Peugeot 405 досить відомий в Україні. Симпатичний, добродушний дизайн із примруженими фарами й характерним шильдиком — левом на смугастій радіаторній решітці — роблять його легко впізнаваним у транспортному потоці. Мабуть, багато хто, роздумуючи про купівлю чогось великого й солідного, уже не раз звертав увагу на цього француза. Дійсно, не зійшовся ж світ клином на Німеччині. І в інших країнах машини роблять. Тим більше, що солідний список нагород, у тому числі й «Автомобіль року 1988», викликає повагу до «чотириста п’ятого». Що ж, спробуємо розібратися.
Автомобіль, про який піде мова, уперше представили публіці у вересні 1987 року. Спочатку це був чотиридверний седан, а рівно через рік надійшла черга й місткого універсала Break із 1640-літровим багажником. Далі вже 1992 року обидві машини зазнали модернізації. А з 1996 року їх виробництво перенесли до країн третього світу. Зокрема, до Ірану, звідки іноді до нас потрапляють окремі екземпляри. Коштують вони недорого, але і якість їхня, скажемо відверто, не бозна яка. Від корозії кузов не захищений, складання нікудишнє, а фарба взагалі тримається рік-два, не більше. Тому будьте уважні!
Зате справжні французькі Peugeot 405 майже не зазнають корозії. Лише у традиційному для більшості машин місці — у районі арок передніх ведучих коліс згодом з’являється іржа. Та ще кородує кронштейн кріплення запасного колеса. Однак усе це зовсім не означає, що антикорозійним захистом можна знехтувати. Особливо стосовно автомобілів перших випусків. До речі, при купівлі варто звернути увагу на дверні замки, оскільки їх може заїдати.
Усередині досить просторо й комфортно. Висоту рульової колонки можна регулювати, панель приладів відверто радує око, добре продумані опалення та вентиляція. Дещо спантеличує дивна кнопка клаксона на покажчику повороту. Та й до цього можна звикнути. Дещо гірше з багажником седана, задній борт якого зависокий. На щастя, 1992 року цей недолік виправили.
На 405-й моделі встановлювали безліч різноманітних двигунів. Тут були і карбюраторні, й інжекторні, і дизелі. Бензинові за робочого обсягу 1,6—2,0 літра розвивають потужність від 60 до 200 к.с. Останньою, наддувною версією комплектувалася спортивна Peugeot 405 Mi16. Дизелі ж за робочого обсягу 1,9 і 1,8 літра розвивають відповідно 64 і 78 к.с. Останній варіант оснащений турбонаддувом.
Загалом двигуни досить надійні й довговічні, однак на старих, особливо перших версіях, можуть зустрічатися деякі дефекти. Перш за все, — що обов’язково не лише для цієї моделі, не залишайте на «потім» планову заміну ременя ГРМ. Вона здійснюється через кожні 60 тис. Інакше ремінь рветься, і в результаті ви отримуєте жахливе «суфле» із погнутих клапанів, пружин і подряпаних поршнів. Другий недолік, також характерний для «застарілих» екземплярів, — це всілякі протікання: підтікає мастило через ущільнення розподільника запалювання і бензонасоса, а також через передні сальники колінчатого і розподільного валів, капає рідина через нещільні з’єднання в системі охолодження. А якщо на картері двигуна з’явилися тріщини, що не така вже й рідкість, то недалеко і до біди. Не дуже надійна й електроніка моделей 80-х років. Тут і всілякі збої в системі запалювання, у тому числі і з вини дефектного розподільника, а також загальної підвищеної чутливості високовольтних дротів до вологості.
Не забувайте стежити за рівнем мастила, оскільки цей автомобіль частенько вирізняється добрячим мастильним «апетитом». І не варто, до речі, застосовувати будь-який бензин, крім А-98. Інакше у вас швидко прогорить прокладка між головкою та блоком.
Є свої тонкощі і в експлуатації наддувних версій, як дизельних, так і бензинових. Наприклад, їм життєво важливо дати час на прогрів перед початком руху. Дуже не люблять крильчатки турбінки різких перепадів температур. З тієї ж причини після закінчення поїздки краще пожертвувати однією-двома хвилинами на охолодження нутрощів нагнітача, щоб уникнути коксування мастила в каналах турбокомпресора. Ну і, звичайно, обов’язково міняйте повітряний фільтр через кожні 10 тис. (а влітку й частіше) кілометрів пробігу. Інакше згодом вам доведеться міняти і фільтр, і турбіну, і весь мотор на додачу.
Що ж стосується коробок передач як традиційної «механіки», так і гідромеханічних, то тут жодних проблем не виникає. Те ж загалом стосується і зчеплення, хоча його привід не завжди надійний. Але, звісно, для «автоматів» потрібне кваліфіковане обслуговування, так само, як і для повноприводної модифікації. Її вискомуфта і диференціал підвищеного тертя на зразок Torsen не по зубах простому механіку з гаража.
Шруси не є зразком довговічності, і більше 60 тис. зазвичай не ходять, навіть за регулярного контролю-заміни чохлів.
Підвіска у всіх «чотириста п’ятих» повністю незалежна. Спереду розмістилися звичайні стійки МакФерсона, а ззаду щось незвичне на поперечному торсіоні. Остання зібрана у вигляді балки, що кріпиться до кузова через гумові подушки, що досить швидко зношуються. Особливо на наших не надто рівних дорогах. При цьому варто звернути увагу на стан задніх голчастих підшипників, які, до речі, міняють разом зі ступицею. Момент заміни легко визначити за порушеним розвалом коліс. А якщо цього не зробити своєчасно, доведеться міняти вже всю підвіску в зборі. Процедура, м’яко кажучи, недешева. Зате передні стійки працюють досить довго, і при цьому не прагнуть порвати верхні кріплення. А що стосується торсіонів, то вони практично вічні!
Кермове управління — рейкове, і, до речі, дуже точне. Гідропідсилювач, яким оснащені дорогі модифікації, дуже полегшує маневрування на малій швидкості, але недостатній зворотний зв’язок. Тим більше, що можливе підтікання мастила. Тому «вуличним гонщикам» і «міським спортсменам» краще придбати модель без підсилювача. З інших недоліків варто згадати порівняно швидкий знос шарнірів кермового вала (для старих моделей), а також знос гумометалевих втулок кермової рейки. Їх варто міняти в середньому через 50 тис.
Гальма — сильне місце Peugeot 405. Особливо це стосується швидкісних версій, де диски встановлені не лише спереду, а й ззаду. Ось тільки «ручник» якось швидко розхитується і не тримає.
Peugeot 405 — це досить надійний, довговічний і, що теж важливо, витривалий автомобіль. Недарма автомобілі саме цієї марки часто використовують як таксі в багатьох країнах світу. І якщо не нехтувати регулярним технічним обслуговуванням, виявляти акуратність, увагу і просто елементарну технічну культуру, то цілком можна розраховувати на довгу й безпроблемну експлуатацію. Зрозуміло, якщо при купівлі ви звернете увагу на всі перелічені вище недоліки, а також не купите відверто «хворий» екземпляр з Ірану.