоловіка — воно завжди привертає їхню увагу, тому має виглядати хоча б доглянутим, якщо не дорогим.
Алла Терещенко, музикознавець:
«Я скоріш зверну увагу на блондина зі світлими очима, вище середнього зросту та з гарними руками. Чоловік повинен мати спортивну поставу й легко рухатися. Одяг? Це не має значення. Одягти його можна самій.
Люблю людей творчих, незалежно від того, чим вони займаються: до будь-якої справи можна ставитися творчо. Соціальний рівень для мене важливий: він має бути інтелігентною людиною — освіченою, ерудованою. Дуже ціную доброту в людині, доброту в ставленні до партнерші, дружини, любов, увагу, ласку. Недріб’язковість, немеркантильність. При цьому характер у нього може бути і складний, головне — щедрість душі. На всіх доброти не вистачить. Її повинно вистачити на близьких людей. Чоловік має бути цікавий зовнішньо та красивий внутрішньо».
Людмила, продавщиця на ринку:
«Груди моряка, спина вантажника, с...ка качки. Зрозуміло? Розумний мені не потрібний, нехай буде роботящий. Аби руки стояли: поремонтувати, пофарбувати, прибити. І все інше щоб працювало справно (сміється). Імпотентів не тримаємо. І щоб сирота був. Не пояснюватиму. Знаю, про що говорю. Не алкоголік, ну по святах сам Бог велів. Битиме — вижену. Усе».
Тетяна Болгарська, кандидат мистецтвознавства, доцент, викладач історії матеріальної культури, костюму й побуту (Київський театральний інститут):
«Гідність як повага кращого в собі, що людиною усвідомлено, — для мене одна з найпривабливіших рис у чоловікові. Він має бути зовнішньо акуратний, але без педантизму, зализаності. Я подивлюся, не передусім, але все-таки, на якість взуття. Руки — чисті й доглянуті, благородна форма нігтів.
Я вивчаю, як він дивиться, на чому зупиняється його погляд. Уміння слухати співрозмовника — це дуже важливо. При цьому, хоч як би йому подобалася дама, погляд його повинен бути спокійним. Мова чоловіка також має бути спокійною, рівною, без суржику.
Бабії мені нецікаві. Я ціную в людині високу моральність, вірність слову, чесність, демократичність, відкритість. Привітність, щедрість, готовність допомогти.
Мене, зазвичай, цікавило б його матеріальне становище, але водночас, якби він знаходився в скруті, я б шукала спосіб йому допомогти. Мріяти про те, аби він був багатий, у моєму «елегантному» віці несерйозно.
Я люблю, коли чоловік не відразу зазіхає на тіло, а віддає перевагу гармонійному розвитку взаємин: високодуховні. Справжня краса йде зсередини: він має бути безкорисливим і справжнім, а який він — високий, низький, астенік або атлет — абсолютно не важливо».
Наталя Руда, провідний фахівець однієї з комерційних структур:
«Я не люблю довге й фарбоване волосся в чоловіків. Віддаю перевагу чоловічому типу. Одяг може бути недорогий, але щоб усе гармоніювало. До охайного зовнішнього вигляду входить і гігієна тіла. Чоловік повинен добре пахнути.
З внутрішніх якостей віддаю перевагу порядності: сьогодні всі стали якісь виверткі. У стосунках важлива щирість. Добре, коли чоловік забезпечує родину, а дружина може просто працювати для свого задоволення. Можливо, слід розробити такий тариф, аби чоловікам, у котрих дружини не можуть знайти роботу, доплачували щось до зарплати? Я, можливо, була б згодна, щоб чоловіча праця оплачувалася вище, ніж жіноча. З іншого боку, де гроші, там і спокуси. Якщо чоловік багато заробляє, він повинен уміти протистояти спокусам».
Галина Погорєлова, швачка, працює хатньою робітницею:
«Я їх ненавиджу. Кожен, що йде вулицею, особливо, якщо він схожий на мого чоловіка, лише викликає відразу. Щоб гроші заробляв? Напевно, добре. Але я прожила зі своїм чоловіком у шлюбі 19 років і за весь цей час навіть нижню білизну за його рахунок не купила, а він міг і по дев’ять місяців не працювати. За мій рахунок права водія одержав. Я така людина за характером: за чужий рахунок не звикла жити, і ніякої роботи не боюся. Нічого в моїй «половині» не залишилося з того, що повинно бути в чоловікові: життєрадісність, скромність, тямущість, чесність. Одна нахабність у ньому. Алкоголіків не визнаю. А зовнішній вигляд — це останнє, що для мене було б важливе. Лицемірства та хвалькуватості не люблю, тим більше, коли насправді похвалитися немає чим».
Ірина Стариченко, директор курсів французької мови, Французький культурний центр:
«З першого погляду «зачепити» мене може щось неординарне, але в інтелігентному плані. І, звісно, я пред’являю загальні вимоги гігієни до цивілізованої людини.
А з особистісних якостей передусім ціную інтелект і великодушність. Почуття гумору додається — всі справжні інтелектуали ним володіють. А великодушний — значить щедрий, недріб’язковий. І в сенсі грошей, і в ставленні до людей. Це й доброта. І вміння вибачати. Ще я люблю, коли чоловік поводиться з дітьми, як дитина, а з підлітками може поговорити їхньою мовою».
