Часом повсякденні й прозаїчні, як на перший погляд, речі криють у собі стільки неймовірного!.. Достатньо лишень прочинити непримітні двері повсякденності й... захлинутися від солоно-сонячного бризу могутнього океану, відчути себе на порозі бездонного космосу, таємничого Всесвіту. Достатньо лишень прочинити непримітні двері.
Так і з Житомирщиною. Здавалося б, ну що там може бути такого? Ну, звісно, в тих краях народилися велика Леся Українка й геніальний Сергій Корольов. Ще область славиться своїми гранітами й коштовним камінням. Хтось знає про Бердичів і його знаменитий костьол Босих кармелітів. От, мабуть, і весь «джентльменський набір». Але ті, хто побував у Житомирській області, не дадуть збрехати — вона особлива. Достатньо лишень прочинити непримітні двері.
Анекдот анекдотом, але Бердичів завжди був значимим єврейським культурно-релігійним центром. Уже наприкінці ХVIII століття рабин-цадик Леві Іцхак Меїр писав, що це місто зарекомендувало себе як одна з твердинь мудрості найдавнішого народу. Ім’я Леві Іцхака Меїра давно стало святим для всіх євреїв, а його могила в Бердичеві — місцем паломництва хасидів з усього світу.
Узагалі, стародавні єврейські кладовища — місця дуже неординарні. Серед незвичайної форми похилених замшілих надгробків із закарбованими древніми письменами теж добре думається. Правда, про інше. Про суєту й круговерть, які безглуздою лушпиною покрили більшість наших днів. Про черствість і приземленість, які роз’їдають наші серця. Про прагнення до світлого й доброго, загнаного глибоко-глибоко в найдальші околиці душі...
А який неймовірний світ відкривається перед кожним відвідувачем музею коштовного і декоративного каміння, що в Новограді-Волинському! Неперевершені українські граніти (пригадуєте, що й мавзолей Леніна побудовано переважно з їхніх житомирських «побратимів»?), вигадливі кварци, топази, що вирізняються особливою внутрішньою грою світла, прозорі берили... Від деяких каменів просто неможливо відірватися: здається, в них сховано цілий Всесвіт. Де з’являються й умирають галактики й планети. Де вічне тільки світло зірок, що народжуються...
Уламком іншого Всесвіту виглядає нині маленьке селище Іршанське, де живуть люди, які працюють на місцевому гірничо-збагачувальному комбінаті. Іршанське схоже на курортне містечко в сосновому лісі — затишне, чисте. Улюблене... Б’є наповал зразково-показовий, дуже схожий на школу у фільмі про Електроніка, місцевий Будинок культури, де за символічну плату працює багато різних гуртків для дітлахів (і це в наші дні!). Та й діти тут особливі: усі, як один, усмішливі, рум’яні. Одне слово, острівець дивом вцілілого іншого життя. Щоправда, не того, яким усі жили, а того, про яке мріяли.
Мріям Корольова судилося бути втіленими в життя. (Природно, аж ніяк не всім і аж ніяк не відразу — сповнена драматизму доля неперевершеного конструктора це підтверджує. Але про те найкраще розкажуть у житомирському музеї, розташованому в будинку, де він народився. Повірте, екскурсоводи тут просто чудові.) Таким чином зробивши реальністю заповітне бажання всього людства, яке з давніх часів мріяло про зоряне небо. Нині ж до таїн Всесвіту може доторкнутися кожен. Причому на Землі. В Україні. У Житомирському музеї космонавтики. Я ж кажу: достатньо лишень прочинити непримітні двері.
За організацію прес-туру автор дякує Управлінню культури і туризму Житомирської облдержадміністрації та Національній туристичній організації України.