Пам’ятаю, як на одній з наших радіостанцій, які ведуть мовлення на закордон, став працювати американець. Він скаржився на своїх колег — українських радіожурналістів. Наприклад, запитував їх: «Готова передача?» — «Так». — «Де вона?» — «Та ось, зараз, ще записати треба, щось доробити». — «Виходить, не зробив?» — «Та ні, зробив». «Дивні ви люди, — засмучувався американець. — Як ви не можете зрозуміти, що зроблена робота — це робота, зроблена остаточно!»
* * *
Спостереження. У домі можуть розбиватися будь-які чашки і тарілки. Але надщерблені — ніколи.
* * *
У США 92-го року було ратифіковано цікаву поправку до конституції: сенатори та конгресмени мають право ухвалювати закони про підвищення витрат на власне утримання, а також на штат помічників, житлові, транспортні послуги, пільги. Однак усі ці прекрасні рішення призначені для сенаторів і конгресменів лише наступного скликання.
* * *
У нас існують «заборони на професії» для жінок. Але заборони ці дуже своєрідні: чистити рибу на палубі сейнера під крижаним вітром можна, а поступити в морехідне училище — не можна. Стюардесою літати можна, але шлях у льотне училище для неї закрито. Шахтарем бути не можна — але можна відкочувати важкі вагонетки в шахтах. І так у всьому.
* * *
Київський університет. Зустріч з іноземними студентами, котрі навчаються тут. Симпатичний китайський хлопець: «Мне очень нравится украинская зенсины. Сказите, позалуста, если я приедем к вам в Украина на работу, я могу найти зенсину и зениться на нее сделать, а?» — «Звісно, — відповідаю, — приїжджайте, а дівчата наші самі вас знайдуть». — «А ницего, сто у меня китайская глаза, черный волосики?» — «Та не думайте ви про це. Ви дуже симпатичний молодий чоловік». — «Знацит я ничего? Музцина не противная?» 92-го студент приїхав у Київ як працівник китайського посольства. А ще через півроку дзвінок: «Я зенюсь!» Ми зустрілися. Наречена — студентка Київського університету — чарівна... китаянка.
* * *
Відверта розмова з подругою: «Зустріла Шурика, із яким училася в одній школі, але він був на три класи молодший. Ой, який він лисий, обважнілий. Ніколи ще я не почувалася такою старою!»
* * *
Історія, розказана Валентином Катаєвим. 75-й рік. Вони з дружиною купили в НДР неймовірно гарну люстру. «Розумієте, її було зроблено в НДР, а вигляд мала — як у ФРН». З величезною обережністю подружжя привезло її додому. Залишилося тільки повісити. На цей випадок у письменницькому домі був Яша — майстер на всі руки. Йому завжди сунули троячки і п’ятірки за роботу, через що він був завжди в неробочому стані. І ось зібралася вся сім’я навколо драбини, на якій, злегка похитуючись, піднімався чи то напівтверезий, чи то напівп’яний Яша — зовні було важко визначити. Він уже якось угвинтив у стелю гак, залишалося навісити люстру, але один зрадливий рух — люстра проскочила повз гак, впала і розбилася в друзки. Катаєви гірко ойкнули. Чи зойкнули — тут очевидці розходяться. А Яша, діловито обтрусивши руки, якось дуже буденно запитав: «Ще що робити будемо?»
* * *
67-го року, після шестиденної війни між ОАР і Ізраїлем, з’явився такий єврейський жарт: «Наші повідомили, що наші збили три наші літаки».
* * *
Запис 99-го року. Читаєш газети, дивишся політичні передачі і розумієш, що кадрової кризи в нас ніколи не буде: кожний третій житель країни готовий стати президентом, кожний другий — главою уряду, кожний перший — бути депутатом.
* * *
Запис 73-го року. Одеса. На 2-му міському кладовищі побачив плиту на могилі актора Митрофанова М.Н. і напис: «Багато разів мені траплялося грати небіжчиків, але ніколи я не грав їх настільки майстерно».
* * *
Якось був свідком, як один журналіст дуже багатослівно пояснював іншому свій світогляд. Той терпляче слухав, але зрештою теж отримав право висловитися. «Послухай, отже ти за все хороше і проти всього поганого?» Перший був вражений, як другий вірно зрозумів його душу. Він так і вигукнув: «Усе правильно!» Але другий не без єхидства відповів: «Але ж це не світогляд. Це — тост».
* * *
Любите девушку, как дети любят елку,
Любите девушку, как Ленин — октябрят,
Любите девушку не только комсомолку, —
Любите девушку — всю девушку подряд!
Любите женщину, как коллектив — коллегу,
Любите женщину не просто как-нибудь,
Любите женщину за грусть ее, за негу,
Любите женщину за ногу и за грудь!
(Фольклор)
* * *
Кажуть, американське посольство запросило на роботу чоловіків віком до сорока років, які знають англійську, французьку й німецьку. Робота нескладна — копати...
* * *
Запис 84-го року. В’язень пише з табору (фраза з довгого листа): «Не те прикро, що за розтрату сів, а те, що за тією ж статтею в десять разів більше розтрачувати можна було»...
* * *
Виявляється, президент Фінляндії Урхо Кекконен особисто відредагував збірник анекдотів про свою особу. За свідченням очевидців, щоранку він приходив у свій кабінет, вимагав, щоб секретарі розповідали нову байку про нього самого, і дуже засмучувався, якщо байки не було. Отже, міркував фінський президент, популярність падає.
* * *
Жоден батько не може навчити свого сина бути геніальним. Цьому не вчать. Але якщо батько не негідник, він принаймні може навчити свого сина не бути негідником.