Де народжується свято
На головній Ратушній площі естонської столиці в спеціальному будиночку тимчасово мешкає найсправжнісінький Дід Мороз. Його хатинку відкрито з раннього ранку й до пізнього вечора. Кожна дитина може поспілкуватися з ним. Продекламувати віршик, заспівати пісеньку, посидіти на могутньому коліні й навіть написати на спеціальному аркуші новорічне прохання, яке зимовий чарівник неодмінно виконає. Чергу до «дідморозівської» хатинки займають і дорослі...
А навколо вирує різдвяний ярмарок із витворами народних майстрів. Теплі светри, шапочки й інші зимові речі ручної роботи з національним орнаментом, скляний і керамічний посуд, вироби зі шкіри, зокрема шкіряне взуття, розкуповуються, як то кажуть, «на ура».
На свята Таллінн стає центром різнопланових фестивалів, конкурсів та концертів. Музика буквально переповнює місто: мелодійно дзеленчать бубонці вуличних блазнів та гномів, нею наповнені молодіжні бари, дискотеки, органні зали й кафедральні собори.
А на Новий рік у найбільших готелях заплановано шоу-програми з участю естонських і зарубіжних знаменитостей, приміром, нинішнього року в двох готелях виступить Анне Вєскі.
Різдвяна казка не обмежується столицею. Провінція відзначає Різдво не менш весело, яскраво, зі смаком. Понад вісімдесят відсотків території Естонії вкривають ліси, серед яких розкидано середньовічні замки, трактири, мальовничі естонські села та маленькі «іграшкові» містечка. Навіть сучасні котеджові селища, яких останнім часом помітно побільшало, органічно вписуються в зимовий пейзаж, оскільки нова забудова здійснюється практично без шкоди для природного ландшафту.
А взагалі Різдво для естонців свято родинне, його заведено відзначати вдома. Зате на Новий рік і відразу після нього городяни прагнуть за місто.
Естонія — маленька країна, та за розмаїттям видів відпочинку й оздоровлення не поступається своїм великим європейським сусідам. З однією тільки відмінністю: у будь-яку точку країни в комфортабельному двоповерховому автобусі можна доїхати за кілька годин і за сто крон, що приблизно відповідає тридцяти трьом гривням.
Спорт як спосіб життя
Естонці, і це відразу впадає в око, у масі своїй дуже підтягнуті і спортивні. Вони розуміють, що здоров’я — це також капітал, а зайві кілограми — зайві проблеми в житті. Естонська влада забезпечує всі умови для здорового способу життя. За роки незалежності в країні відкрито безліч фітнес-центрів, уздовж узбережжя розмічено чудові велосипедні доріжки. І зранку на вулицях міст обов’язково зустрінеш «бігунів» і велосипедистів у піджаках та при краватках, які поспішають на роботу. Велосипед в Естонії так само повноправний засіб пересування, як і автомобіль. А позаяк у цій країні, за статистикою, на сім’ю припадає дві машини, іноді, особливо в години пік, велосипедом можна добратися набагато швидше. Цією перевагою користуються і співробітники нашого посольства. Їхні велосипеди припарковано поруч із посольськими машинами. Рекордсмен серед них — «всепогодний велосипед» консула України в Естонії Ігоря Слензака. Його «кінь педальний» біля стін посольства чекає на свого господаря весь рік. «А що вас дивує, — розводить руками Ігор Олегович, — це і для здоров’я корисно, і для підтримки форми плюс — швидкість та економія державного бензину...»
Спорт як відпочинок
Більшість естонців полюбляє відпочивати активно. Влітку дуже популярні заміські майданчики для гри в теніс та гольф, кінні прогулянки, іподром і будь-якої пори року — фітнес-центри. Один із найбільш комфортабельних і модних — за тридцять кілометрів від столиці, куди жителі Таллінна масово вирушають на вихідні. В акваріумі, оздоровчо-розважальному комплексі, є все — від водних гірок до затишних кав’ярень і саун. Але найбільше вражає спортивний зал, у якому зібрано понад тридцять різновидів тренажерів нового покоління. Вони, на відміну від традиційних, не «рвуть м’язи», а розраховані на поступові плавні навантаження. Центр заповнено весь рік, тож окупив себе він у рекордно короткий термін.
