«Туалетний папір? Фе, — скажуть естети. — Було б про що говорити». Але це лише на перший дилетантський погляд. А чи знають мільйони користувачів про внутрішні, так би мовити, резерви цього незамінного в побуті предмета? В недалекі часи кожен громадянин великої країни міг одержати один рулончик туалетного паперу на рік, — з огляду на проектну потужність спеціалізованих підприємств, причому про якість його годі було й говорити. Тоді лише одиниці знали, що він, дефіцитний, буває красивим, кольоровим, із тисненням, із пунктирними надрізами для полегшення процесу відривання, та ще й з різноманітними запахами. Про екологічний бік питання взагалі ніхто не замислювався. Тим часом споживачі саме на цю складову в інформації про папір звертають увагу. І це зрозуміло — при загальній «напряжонці» з чистотою навколишнього середовища хочеться себе хоч із цього боку убезпечити. Тим часом голова правління ВАТ «Український науково-дослідний інститут паперу», кандидат технічних наук Микола Лозовик із цього приводу говорить:
— Безліч фірм купують туалетний папір у його найбільшого українського виробника — Обухівського картонно-паперового комбінату (продуктивність підприємства — шість тисяч рулончиків туалетного паперу за хвилину). Великі рулони ріжуть на власному устаткуванні, пакують і на упаковці серед реквізитів (а бува, що й без них) спокусливо зазначають: «екологічно чистий». Але ж цей параметр установлено нормативами з самого початку! До речі, відповідно до нормативів, довжина рулончика має бути 58—60 м при діаметрі 100 мм. Раджу покупцям придивитися при купівлі до реквізитів. Заводське виконання гарантує вміст паперу в рулончику в повному обсязі. Сірий, дешевший, виготовляється з макулатури, білий — з целюлози, він дорожчий. Що стосується необандероленого паперу, який з’являється на ринку, його могли завести з Польщі, тут жодних гарантій якості немає.
Як підтвердили у відділі гігієни полімерів і токсичних відходів Інституту екогігієни й токсикології ім. Л.Медведя, без досліджень, що визначають перелік шкідливих речовин, здатних мігрувати в навколишнє середовище, Міністерство охорони здоров’я України гігієнічного висновку не завізує. Туалетний папір, як вітчизняний, так і ввезений (до останнього пред’являються вимоги наявності сертифіката якості, міжнародного сертифіката), без документів, що містять дані про виробника, пройти експертизу не може. Швидше за все, необандеролений папір без вихідних даних має невідоме походження й експертизи не проходив.
Що ж стосується запашного різнобарвного, рифленого, багатошарового, із пунктирними надрізами — він є, але не вітчизняного виготовлення і вже точно екологічно чистий.
— Технічні можливості комбінату дозволяють виготовляти всі перелічені види паперу, але через ці технологічні прийоми продукція значно дорожчає. Судячи з усього, масовий ринок в Україні задоволений наявними сортами, — зазначає пан Лозовик.
Екологія, звісно, річ важлива, та без естетики якось нецікаво. Я провела в домашніх умовах маленький експеримент: із запропонованих чотирьох видів паперу — сірого, місцями білого, закрученого в одну паперову «річку» без розділювальних знаків, рожевого, персикового і просто перфорованого, але з пунктирними надрізами — випробувачі, незалежно від статі і віку, зупинилися на персиковому. Хоча про смаки не сперечаються, але по-людськи зрозуміло. І функціональні сторони нашого буття потребують правильного вибору.