Напередодні Різдва або Великодня студенти та викладачі Інституту журналістики точно знають, що на них очікує справжнє свято в національному автентичному стилі - у приміщеннях кафедр, а чи просто в холі інституту можна буде послухати українські колядки та щедрівки у виконанні інститутського фольклорно-етнографічного ансамблю. Кілька років він узагалі не мав назви, потім студенти почали між собою називати його «Катрусею», аж доки ця назва не стала загальновизнаною та офіційною. Чому саме «Катруся», а не, скажімо, «Оленка» чи «Тетянка»? Бо на честь професора кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики Катерини Степанівни Серажим. Саме вона, прийшовши працювати до ІЖу півтора десятиліття тому, створила цей студентський ансамбль і досі є, без перебільшення, його душею.
«Ми приймаємо до «Катрусі» всіх бажаючих, - розповідає пані Катерина. - Єдина умова - знати бодай одну колядку, щедрівку, веснянку чи гаївку з того регіону, звідки походиш, та мати народний одяг».
І як же ті хлопці й дівчата, переважна більшість яких народилися і прожили все своє таке ще коротке життя у зрусифікованих містах, співають! Може, не так досконало, як професійні виконавці, але так щиро, самою своєю душею, як співали їхні діди та прадіди.
Окрім «Катрусі», Катерина Степанівна створила студентський літературно-мистецький гурт «Калина». Там можуть реалізуватися молоді письменники, поети та режисери. Гурт інсценізує п’єси, прозові твори.
Творчість викладачка навчила студентів поєднувати із благодійністю. Останні сім років вони на зібрані гроші купують подарунки для кожного з вихованців дитячого будинку «Оберіг», що в місті Богуслав на Київщині. І треба бачити, якою радістю загораються очі дітей-сиріт, коли до них у гості приїздять їхні старші друзі-студенти. «Це треба не лише сиротам, - стверджує пані Катерина. - Ці поїздки, спілкування дуже потрібні й самим студентам. Адже багато хто з них походить з елітних сімей, ніколи в житті не відчував жодних матеріальних проблем, дефіциту любові та уваги. І в наш жорстокий час для цих студентів дуже важливо усвідомити, яке це велике щастя - безкорисливо творити добро, дарувати тепло тим, кому воно так потрібне».
Проте діяльність пані Катерини, звичайно ж, не зводиться лише до виховання студентів у позанавчальний час. Професор Серажим - один з провідних в Україні фахівців у галузі текстознавства та дискурсознавства. Вона є автором понад 150 наукових праць. Цікаво, що науковою діяльністю пані Катерина зайнялася порівняно пізно - після закінчення 1974 року філологічного факультету Київського університету вона 11 років працювала вчителькою у середній школі. «Мабуть потрібен був час, щоб моє покликання до наукової роботи дозріло», - усміхається Катерина Степанівна. Дізнавшись зі львівської газети про конкурс на посаду асистента кафедри видавничої справи та редагування в Українському поліграфічному інституті імені Івана Федорова (нині - Українська академія друкарства), подала документи. Без підготовки провела два практичні заняття для студентів другого курсу на тему «Стилістичне навантаження прийменників і сполучників в українській мові». Відтак 1986 року успішно пройшла конкурс і отримала омріяну посаду.
1991 року захистила кандидатську дисертацію на тему «Поетика соціальної драми 20-30-х років ХХ століття», 2003-го - докторську дисертацію «Дискурс як соціолінгвальний феномен сучасного комунікативного простору (методологічний, прагматико-семантичний і жанрово-лінгвістичний аспекти (на матеріалі політичного різновиду українського масово-інформаційного дискурсу)».
З 1995 року пані Катерина працює доцентом, з 2005 року - професором Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Намагатися в короткій газетній статті проаналізувати всі наукові здобутки професора Серажим - марна справа. Проте про одну її роботу, яка стала справжнім науковим проривом, таки хотілося б згадати.
2009 року вона видала перший в Україні підручник з текстознавства, за який нагороджена премією КНУ імені Тараса Шевченка. Концепція світу як тексту є головною ідеєю навчальної праці Катерини Серажим. Журналіст у цьому сенсі виступає текстотворцем, професійним комунікатором, який мусить знати текстознавство і як теоретичну, і як прагматичну, ужиткову дисципліну. Професор Серажим пропонує універсальний підручник, ґрунтований на вертикальній оптиці бачення предмета викладу, що охоплює практично всі можливі аспекти підготовки майбутнього журналіста і редактора. Характерною особливістю цієї праці є те, що вона дає необхідні професійні знання для журналіста, редактора, видавця і формує у майбутніх працівників мас-медійної сфери відповідальність перед читачем за кожне написане слово. У глибокому педагогічному сенсі підручник виховує не ретранслятора готової інформаційної продукції, а громадянина, для якого текст - це спосіб реалізувати свою життєву позицію.
«Найпекучіша проблема сучасної освіти в Україні - у несистемності підходу до формування сучасної ментальної моделі молодого українця, - переконана Катерина Степанівна. - Така модель повинна засновуватися на особистісній та громадянській гідності. Йдеться про те, що середня та вища школи покликані формувати не тільки ерудита, знавця англійської та інших іноземних мов, фахівця, готового працювати в ринкових умовах, а й Людину, Патріота.
Головним викликом, що постає перед сучасною молоддю, є необхідність уже сьогодні писати, за словами Ліни Костенко, «велику книгу нашого народу»… І, либонь, найбільшою мірою це стосується студентів, які опановують професії, пов’язані з масовою комунікацією».
Четвертого грудня цього року професор Серажим святкуватиме своє 60-річчя. З роси і води вам, пані Катерино!