Риболовля по-естонськи
Є в Естонії місця, де можна одержати відразу потрійне задоволення: відчути спортивний азарт, добре відпочити, смачно попоїсти, причому останнє залежить тільки від вас. Що впіймаєте, тим і поласуєте...
Усе це називається — ловля форелі. Рибу вирощують на спеціальних фермах, запускають в озера, на березі яких розміщено комфортабельні дерев’яні форельні будиночки — з каміном, пічкою, офіціантами й кухарями. Там-таки на вулиці — повний набір рибалки: вудки, котячий корм для форелі, сачок і кийок.
Саме на риболовлі переконалася в слушності словосполучення «гарячі естонські хлопці».
Форель в озері ходила табунами, аж вода вирувала, клювало безперервно. На жаль! Щоразу, витягнувши вудку, я бачила тільки гачок без наживки. Ми приїхали перед закриттям рибальської кав’ярні, тож часу на риболовлю залишалося не більше п’яти хвилин. Марно промучившись, спробувала внести в процес певні корективи: інакше чіпляла наживку або й узагалі замість неї використовувала хліб... З нетерплячки я буквально пританцьовувала на місці.
«Не треба винаходити велосипед, — незворушно сказали мені друзі-естонці, що стояли зі своїми вудками, наче кам’яні статуї, — ця риба саме так, а не інакше клює вже тридцять років». Упіймана ними перша форель важила три кіло, друга — два вісімсот. А моя так і залишилася гуляти в озері.
Улов кухар запік на жарівці й подав до столу. А до нього — пиво... У свіжої печеної форелі смак навдивовижу ніжний. Перед Новим роком у форельних будиночках часто збираються веселі компанії Дідів Морозів. Вони проводять тут свої міні-конференції.
Пярну
А найбільший «дідморозівський» саміт проходить у літній столиці країни Пярну, де й узимку не менш цікаво. Це місто стародавніх вілл, оздоровчих комплексів і єдиного в Естонії музею комунізму. Міститься він у приміщенні колишнього міськкому партії, перед входом у який стоїть пам’ятник Леніну з увімкненою «лампочкою Ілліча» замість голови.
Україну тут люблять і знають. У місті є навіть підпільний шиночок «Одеса», місце зустрічі різноманітних естонських неформалів, власник якого розповів, що тут збираються ті, хто цінує гостре слово й хороший жарт. А колишній мер Пярну, нині директор найбільшого санаторію «Естонія», Велло Яхтісарі зізнався, що в місті незабаром буде створено клуб друзів України.
У спа-центрах, санаторно-курортних комплексах, таких, як «Естонія», можна весело зустріти Новий рік і цікаво, з користю для здоров’я провести тиждень-другий.
Країна вражає щонайвищим рівнем сервісу, побачити який у колишній союзній республіці, щиро кажучи, несподіванка. Процедурні корпуси оздоровчих спа-центрів обладнано новітньою сучасною технікою, що за якістю не поступається, а інколи й перевершує встановлену в аналогічних найкращих оздоровчих центрах Європи. До стандартного набору послуг обов’язково входять масаж, сауна, басейн із підводним гідромасажем та тренажерний зал. Рівень цін мінімум удвічі нижчий, ніж, приміром, у Фінляндії. Фіни швидко відчули цю різницю й тепер вважають за краще оздоровлюватися в Естонії. За даними статистики, їх тут понад 80%. В усіх оздоровчих центрах дуже багато життєрадісних фінських бабусь і дідусів. Заповнюваність тих центрів, у яких ми побували, у будь-яку пору року перевищує 70%. А влітку в деякі з них потрапити взагалі неможливо. Шведські столи і щоденні вечірні розважальні програми — норма життя. Крім того, усі сауни, будиночки, і меблі переважно теж, виготовлено з натурального місцевого дерева за традиційною естонською екологічно чистою технологією. Естонські меблі — візитна картка країни й одна з найвагоміших частин естонського експорту, у тому числі й в Україну.
