UA / RU
Підтримати ZN.ua

ПАПА ЖіНОЧОЇ СТАТі

Сьогодні багато протестантських церков визнають посвяту в сан жінок. Здають позиції і ригористи в питаннях віри та церковних звичаїв — католики...

Сьогодні багато протестантських церков визнають посвяту в сан жінок. Здають позиції і ригористи в питаннях віри та церковних звичаїв — католики. Вже сьогодні шанси, що духовним наставником, до якого можна було б регулярно звертатися зі сповіддю та покаянням, буде представниця прекрасної статі, дорівнюють 50 відсоткам, пише журнал «Тайм».

Тенденція зародилася на початку 70-х років, коли тверезомислячий фемінізм узяв черговий бастіон і жінки почали швидко освоювати різноманітні професії, що вважалися колись суто чоловічими. У цей же час чимало дівчат подалися в духовні семінарії. Нині кожен третій семінарист колись у дитинстві заплітав кіски. А отже, число жінок серед дипломованих пастирів і надалі зростатиме, і дедалі частіше вакансії на ієрархічній градації заповнюватимуться тими, що спочатку були лише набожними парафіянками.

У Сполучених Штатах 1984 року конвенція баптистів Півдня прийняла рішення розсунути межі участі жінок у відправленні всіх релігійних обрядів, але не рекомендувала посвяту їх у сан. Але оскільки ця резолюція не мала обов’язкової сили, у кожному містечку і сільській глибинці церковні власті пристосовувалися до місцевих реалій. У результаті жінок-священиків рік у рік ставало дедалі більше. Недарма баптисти вийшли з ряси великого реформатора Лютера.

Але вони не єдині, хто слідує велінню часу. Друга Ватиканська рада в першій половині 60-х років розчистила шлях для залучення до церковного служіння мирян. Відтоді багато хто з них знайшов своє покликання у виконанні ролі морального наставника. Поруч із давньою проблемою — хронічною нестачею священиків у римсько-католицькій церкві — прихід мирян підготував грунт для того, аби жінки вдягли рясу. Стало звичним, що паства в глухому містечку може розраховувати тільки на приїзд священика під час великих церковних свят. Такого собі подорожуючого пастиря. А в інший час його функції виконує той, хто найбільш гідний. І дедалі частіше ним, вірніше, нею виявляється жінка. У ролі, як сказано в одному з декретів папи римського, «духовного керівника».

За офіційними даними, жінки несуть свій хрест як «духовні керівники» у 300 громадах. Насправді, запевняють експерти, таких випадків тисячі й тисячі. Їхній прогноз досить сміливий: оскільки тенденція відбиває зміни рольових функцій чоловіків і жінок у світському суспільстві, то недалекий той день, коли святий престол у Ватикані займе пряма спадкоємиця Єви. І в цьому випадку католики зможуть боготворити особливого папу. Папу жіночої статі.

ІІ