Варшава. Старе місто |
За півстоліття перебування Польщі спочатку під гітлерівською окупацією, а потім за «залізною завісою», у Європі й Америці виросло ціле покоління, котре насилу могло знайти цю країну на карті, не кажучи вже про інше. Навіть соцтабірні «брати» плутались у назвах столиць своїх партнерів за Варшавським договором. Пам’ятаєте пісню Висоцького, де він співав «про поездку к демократам в польский город Будапешт»?.. Однак після повалення комуністичного режиму 1989 року Польщу починають відвідувати іноземці. Переважно їхали подивитися на країну, де народилася «Солідарність». Багато з них приїздили, дивились, їхали назад і... більше не повертались. Але частина таки відкрила для себе Польщу як країну туристично привабливу. Вступ Польщі до ЄС дає надію, що таких людей ставатиме дедалі більше.
Піонери 80-х
Те, що можна б назвати первістками туристичного бізнесу, з’явилося в Польщі ще в середині 80-х років минулого століття, відразу після відміни військового стану. Саме тоді поляки почали засновувати перші приватні туристичні бюро. Турбізнесменами-піонерами в основному були колишні працівники державної структури на кшталт «Інтуристу», котрі володіли мовами та мали вже певні контакти за кордоном. Вони забезпечували польським туристам проживання і харчування десь у Греції, Югославії чи Італії, але ті самі мали туди доїхати, а іноді й вирішити всі візові питання.
Далі організатори виїздів стали купувати туристичні автобуси для доставки своїх клієнтів на місце відпочинку. Однак більшість цих автобусів не відповідала суворим європейським технічним вимогам. Тому новий етап у розвитку туризму в Польщі розпочався завдяки підключенню до нього лізингових фірм, що масово надавали нові зручні автобуси. Згодом у цей бізнес влилися і страхові агентства, котрі гарантували повернення грошей у разі зриву відпочинку чи покриття лікування за кордоном.
— Бізнес виявився прибутковим, і турбюро почали з’являтись як гриби після дощу — приблизно по 500 на рік, — каже директор Інституту Туризму Кшиштоф Лопацінський. — Проте через брак досвіду багато цих бюро збанкрутіли. А справжній туристичний бум розпочався після 1990 року, коли між Польщею та більшістю європейських країн відмінили візовий режим.
Тура інкогніто
Після відміни віз поляки поїхали у світ, а світ приїхав до Польщі. Окрім згаданих «фанів «Солідарності», до краю над Віслою потяглися польські аристократи побачити відібрані у них народною владою замки та палаци; євреї, щоб на території концтаборів Освєнцім чи Майданек помолитися за душі знищених тут фашистами одновірців; німці — провідати свої колишні малі батьківщини в Східній Пруссії та Сілезії, а також бізнесмени звідусіль у пошуках нових ринків збуту та нових можливостей для інвестування. І ставало їх щороку більше. Можливо, було б ще більше, якби не звичка багатьох європейців подорожувати власним автомобілем. Така звичка виявилася згубною на польських теренах, оскільки польські дороги хоч і кращі за українські, проте найгірші в усьому ЄС. А ще поляки швидко здобули малоприємне звання найспритніших автомобільних злодіїв Старого Світу. Цей стереотип набув такого поширення, що навіть автор популярної в Німеччині гумористичної телепрограми дозволив собі пожартувати: «Рекламні гасла польських турагентств мають звучати так: «німці, відвідайте Польщу, ваш автомобіль уже там».
Хоч би як там було, але саме німці становлять найчисельнішу групу закордонних туристів, котрі відвідують країну — приблизно 40% усіх іноземних гостей. На другому місці після них східні сусіди поляків — українці, білоруси, росіяни. Втім, після запровадження візового режиму відвідуваність Польщі гостями зі Сходу зменшилася в середньому на 10—15%. Максимальна ж кількість іноземців (понад 19 мільйонів осіб) побувала в Польщі
1997-го. Відтоді цей показник поступово зменшується. Фахівці вважають: саме на згаданий рік припав пік зацікавлення Польщею як країною, котра успішно проходить економічну та суспільну трансформацію й позиціонується як майбутній «господарський тигр» Центральної Європи. Разом із тим Кшиштоф Лопацінський вважає: 20 млн. туристів на рік — це верхня межа можливого, яку польський турбізнес намагатиметься досягти в майбутньому.
