Потяг, що прибуває до Одеси о 5:18, складно назвати зручним. Та якщо погода сприяє, можна починати «освоювати» Одесу з самісінького ранку. Коли ще ви побачите Дерибасівську порожньою? А до пам’ятника Леонідові Утьосову не стоятиме величезна черга?..
На кожному перехресті стоять покажчики вулиць. Проте не варто їм надто довіряти. Жартівники давно скерували їх у неправильні боки, а подекуди, здається, навіть не полінувалися перенести з одного перехрестя на інше. Втім, дорогу завжди можна запитати в місцевих жителів.
Якось, заблукавши, ми поцікавилися, як проїхати на Французький бульвар: той самий, який «в цвету». Перш ніж показати нам напрямок, одеситка довго цікавилася, навіщо нам знадобився саме Французький бульвар і чим він кращий за ту вулицю, на якій ми саме стоїмо. На момент, коли ми вже майже закінчили з’ясовувати дорогу, навколо нас зібралася невеличка юрба одеситів, котрі сперечалися між собою, варто нам їхати на Французький бульвар чи ні...
Не знаю як одеситів, а мене назавжди підкорили тамтешні вивіски. Тільки в Одесі можна побачити лаконічне «Пошив всего. Ремонт всего» чи оголошення на дверях гастроному про те, що в продаж надійшли київські торти. Нижче — підпис: Рошен.
Чим іще вирізняється Одеса, так це силою-силенною кішок. Такого розмаїття пухнастих створінь у столиці не побачиш. Тут же вусаті-смугасті не соромляться переходити дорогу, спати у вітринах дорогих бутиків серед фірмових сумочок і джинсів.
Та час спливає, Одеса змінюється. Пам’ятаю, якою вона була кілька років тому, і бачу, якою стала сьогодні. Старі будинки в центрі і далі руйнуються, а тротуари не залишають жодних шансів любителькам високих підборів. Зате швидкими темпами забудовуються прибережні ділянки. Величезні житлові комплекси виросли в Аркадії, біля парку Шевченка. Усе це не одеське: багатоповерхівки абсолютно не вписуються в місто. Поки що Одеса тримається, поки що Одеса не схожа на Київ. Та чи зможе Перлина біля моря встояти перед тотальною забудовою? Чи вдасться одеситам відстояти неповторність свого міста?..
Звичайно, як туристи ми цінуємо в Одесі, мабуть, не зовсім те, що до душі корінним одеситам. Нам подобається дивитися на благенькі двоповерхові будиночки, що туляться один до одного тісно-тісно. Це колоритно. Але ми — приїжджі, а дивитися — не те саме, що жити в них. Адже якщо здалеку центр нагадує бельгійські містечка, то зблизька видно, що багато чого тут в більш ніж жалюгідному стані.
Хочеться вірити, що Одеса, про яку писали Бабель, Ільф і Петров, Одеса, де народився Жванецький, Одеса, де в рибачку Соню закохався Костя, залишиться Одесою. А не перетвориться на чергове сучасне місто-клон.
...Приїжджайте до Одеси — у неї неможливо не закохатися. І хоч із такою назвою є міста й в інших країнах, справжня Одеса лише одна. Неповторна, перлиста. Прекрасна.