Слово «прокол» зазвичай викликає асоціації з якимось промахом, помилкою чи невдачею. А отже, людину, котра стверджує, що вона має багато проколів, можна віднести до розряду невдах. Однак для сучасного тінейджера слово «прокол» пов’язане насамперед із таким дітищем моди, як пірсинг. Відповідно, молода людина, котра вважає предметом особистої гордості безліч проколів, аж ніяк не невдаха, а дуже просунутий пірсингіст, від кількості металу на тілі якого збожеволіє будь-який металошукач.
Захоплення пірсингом, а також іншими елементами боді-арту, сьогодні так поширилося серед молоді, що проколоте вухо чи написаний на шкірі китайський ієрогліф аж ніяк не виділяє тебе з юрби. І, навпаки, щоб стати таким, як усі, необхідно, відкинувши нагальні справи, дістатися до тямущого фахівця з пірсингу і віддати найменш «потрібну» частина тіла на наругу цьому милому інквізитору ХХІ століття. Тож відоме рекламне гасло, яке закликає незаконослухняних громадян витягти «зелень» з-під подушки і сплатити податки, сьогодні можна перефразувати як: «Зроби прокол і спи спокійно!» У результаті, подивившись на вуха сучасного тінейджера, можна геть по-новому витлумачити назву безсмертного твору професора Толкієна «Володар Кілець».
Однак і гумор, і сарказм розвіюються в той момент, коли надмірне захоплення пірсингом призводить до серйозних наслідків для багатостраждального організму, а також до можливих психічних відхилень. Однак що ж нам відомо про такий спосіб прикрашання власного тіла, як пірсинг? Які психологічні аспекти захоплення проколами? Як зробити так, щоб безневинний прокол не обернувся серйозною життєвою помилкою?
Слово «пірсинг» походить від англійського pierce — «протикати». Фаховий пірсинг полягає в проколюванні якогось місця на тілі з допомогою спеціальних голок різних діаметрів (залежно від діаметра прикраси) і медичних затискачів різних форм (залежно від місця пірсингу). Якщо струсити пил з окремих сторінок історії людства, то можна виявити силу-силенну прикладів проколювання різних частин тіла. Ще на зорі історії давні єгиптяни, а точніше, єгиптянки, усвідомили, що життя без проколів так само нудне, безглузде і безперспективне, як життя відморозків із відомої телевізійної реклами. Одним словом — «Не айс!». Цю проблему було розв’язано з допомогою проколювання пупка. Однак, на відміну від сьогоднішніх часів, носити кільце в цій частині дозволялося лише наближеним фараона і жрицям. Що таки зовсім «не айс»!
Наступною частиною тіла, що її використовували як об’єкт для проколювання, став ніс. Слабка стать Давньої Індії воліла носити сережку в одній із ніздрів, що було ознакою заміжжя. Зовсім інакшими були справи з пірсингом у римлян: римські воїни віддавали перевагу проколюванню сосків, щоб, пройшовши це випробування болем, стати для своїх товаришів еталоном відваги та мужності. Після цього можна було сміливо горлати про те, що Карфаген має бути зруйнований, і дати Ганнібалу прочуханки. А латинську крилату фразу в даному разі пропонувалося сміливо перефразувати так: «Платон мій друг, але пірсинг мені дорожчий».
Продовжуючи розмову про історію пірсингу, не можна не згадати про ритуали древніх ацтеків. Саме шамани ацтеків ухвалили історичне рішення про проколювання язика, з допомогою цього досягався «змінений стан свідомості» і налагоджувався зв’язок із богами. Шкода, що ацтеки так і не дізналися про те, що для досягнення цієї мети сьогодні досить стартового пакету «Білайн» і подушечки «Стіморол айс».
То що ж запозичили пірсери XXI століття у своїх предків? Хоча місця для проколів по суті не змінилися, мало хто використовує пірсинг з ритуальною метою — хіба що представники дуже похмурого і депресивного руху «готів». А для молоді здебільшого головним стимулом є те, що вушко одного з однолітків уже прикрашає заповітне кільце чи, що навіть крутіше, у роті щось поблискує. Подібне бездумне копіювання часто призводить до того, що прагнення зробити пірсинг у поєднанні з відсутністю грошей для походу до фахівця може змусити тінейджера провести таку процедуру самостійно й у непридатних умовах. Що, в свою чергу, загрожує серйозними наслідками для здоров’я, не виключаючи зараження крові.
Втім, ще більш небезпечним може стати змагання двох пірсерів, для яких шість дірок у вусі і штанга в носі — вже вчорашній день. Тоді йдеться або про проколювання таких місць, як язик або статеві органи, або про досягнення рекордної кількості проколів. На відміну від чорного пояса з карате, чорний пояс із пірсингу може коштувати вам повної відсутності ораторських здібностей і дару говорити — якщо ви проколете язик уздовж і впоперек. Та й решта частин тіла може буквально «заскиглити від жаху» в очікуванні чергового проколу — нехай і ритуального. Мета пірсерів зрозуміла: подолання страху болю і новизна відчуттів (для чоловіків), жертви, принесені красі (для жінок). Проте, може, краса потребує жертв не лише у вигляді проколів, а подолати страх перед болем можна й іншими засобами? Пропоную пірсерам замислитися над цим, поки їхнє тіло не перетворилося на решето...
Не соромте предків, друзі, і якщо вже наважилися на пірсинг, то робіть це з якоюсь конкретною метою, як давні римляни чи єгиптяни. Пірсинг заради пірсингу — це аж ніяк не мистецтво для мистецтва. Мода може зіграти з пірсерами лихий жарт — кільця в носі вийдуть із моди, а проколи на тілі залишаться. І що тоді ви робитиме з цими чудесами в решеті?