Як робилося «поліш б’юті»
Однак за тих сім років зростання зацікавленості іноземців галузь зуміла серйозно розвинутися. Було створено департамент туризму при міністерстві економіки, Польську туристичну організацію (POT), яка займається популяризацією мандрівних принад Польщі, Інститут Туризму (вивчає ринок турпослуг та його можливості), значна частина турбюро об’єдналися в Польську туристичну палату (PIT). Держава, хоч і виявляла зацікавленість у залученні до країни туристів та інвесторів, але не поспішала з конкретною допомогою. Передусім тому, що туризм — бізнес, користь від якого отримують насамперед бюджети найвідвідуваніших регіонів. Місцеве самоврядування в Польщі, на відміну від України, є справді незалежним — у місцевих бюджетах залишається більшість прибутків від комерційної діяльності регіонального бізнесу.
Польський турбізнес не мав особливих пільг (окрім семивідсоткового оподаткування при 22% оподаткування інших видів бізнесу). Підготовка та реалізація програм розвитку туризму лягли на плечі POT і PIT. Останні є неурядовими організаціями, тож мусили знаходити джерела свого фінансування в бюджетах органів місцевого самоврядування. Однак усвідомлення того, що гроші на рекламування туристично-інвестиційної привабливості регіону — це не витрати, а інвестиції, приходило до регіонального керівництва не відразу.
Сьогодні ситуація радикально змінилася, кажуть фахівці. Загалом польські органи місцевого самоврядування щорічно витрачають на пропагування свого регіону близько 25 мільйонів євро. Зрозуміло, конкретні суми — відповідно до різних бюджетних можливостей: найбільше витрачає Варшава — близько 1,2 млн. євро на рік.
Для вдосконалення галузевої інфраструктури дав гроші й Європейський Союз. Скажімо, у 1993—1994 роках з фонду PHARE в рамках програми TOURIN Польща одержала фінансову підтримку на суму 18,5 мільйона доларів. Це дало можливість поліпшити туристичну базу та підвищити рівень послуг. Туристичний бум посприяв і тому, що Польщею почали цікавитися причетні до турбізнесу міжнародні фірми. Найвідоміші транснаціональні готельні мережі збудували в країні щонайменше по одному своєму готелю. Паралельно з ними тут закріпилися й відомі світові страхові компанії. На польський ринок увійшли й такі знані в світі туристичні агентства, як TUI, Neckermann, Scan Holiday, Wing та інші.
Нині в Польщі діє майже три тисячі турбюро (не враховуючи агентств, котрі займаються виключно продажем путівок). Правда, лише близько трьохсот із них мають штат більший, ніж десять працівників. Цих бюро забагато, як на сьогоднішні фінансові можливості поляків, вважає Кшиштоф Лопацінський. Хоча за останні два роки внаслідок значного підвищення (часом на 100%) тарифів у страхових компаніях з ринку зникло шістсот турагенцій. Страховики підняли ціни на свої послуги після того, як протягом останніх двох сезонів їм довелося заплатити за переліт на батьківщину та компенсації за втрати кільком групам клієнтів збанкрутілих агентств.
Сьогодні польський турбізнес переживає не найкращі часи. Кількість іноземних туристів 2003 року зменшилася до 13 млн. 720 тисяч осіб. Перші вісім місяців 2004-го дали приблизно двадцятивідсоткове зростання, але цього замало для повернення до ситуації зразка 1997 року. Правда, директор департаменту іноземних ринків POT Катажина Собєрайська твердить: нині помітно зросло зацікавлення польськими туристичними пропозиціями серед іноземців. Це засвідчує збільшення кількості телефонних дзвінків, відвідувань відповідних інтернет-сторінок та запитів на рекламну продукцію туристичного характеру. Катажина Собєрайська вважає: друге дихання турбізнесу може дати членство країни в ЄС. Це дає європейцям усвідомлення: тут є все те, що й у них — такі самі сервіс, інфраструктура тощо.
Разом із тим фахівці розуміють: цього замало й готують для іноземців нові пропозиції. Сьогодні Польща може запропонувати закордонним гостям широкй спектр принад — гірськолижні курорти в Бєщадах, будинки відпочинку на узбережжі Балтійського моря, турне по перетворених на комфортабельні готелі колишніх замках рицарів-хрестоносців чи відвідання міст польських королів. І все це — поки в Польщі не ввели в обіг євро — значно дешевше, ніж в «старих» країнах — членах ЄС.
«Добре, бо польське»
Це рекламне гасло щодо багатьох польських харчових продуктів можна сміливо використати й для популяризації туризму серед самих поляків, що, втім, уже успішно робиться.