Хаапсулу
Хаапсулу — невеличке приморське містечко, у стародавньому замку якого щороку в серпні з’являється тінь Білої Дами. Місце славиться своїми грязелікарнями й комфортом. Колись було улюбленим місцем відпочинку російської імператорської родини. А взимку до лавочки, на якій полюбляв «посидіти і «повторити»» Петро Ілліч Чайковський, туристам, під музику композитора, піднесуть солоний огірок і чарчину горілки (що, до речі, входить у перелік екскурсійних послуг).
Міський пейзаж Хаапсулу впізнають усі любителі казок. Таке враження, що над черепичними дахами зараз пролетить Карлсон — «мужчина у міру вгодований і в розквіті сил».
В одному з цих будинків часто проводила свої канікули мисткиня Інесса Вільмонт, яка ілюструвала казку Астрід Ліндгрен «Малюк і Карлсон». Ми уявляємо собі її героя тільки таким, яким вона його створила.
Візитна картка міста — оздоровчий спа-центр «Фра—Маре». Тут до раціону ранкового шведського столу, крім іншого, входить пророщене зерно (його пророщують щодня). Крім стандартного набору процедур, вам запропонують музикотерапію. Ми на собі випробували чудодійність знаменитої хаапсулівської грязі, коли нас на наше бажання професійно занурили в неї. Після цього без будь-якого крему зникли зимова шорсткість і сухість шкіри.
У холодний час у найбільшому й найпопулярнішому санаторії «Естонія» в Пярну, крім лікувальних грязей, практикується лікування холодом у спеціальній холодній «сауні». А попаритися й розслабитися можна в спеціальній «аромакапсулі», у яку вмонтовано масажер, використовуються мокра пара й ароматичні олії.
Отепя
Це улюблене місце зимового відпочинку естонців і пристановище непосидючої молоді з казино, дискотеками, зимовою риболовлею тощо.
Саме тут, на думку екстрасенсів, найбільш сприятливе й сильне, з енергетичного погляду, місце. Цей енергетичний стовп фіксується біля озера Пюхаяре, де розміщено однойменний оздоровчий комплекс.
Тут розкидано понад сто озер, які, замерзаючи, стають чудовими ковзанками, а сама горбиста місцевість сприяє розвитку гірськолижного спорту. Правда, гірськолижним його можна назвати лише з великою натяжкою — він радше «горболижний». Оскільки справжніх гір в Естонії немає, зате схилів і пагорбів — безліч, вони ідеальні як для новачків, так і для спортсменів-аматорів. А свою порцію гірськолижного адреналіну можна одержати на штучних трасах для слалому і трамплінах.
Хутори
Естонці ніколи не нав’язуватимуть свого товариства, якщо ти цього не хочеш. Особливо це відчувають «зелені» туристи, які подорожують естонськими хуторами. У дерев’яних будинках у стародавньому стилі, з Інтернетом, супутниковим зв’язком і хлівами з підігрівом вас забезпечать здоровою їжею, теплом, комфортом і спокоєм. Хутори — улюблене місце проведення бізнес-конференцій. На одному з них саме проходив з’їзд естонських екологів. Хутірське господарство — кілька хуторів-готелів, худоба, мережа озер, обліпихова плантація та знаменита лазенька по-чорному.
В ополонці замерзлого озера, на наш подив, плавали двоє білих лебедів. «Вони не відлітають тому, що ополонка ця ніколи не замерзає, ми спеціально для них качаємо туди підігріту воду, — розповідає хазяїн хутірського господарства, — ці птахи приносять щастя й добробут, ми так до них звикли, що навіть узимку не хочемо їх відпускати».
P. S. …У день нашого від’їзду Таллінн закутала ковдра з пухнастого снігу. Світало, відкривалися перші ресторанчики, морозне повітря переповнене ароматом кави та свіжоспечених булочок. А трохи згодом, коли ми дивилися на місто з вікна літака, складалося враження, що весь старий Таллінн — компактний, засніжений і тендітний — можна потримати на долоні й повісити, як різдвяну іграшку, на новорічну ялинку. Хоча б у пам’яті...
|