Навіть коли стало відомо, що в день весілля, призначеного на 8 квітня, може відбутися похорон Папи Римського, принц Чарльз заявив, що одруження не переноситиме. Похорон на весілля не вплине — приблизно так британський престолонаслідник сформулював свою волю. І справді, хіба міг він відкласти подію, шлях до якої — такий довгий і драматичний — тривав 35 років.
Відтоді, як принц Чарльз розстався зі своєю першою дружиною принцесою Діаною, він міг скласти собі будь-яку партію — хто ж відмовиться вийти заміж за майбутнього короля? Вибір видавався дуже тривіальним для багатого, немолодого чоловіка — довгонога симпатична блондинка понад 20 років, кінозірка чи супермодель. Для Чарльза, утім, цей етап був уже пройдений — молодою і гарною блондинкою була Діана. Проте на друге весілля принц зважився лише через 24 роки після першого. Цього разу він зробив пропозицію вже зовсім не молодій, і аж ніяк не красуні, жінці у віці 57 років, у яку закохався ще в ранній молодості й усе подальше життя, до своїх нинішніх 56, кохав лише її. Хоч як дивно, факт цей не був секретом. Про цю давню прихильність майбутнього чоловіка довідалася навіть Діана — ледь не в останній день перед весіллям. І найрозумніше, що можна було зробити тоді, відмінити одруження. Та через страх і наївні надії майбутня принцеса не зважилася на такий крок. А через молодість і недосвідченість не зрозуміла, що її майбутній шлюб із Чарльзом, по суті, уже був приречений.
Леді Ді ще в статусі нареченої стала найулюбленішою в народі королівською особою. Вона вигідно відрізнялася від непривітних і похмурих, стурбованих виконанням монархових обов’язків, мешканців Букінгемського палацу. Була співчутливою не тому, що так належало принцесі за статусом, а тому, що такою була її натура. Крім того, вона вміла знаходити спільну мову з журналістами, її врода й соромлива манера поведінки (спочатку така природна й чарівна, перетворена з роками на маску) зробили її «медіа-богинею». Для багатьох і багатьох простих британців принцеса була предметом національної гордості.
Ось чому чутки, які з’явилися наприкінці 80-х, про негаразди в сімейному житті Діани викликали таке щире засмучення і співчуття в суспільстві. Шлюб розпався 1992 року, і дуже скоро симпатії публіки згрупувалися на боці нещасної принцеси. Причиною послужила книжка Ендрю Мортона «Діана: її правдива історія», яку він написав зі слів головної героїні. Одкровення принцеси шокували британців «вивернутим навиворіт» укладом життя королівської сім’ї. Саме там була вперше оприлюднена версія Діани про «закінчення» її сімейного щастя, спричинене тривалим любовним зв’язком між принцом і Каміллою Паркер Боулз.
Цілком припустимо, що Діана щиро хотіла замінити або хоча б затьмарити Каміллу в серці Чарльза. Та вона не знала, як це зробити. Надто різними вони були людьми, а вірніше, зовсім чужими. Не лише через більш ніж десятирічну різницю у віці. Її темперамент і його інтелект не могли знайти точок дотику.
Чарльз був добре освіченою, начитаною і вдумливою молодою людиною, вивчав археологію та антропологію в Кембриджі. Водночас він виріс замкненим і непривітним, успадкувавши, вочевидь, гени свого батька, якого часто обвинувачують у грубості та солдафонстві. Та й не секрет, що поки королева цілком віддавалася справам монарховим, її чоловік, принц Філіпп, виховував старших дітей, Анну і Чарльза, у суворому армійському дусі, майже в муштрі. У 30-річному віці Чарльз погодився взяти дружиною 20-річну Діану, поступаючись тиску сім’ї, яка не стільки дбала про його особисте щастя, скільки про майбутнє королівського трону. Наречену насправді підшукала для улюбленого онука бабуся — Королева-Мати, яка мала дружні стосунки з графом Спенсером, батьком Діани.
Діана належала до того кола суспільства, де жінкам не потрібна була вища освіта і професійна кар’єра. Дочка графа, вона від народження успадковувала приставку «леді» і знала, що її майбутнє — це вдале заміжжя. Діана завершила свої відносини зі школою досить рано — у 16 років (незакінчена середня освіта), продемонструвавши дуже посередні успіхи. Після закінчення школи вона, щоправда, отримала нагороду — грамоту за вирощеного нею хом’ячка. Кажуть, єдиними книжками, якими вона захоплювалася, були журнали мод. Зате коли Діана постала перед країною як наречена, усі верстви суспільства радісно схвалили вибір принца: «низи» — за красу й милу усмішку, «верхи» — за правильний родовід. Інших якостей від неї не вимагали. Сама ж наречена, як і всі британські дівчата, була закохана в молодого принца, майбутнього короля. А перспектива стати принцесою, а згодом — королевою, повністю затьмарила одну суттєву потребу — краще впізнати свого нареченого й покохати його не як «боговибраного престолонаслідника», а як простого смертного — некрасивого і незграбного, дикуватого й запального, боязкого і потайливого, зі специфічним почуттям гумору, яким насправді був Чарльз.
