Пішов із життя Віктор Черномирдін. «Він був людиною епохи, і політичної постаті, рівної йому за масштабом, у Росії на сьогодні немає. Мало хто з сучасних політиків удостоїться таких же щирих і численних співчуттів, як Черномирдін. Людина-епоха», — написав хтось із блогерів Twitter. Ефір і Інтернет наповнилися співчуттями та спогадами про масштабну особистість. У Росії й Україні нині віддають належне неоднозначному, але дуже яскравому політичному важкоатлету.
Другий президент України Леонід КУЧМА:
«З болем і гіркотою дізнався я про смерть Віктора Степановича Черномирдіна — Людини з великої літери, видатного державного і політичного діяча, справжнього патріота своєї країни. Важко переоцінити внесок Віктора Черномирдіна у становлення нової демократичної Росії, розвиток її відносин із усіма державами світу. Він присвятив себе цьому без останку. Життя Віктора Степановича — надзвичайно яскравий взірець самовідданого служіння народу. Неоціненний його особистий внесок у розвиток і поглиблення рівноправного співробітництва між нашими країнами. Він був одним із тих благородних, мудрих і мужніх людей, чия діяльність сприяла утвердженню на карті світу незалежної демократичної України. Його підтримку ми відчували всі ці роки. Нині Україна втратила свого великого друга. Близького друга втратив і я».
Російський політик, член Бюро федеральної політради об’єднаного демократичного рух «Солидарность», у 1997—1998 роках заступник глави російського уряду
Борис НЄМЦОВ:
«Віктор Степанович був хорошою, доброю людиною, а це велика рідкість для начальства. Що російського, що українського. При тому що в нього був радянський гарт, він не був «совком». А це, взагалі-то, не властиво людям його покоління.
Він був людиною достойною. Віктор Степанович нормально ставився до людей, які мали інші і виховання, і уявлення про те, як повинна працювати економіка. У нас із ним, можливо, і були якісь розбіжності, однак ми працювали дружно: він був людиною масштабною, тому не особливо засмучувався, коли ми з ним сперечалися. Взагалі, сплав такого мудрого професіонала, яким був Віктор Черномирдін, із нами, молодими й енергійними, на мою думку, допомагав тому, що в тяжкі дев’яності країну рухало вперед.
Що запам’яталося? По-перше, врятування заручників у Будьоннівську. Цей вчинок дуже контрастує з поведінкою Путіна, про що я вже написав у своєму блогу. По-друге, Черномирдін, попри істерики комуністів, продовжував рухати ринкові реформи. Всі думали, що він червоний директор, а він виявився ринковиком. Це було важливо, щоб зберегти Росію. По-третє, Черномирдін був людиною дуже пристойною: він завжди підтримував Єльцина і ніколи не намагався посісти його місце, хоча той і хворів».
Народний депутат України Рінат АХМЕТОВ:
«Це дуже велика втрата! Віктор Степанович Черномирдін був людиною з великим серцем і широкою душею. Він вкладав серце і душу в усе, за що брався, — чи то керування «Газпромом», уряд Росії чи російсько-українські відносини. Він зробив відносини наших країн більш сердечними, зробив їх більш людяними. У наш час заведено вважати, що ці риси не потрібні політикові. Насправді вони йому конче потрібні. Від політики, яка робиться без серця, нічого не залишається, крім поганих спогадів. Віктор Степанович залишив про себе великі справи і прекрасні спогади. Вічна йому пам’ять».
Глава «Газпрому» Олексій Міллер:
«Нинішніми успіхами «Газпрому» ми багато в чому зобов’язані В.Черномирдіну, його працездатності, надзвичайно високій кваліфікації і відданості справі. Саме він створив передумови для перетворення нашої компанії на одного з лідерів світової енергетики, на одного з локомотивів вітчизняної економіки. Створена ним компанія стала однією з системотворних і зіграла надзвичайно важливу роль у подоланні Росією серйозних економічних та соціальних труднощів у період історичних перетворень».
Голова Банку Росії з жовтня 1995-го по вересень 1998 р.,
член ради директорів «ВТБ Капитал» Сергій ДУБИНІН:
«Віктор Степанович був на диво талановитою людиною саме у сфері розуміння людей, стосунків із людьми із найрізноманітніших сфер. Він однаково успішно знаходив спільну мову як із людьми з професорським бекграундом, так і з «червоними директорами». Це дозволяло йому приймати оптимальні рішення в різноманітних сферах. Ніхто не сумнівався у його лідерстві. Це був керівник від бога, що проявилося не тільки в успіху очолюваного Віктором Степановичем «Газпрому». У нього було багато таких успіхів: на посаді союзного міністра й на інших посадах. Це велика втрата для всіх, хто його знав, і для всіх громадян Росії».
Народний депутат України Тарас ЧОРНОВІЛ:
«Це могутня постать. Це постать. Його можна любити чи не любити, комусь він подобався, комусь не подобався, але це була особистість. Тепер у російській політиці таких виразних і яскравих облич якось немає. Під розвідкою, яка нині частково править Росією, слід розуміти людей без особливих прикмет, а Віктор Черномирдін — це була суцільна особлива прикмета».