У минулі комуністичні часи «свободи для обраних» лише незначна частина поляків могла подорожувати за кордон. Що стосується літнього відпочинку, то маршрути вели переважно до болгарського чи кримського Причорномор’я. Тому після 1989 року польські туристи здебільшого віддають перевагу мандрам у протилежному напрямку. Частота виїздів поляків за кордон з туристичною метою залежить від їхніх фінансових можливостей, тобто розвивається синусоїдно. За даними Інституту туризму, 2003 року в туристичні зарубіжні мандри подалося 1 млн. 700 тисяч поляків, а тільки влітку 2004-го — 1 млн. 450 тисяч. Польські туристи найчастіше відвідують Німеччину, трохи менше — Хорватію, Чехію, Грецію, Словаччину та Італію.
Проте найбільше поляків відпочиває на батьківщині. Протягом 2003-го туристами в своїй країні стали 9 млн. 800 тис. польських громадян, а влітку минулого року — 7 млн. 600 тис. Фахівці це пояснюють кількома факторами. По-перше, дешевше — багато хто просто не може дозволити собі виїзди на відпочинок за кордон. По-друге, звичніше та зручніше — за соціологічними даними, лише вісім відсотків поляків володіють іноземними мовами. По-третє, стверджує директор Інституту туризму, до його співгромадян повертається мода на сімейний відпочинок, а це переважно відпочинок вітчизняний. Раніше у період відпусток поляки відсилали дітей в табори, а самі бралися за ремонт квартир чи просто байдикували. Тепер же воліють їхати відпочивати разом із дітьми, щоб чада були під наглядом. Тому після першого буму, розрахованого на туриста-іноземця, польський турбізнес починає дедалі більше цікавитися своїми співвітчизниками. У курортних зонах з’являється чимало сімейних будинків відпочинку. Для догляду за дітьми їхні власники спеціально наймають на літо вільних у цей період учителів і няньок із дитячих садків.
До того ж у розрахунку на польського туриста можна підготувати «туристичні атракції», які практично не цікавлять іноземців. Приміром, водні маршрути, якими в юності спускався на каяках Кароль Войтила — нині Папа Римський. А також паломництва по місцях, знакових для польської літератури, історії, мистецтва тощо. Прибутки від таких турпоходів незначні, але й кошти, потрібні для їхньої організації, невисокі. За цією ж схемою розвиваються й агротуристичні господарства, де можна поїздити на конях, половити рибу на тихих озерцях і поласувати екологічно чистою, здоровою сільською їжею.
Дедалі популярнішою розвагою для заможніших поляків стає плавання на вітрильниках чи яхтах численними озерами колишньої Східної Пруссії, а для скромніших — велосипедні поїздки лісовими стежками. Справжній хіт останніх сезонів (до речі, як серед поляків, так і серед іноземців) — так званий туризм оздоровлення. У будинках відпочинку та готелях з’являються стоматологічні, SPA-, косметичні, масажні салони тощо. У рекламі цих закладів можливість поєднання відпочинку зі, скажімо, медичним обстеженням дедалі частіше виходить на перший план. У деяких готелях навіть дівчат на рецепції переодягли в білі халати та перейменували на «медсестер».
Розробкою фірмового турпродукту для різних регіонів із урахуванням їхньої специфіки займається Польське агентство розвитку туризму (PART). Польські фахівці навчилися цього від європейців (перш за все — від ірландців), а тепер уже готові передавати свій досвід далі на Схід. Директор PART Томаш Майка вже кілька років поспіль частий гість в Україні — консультує колег і придивляється до ринку. На його думку, Україна має величезні перспективи для розвитку туризму.
— На перешкоді стоять (як це було колись і у Польщі) ментальні проблеми, — переконаний Томаш Майка. — Приміром, багато моїх колег в Україні говорять, що це не вдасться.
Керівник PART вважає: людям в Україні потрібно змінити підхід до туризму як до «двотижневого вилежування на пляжі» раз на рік. Окрім того, потрібне наукове обгрунтування, чим Україна могла б здивувати закордонного та вітчизняного туриста, та створення згаданого вище фірмового туристичного продукту. Для європейця в Україні може бути цікавим навіть те, що для нас є звичним, — кириличний правопис, православний обряд, різноманітність природи. Головне — дати йому можливість познайомитися з цією специфікою. Або, як каже Кшиштоф Лопацінський: «Сьогодні в турбізнесі найважливіше зробити так, щоб гість приїхав бодай ще один раз».