Наталя Лігачова, головний редактор інтернет-видання «Телекритика»:
«Мене приваблює образ рафінованого, рефлексуючого інтелігента на кшталт Олега Даля чи Олександра Калягіна. Оскільки зовнішньо вони прямо протилежні типажі, то виходить, що зовнішність не відіграє для мене визначальної ролі.
Віддаю перевагу таким властивостям особистості, як розум і відсутність самозакоханості. Я, звісно, не хочу, щоб він був невпевнений у собі, але для мене краще вже невпевненість, ніж супервпевненість, коли він вважає себе сонцем і пупом землі. Доброта — це й так зрозуміло. Не люблю чоловіків, котрі живуть із стиснутими кулачками, котрим здається, що весь світ створено винятково для того, аби боротися з ним: з такими дуже важко та страшно, за нічого не значущими речами вони бачать цілу змову».
Лариса, комерційний директор медичної фірми:
«Розум, інтелект, глибина знань мене зачаровують. Але в особистому житті ще важливо, щоб чоловік виявляв турботу про мене, був надійним, вірним. Я втомилася бути самостійною, мені потрібна підстраховка, можливо, навіть щоб іноді він мене пожалів, розвантажив у сенсі якихось проблем. Щоб це були партнерські стосунки, засновані на взаємоповазі. Чоловік має бути чоловіком, але не хатньою робітницею й не альфонсом.
Мені подобається, коли в чоловіка є хобі, коли він чимось захоплений. А особливо, якщо робота — справа його життя. Мені здається, я навіть могла б служити такому чоловікові. Навіть якби його справа не приносила матеріального доходу, становища в суспільстві, але я розуміла б, що він дуже талановитий, чи геніальний, я могла б принести себе йому в жертву. Але я хочу, аби він не просто приймав мою жертву як належне, а цінував це. Навіть якщо не словесно виражав, то якось давав зрозуміти, що цінує. На жаль, я мало бачу чоловіків, котрих є за що шанувати».
Ганна Глобіна, юрист, юридична фірма «Алтгеймер і Грей» (наймолодша учасниця опитування, 23 роки):
«При першому погляді спрацьовує інстинкт: чоловіка розглядаю як потенційного партнера — зовнішність, фігура. Прикидаю, чи гарні вийдуть діти. Це важливо.
Наявність індивідуального стилю та гармонії дуже важливі. Запах немаловажний компонент: краще відсутність туалетної води, ніж погана. Потім руки.
З особистісних якостей ціную надійність, аби людина не обіцяла те, що не зможе виконати. В особистому житті він має бути справжньою «чоловічою спиною», за якою можна сховатися, якщо буде така необхідність, захистом фізичним і емоційним. Хоча ми, жінки, зараз усі сильні. Не обов’язково навіть цю «спину» використовувати, але хочеться знати, що вона є. Важлива також відкритість, людяність у спілкуванні та взаємне духовне зростання, щоб не втрачати інтерес одне до одного. Взаємна довіра й повага — головне у стосунках».
Наталя Подлєсна, психолог:
«Важко пояснити, який саме погляд мені подобається, але для себе я називаю його «глибоким». Це перше, на що звертаю увагу. Подобаються чоловіки, у котрих розгорнуті плечі, пряма спина. Це — не обов’язково спортивна статура, а своєрідна впевненість у постановці тіла. Хоча бувають ситуації, коли подобаються й сутулі чоловіки — в сутулості також є своя привабливість. Ціную почуття гумору й хочу, щоб наші погляди (на літературу й музику, приміром) збігалися.
Мені подобається, коли в чоловіка не все однозначно та гладенько в житті. Я не люблю людей, у котрих усе просто, що взагалі до всього просто ставляться. «Чоловічі комплекси», на мою думку, вельми прикрашають чоловіка — це непевність у спілкуванні з певною групою людей: гарними жінками, босами чи просто, коли людина незатишно почувається в юрбі. Такі речі змушують її думати, сумніватися та змінюватися. Навіть якщо це сексуальні комплекси — мені подобається. Коли людина проходить через страждання, непевність, вона шляхом сумнівів і міркувань виходить на інший рівень. Якщо людина в 14, 20, 30, 40 і 50 років однакова й однаково реагує на схожі ситуації, то мене це дивує.
Немає якихось чітких переваг ані в зовнішності, ані в рисах характеру. Я обов’язково зверну увагу, якщо чоловік категорично неохайний. Не сприймаю бруд під нігтями, немиту голову, поганий запах.
А такі риси, як щедрість, доброта й інші, — це в тих самих чоловіків із різними жінками буває по-різному. У кожному чоловікові ті або інші риси домінують, але це не має значення. Чоловік, закохавшись, може поводитися зовсім для нього не характерним чином. Це пов’язано з певним відрізком часу, після якого він може повертатися до своїх базових нахилів. Але тут багато чого залежить від його бажання змінити щось у собі й від бажання його партнерші приймати чи не приймати його таким, яким він є. І від її бажання та вміння пробудити в ньому ті чи інші риси».