Наприкінці серпня почався сезон полювання. Скільки б акцій протесту не влаштовували захисники тварин, а вегетаріанці не проповідували здорову їжу, людина за природою своєю хижак і навряд чи коли-небудь відмовиться від одного з найдавніших занять — полювання. Правда, раніше вона полювала для того, щоб вижити, а нині — заради задоволення, причому задоволення це дуже недешеве.
Полювання — забава споконвіку чоловіча. Якщо серед рибалок жінка — явище поширене, то жінки-мисливці зустрічаються вельми рідко.
Хто ж такий справжній мисливець? Зрозуміти це можна, напевно, тільки з’їздивши бодай двічі на полювання зі знаючими й серйозними мисливцями, для котрих полювання — істинне захоплення, пристрасть, а не пиятика в гумових чоботах з неодмінною опісля стріляниною по пляшках. Без ста грамів, звісно, не обійтися, але справжній мисливець вип’є тільки після полювання.
Поговоріть з дружинами заядлих мисливців і ви зрозумієте, що це люди не зовсім нормальні (втім, так само, як рибалки й автолюбителі). На спорядження для свого хобі мисливець може витратити останні гроші. Він не відмовиться від походу на полювання ні за якої погоди. Спека, дощі, морози, важкі переходи, промочені ноги й чавунна втома, вставання удосвіта, ночівлі в лісі... Правдивому мисливцеві потрібна дичина, а не комфорт.
І якщо, незважаючи на все це, вас як і раніше приваблює полювання, то першим кроком стане отримання мисливського квитка в районних товариствах мисливців і рибалок.
Склавши мисливський мінімум і отримавши квиток, час подбати й про рушницю. Для того, щоб її купити, потрібна ліцензія, яку можна одержати в підрозділах дозвільної системи районних управлінь внутрішніх справ. Знадобляться відповідні довідки з наркологічного й психоневрологічного диспансерів і так названа форма 086.
На зміну труднощам пошуків підходящої рушниці сьогодні прийшли муки вибору. З’явилися рушниці, про які раніше можна було тільки читати. Довгий процес одержання спочатку мисливського квитка, потім дозволу на придбання зброї вимотує душу молодому мисливцеві, котрий мріє пошвидше взяти в руки власну рушницю. Нетерпіння — поганий порадник. Зопалу можна купити не те, що потрібно. А рушниця — річ, яку треба якомога рідше міняти.
Вибираючи рушницю слід керуватися такими основними правилами:
1. Уважно огляньте рушницю під час купівлі, на слово нікому не вірте. Іноземне походження рушниці — ще не сертифікат якості.
2. Рушниця має бути прикладистою. Це означає, що скільки б разів ви рвучко не прикладали її до плеча, вона однаково добре прилягає до нього, і прицільна лінія її щораз збігається з напрямком вашого погляду майже без корекції. Це залежить від того, наскільки за своїми розмірними характеристиками рушниця відповідає вашій фігурі, а також від балансу рушниці, тобто від місця розташування центру ваги. Він має розташовуватися так, щоб під час підкидання рушниця не «кивала» на стволи й не задирала їх догори.
3. Рушниця має підходити вам за вагою. Багаторічна практика засвідчила: нормальною для середньостатистичного чоловіка буде вага рушниці, яка дорівнює одній двадцять другій його ваги.
4. Далі треба оглянути стволи, їхню внутрішню й зовнішню поверхні. Особливо це стосується вже не нових рушниць. Ніякі вибої, тріщини, вириви металу, роздуття, вигини не припустимі.
5. Зверніть увагу на те, щоб дерево приклада скрізь щільно прилягало до металу колодки. Будь- яка щілина — це можливість бруду проникати до найпотаємніших механізмів рушниці.
Полювання — задоволення дороге, зате в нагороду вам дістануться незабутні зустрічі зі звіриною, полум’я внутрішнього азарту за зовнішньої холоднокровності, реальна небезпека під час полювання на великого звіра, чоловіча гордість перемоги (передусім, над собою) і майже забуте почуття задоволення чоловіка-мисливця, котрий приносить здобич до домашнього вогнища.