Саме таким його знала й любила Камілла. Яку всі ці тривалі роки, починаючи з ранніх 70-х, Чарльз вважав своїм єдиним справжнім коханням. І тоді, коли вона була заміжня і виховувала двох дітей, а він вів розгульне холостяцьке життя. І потім, коли сам одружився, став батьком двох синів, розлучився. Якщо спочатку Чарльз і Камілла раділи випадковим зустрічам і таємно листувалися, користуючись секретними іменами Гледіс і Фред, то вже наприкінці 80-х вони зустрічаються регулярно, дратуючи королівське подружжя і доводячи до несамовитих істерик Діану. Чому Чарльз, кохаючи іншу жінку, продовжував жити з Діаною, яку вважав нервовохворою і майже не спілкувався з нею? По-перше, він справді любив синів, по-друге, думав, що, зберігаючи сім’ю, виконує свій королівський обов’язок, і по-третє, він, як і раніше, як і в дитинстві, боявся матері, королівського гніву Її Величності.
Чому Діана, скаржачись кожної слушної нагоди на підступного й зрадливого чоловіка, також не поспішала з розлученням? Так, вона була дуже відданою матір’ю і щиро намагалася створити для дітей сімейне вогнище — це правда. Як правда й те, що свій статус при дворі їй зовсім не хотілося міняти. Відомо, що один із її тодішніх коханців запропонував їй руку і серце, які вона відкинула, побоявшись перетворитися на дружину простого офіцера.
Коли в 95-му Камілла оформила розлучення, коханці були вільні. Та про повторний шлюб не могло бути й мови — англіканська церква не дозволяла його, якщо колишній чоловік чи дружина були живими. А трагічна загибель Діани, яка сталася через два роки, й зовсім перевернула уявлення британців про королівську сім’ю, про монархію. Скорбота за прекрасною «народною» принцесою обернулася гнівом проти принца Чарльза, зачепивши навіть саму королеву.
Минали роки, змінювався світ, змінювалося ставлення британців до принца Чарльза та його подруги Камілли. Зважаючи на все, суспільство вже змирилося з її присутністю: 32% жителів країни згодні з необхідністю повторного шлюбу Чарльза, 29% — категорично проти. Інші 39% виявили повну байдужість до цього. Тим паче що й церква уже вирішила питання про легітимність повторного шлюбу принца Чарльза.
Для багатьох, включаючи непримиренних критиків, нарешті стало очевидно, що Камілла була не просто коханкою Чарльза, вона була йому ледь не єдиним відданим другом. Їхні інтереси, звички, потреби, погляди багато в чому збігаються. Камілла захоплюється садівництвом, як і Чарльз, вона насолоджується тривалими прогулянками з ним сільською місцевістю, любить полювання і коней. І дуже мало нагадує красуню Діану. Вона — інша, зовсім інша. Вочевидь, саме та жінка, яка потрібна принцу. Оглядачі погоджуються з думкою, що на Каміллу буде покладено тепер непросту місію — привнести душевний спокій у життя неврівноваженого наступника престолу.
Журналісти часто знущаються з зовнішності Камілли, кажучи, що своє вбрання вона підбирає ледь не на секонд-хенді, а все, що є в її косметичці, може розміститися на одній долоні. Каміллу, утім, такі випади не бентежать. Вона ніколи не «огризається», як це робить Чарльз, та й не «фліртує» із пресою, що дуже любила Діана. Вона просто мовчки усміхається, зберігаючи приємний вираз обличчя. На відміну від Діани, їй не потрібна загальна народна любов. Їй досить любові однієї людини. І навряд чи вона її любила всі ці роки тільки за те, щоб колись стати королевою.
Тим паче, вона ніколи нею не стане. Навіть якщо принц Чарльз буде королем, вона буде принцесою-консорт, тобто дружиною короля. І лише у разі його смерті може стати королевою. Та, щоб цього не сталося (оскільки 65% британців категорично проти Камілли-королеви), парламент, мабуть, прийме спеціальний закон. Крім того, Каміллі, як дружині принца Уельського, уряд передасть офіційний титул принцеси Уельської. Та зважаючи на те, що з цим титулом народ пов’язує ім’я своєї улюблениці Діани, Камілла не має наміру його використовувати. Вона вважає за краще іменуватися графинею Корнуельською.
Чарльз і Камілла, щоб уникнути зайвого галасу, вибрали цивільну церемонію одруження, яка пройде в мерії Віндзора. Ні королева Єлизавета II, ні її чоловік герцог Единбурзький, батьки нареченого, не будуть там присутні. Але відвідають церковну службу в каплиці Віндзорського замку, а потім королева дасть у замку урочистий прийом із приводу запізнілого весілля свого сина.
Весілля таки довелося перенести на один день через ту причину, що сам принц Уельський має представляти британську корону на похороні Папи Римського Івана Павла II. Крім того, глава англіканської церкви архієпископ Кентерберрійський і прем’єр-міністр Великобританії Тоні Блер — обидва, за протоколом, мають бути присутніми й у Ватикані, і на весільній церемонії. В один день це все-таки неможливо.