Днями зустріла хорошу знайому, яка місяць тому народила третю дитину. Все як годиться - щаслива ніжна усмішка і червоні від недосипання очі. "Як ти?" - запитую. - "Пишу по дві статті на тиждень. То туди, то сюди". - "Побула б краще з малям. Устигнеш іще", - кажу. - "Знаєш, поки є робота - працюю. А потім - зуби на полицю. Таке життя фрилансера", - відповіла тричі мама. - "А як же соцвиплати? Адже на третю, здається, 100 тисяч гривень належить". - "Так. Але спочатку їх треба оформити. Від бюрократичної тяганини, сама знаєш, руки часом опускаються. І потім, тепер ці виплати розтягли на шість років. Тож не розслабишся...".
Інша знайома позмінно працює у хлібному кіоску, решту часу прибирає квартири. Якось розплакалася: "Втомилася. У постійній біганині з однієї роботи на іншу. Дорога забирає останні сили. І немає цьому кінця, адже є ще дім, родина - чоловік, дочка, старенькі батьки... На них мене вже ледь вистачає"...
Ще один знайомий протягом шести років, відпрацювавши на основній роботі, тричі на тиждень бігав на додаткову - з 18:00 до 22:00. Удома чекали дружина і двоє дітей, одне з яких немовля. Часом він падав від утоми, але дуже засмутився, коли додатковий приробіток закінчився...
Знайома картина, чи не правда? Якщо не ви, то хтось із вашого оточення, окрім основної роботи, обов'язково трудиться ще десь. Спробуйте прожити самі і прогодувати сім'ю на середню по Києву зарплатню в три з половиною тисячі гривень (у регіонах вона значно менша), якщо при цьому тільки оплата комунальних послуг для родини з чотирьох осіб становить близько 700–800 грн!
Так, згідно з результатами опитування rabota.ua, у якому взяли участь 1392 респонденти з усієї України, додатковий дохід шукають 64% українців, а кожен п'ятий поєднує основну роботу з підробітком. Переважна кількість респондентів (77%) присвячують йому частину вільного часу періодично, а для кожного п'ятого підробіток - рівноцінна основній роботі діяльність.
В основі додаткового доходу більшості респондентів (55%) лежать професійні знання. Тільки кожен десятий українець підробляє фізичною працею.
Навряд чи ці цифри можна назвати абсолютно точними й об'єктивними, оскільки опитування проводилося лише серед тих, хто зареєстрований на порталі rabota.ua, - представників так званої активної частини суспільства. Однак результати цілком відбивають загальну тенденцію. Так, згідно з цими цифрами, на отримання додаткових доходів кожен восьмий українець витрачає понад 20 годин, тобто працює мінімум 60 годин на тиждень! Додайте ще не менш як 15 годин на тиждень на дорогу - і от вам стреси, депресії, порушення сну, проблеми зі здоров'ям і, як наслідок, скорочення середньої тривалості українського життя. А крім цього, - проблеми в особистому житті, недолюблені і недовиховані діти...
Протягом кількох століть питання законодавчого обмеження робочого часу було однією з основних вимог у боротьбі за економічні права. На прийняття Декрету "Про восьмигодинний робочий день" у 1917 р. великий вплив мали наукові дослідження засновника російської школи фізіології І.Сєченова. Він вважав, що оптимальне співвідношення в циклі "робота-відпочинок" закладено природою в роботі серця людини. Тривалість систоли (скорочення м'яза) і діастоли (розслаблення) зазвичай має співвідношення 1:2. При такому ритмі серце працює практично без перевтоми протягом усього життя людини. Це співвідношення, перенесене на 24-годинну добу, дає підстави вважати фізіологічно обґрунтованим саме восьмигодинний робочий день. Адже, окрім відновлення розумової і фізичної працездатності, людині потрібен вільний час для того, щоб виховувати дітей, допомагати батькам, піклуватися про власне здоров'я, підвищувати свій культурний та освітній рівень.
Майже сто років тому український вчений-гігієніст В.Підгаєцький переконливо довів, що при збільшенні робочого часу представників фізичної праці з восьми до 10–12 годин продуктивність різко падає, а втома зростає. Це поширюється і на представників розумової праці, причому, можливо, навіть більшою мірою. Результатом утоми стають помилкові дії, які призводять до аварійності і травматизму якщо не на робочому місці, то по дорозі додому. Учені США і Японії описали синдроми вигоряння, психологічної виснаженості і навіть раптової смерті на робочому місці, зафіксовані у людей, які працювали 60 і більше годин на тиждень.
Але є й інший бік медалі. Зазвичай в усіх цих випадках йшлося про трудоголізм. Працьовитість - риса характеру, яка полягає в позитивному ставленні до процесу трудової діяльності і виявляється в активності, ініціативності, сумлінності, захопленості і задоволеності самим процесом праці. Трудоголізм - надмірна захопленість трудовою діяльністю за рахунок інших сторін життя.
Однак зовсім не працьовитість, що переходить у трудоголізм, змушує більшість українців працювати в кількох місцях одночасно. Згідно з тим самим опитуванням rabota.ua, 44% українців до пошуку підробітку підштовхує фінансова необхідність, продиктована неможливістю отримати гідну оплату своєї праці на одному робочому місці. У результаті нерідко виходить так, що, перепрацьовуючи на кількох роботах одночасно, ми не допрацьовуємо на жодній. Причому найбільше це звичайно шкодить основній. Така вже натура людини: найменше вона цінує те, що вже звикла вважати своїм...