За увесь час незалежності України вітчизняна індустрія подорожей ніколи не могла похвалитися належною увагою з боку можновладців. Здавалося б, оголошення президентським указом 2008-го Роком туризму та курортів мало змінити ситуацію на краще. Ну хоч трохи. Ну хоч у чомусь... Ага, розмріялися. Не кривитимемо душею: традиційний нуль підтримки держави і поглиблення проблем — це, мабуть, головний результат «туристичного» року, що минає.
Втім, із такою точкою зору згодні далеко не всі. У моєї сьогоднішньої співрозмовниці — директора Наукового центру розвитку туризму (НЦРТ) Олени СОКОЛОВОЇ — своя думка про процеси, що відбуваються в галузі.
— Звісно, хотілося б кращого й більшого, але все ж у 2008-му зроблено чимало, — переконана Олена Іванівна. — Ухвалено розроблену нами Стратегію розвитку туризму в Україні. Так, її затверджено не в тому вигляді, в якому її бачать наші вчені і в якому її підтримала громадськість. Так, у результаті ми отримали вихолощений продукт. Але сам факт того, що вона є, — вже велика перемога. Адже це — перший крок до того, щоб туризм, не потребуючи великих капіталовкладень, приносив добробут нашому населенню.
— Згодна, несосвітенних капіталовкладень той-таки сільський зелений туризм не потребує. Але ж для того, щоб люди почали масово ним займатися, потрібно відремонтувати (чи навіть побудувати) приміщення для прийому туристів, яке відповідає сучасним вимогам. А для цього маємо впровадити, зокрема, дієву і лояльну систему кредитів...
— Між іншим, сьогоднішній турист поїде навіть у найглухіше село, житиме в простій старенькій хаті без «зручностей». Люди настільки втомлюються від тотальної урбанізації, що хоч на якийсь тиждень їм просто необхідно від усього максимально відійти.
Безперечно, я чудово розумію, про що ви. Крім відповідної системи кредитування, у нас немає і належної реклами такого роду послуг. Що теж є завданням держави, адже саме тут виявляється її підтримка. Для цього ж і потрібна стратегія і її реалізація.
— Стратегію прийнято. Далі, якщо не помиляюся, слід розробити план дій, спрямований на її практичну реалізацію.
— Цілком правильно. Він уже є, в ньому все чітко виписано. Вже майже готовий проект Концепції державної цільової програми розвитку туризму на 2011—2015 рр., а наступного року НЦРТ розроблятиме саму програму.
— Є план дій, проект концепції цільової програми... Але ж коли це все нарешті почне приносити реальну віддачу?!.
— Без нормативно-правової бази про жодну віддачу годі й мріяти. Потрібен туристичний продукт, туристичні маршрути. Вони в нас є? У нас є офіційне визначення, що таке туристичний маршрут? Немає. Отже, потрібно починати з основ. Потім розробити ці самі маршрути.
— Але ж у нас є безліч турфірм, у кожної — безліч туристичних маршрутів...
— Не заперечую, є. Але в цій справі потрібен державний підхід. Потрібні правила, загальні для всіх. У тому числі й щодо безпеки. Наприклад, цього літа група, в якій була і моя дочка, під час кримської екскурсії змушена була на одній із ділянок шляху йти по вузенькій стежинці між ущелинами. При цьому екскурсантів ніхто не попередив, що потрібно хоча б відповідним чином взутися...
Далі. Де в нас маршрути, які мають загальнодержавне значення? Гарні, якісні... Немає навіть критеріїв, щоб цю якісність визначати!
Є об’єкт показу. А як його діставатися? Скільки на це знадобиться часу? Яке антропогенне навантаження здатен витримати цей об’єкт, скільки осіб одночасно можуть його оглядати? А якщо їх приїде багато, де вони зможуть провести час? Які там місця загального користування, чи є там сучасні кафе, ресторани, готелі?.. Але ж ураховано має бути все!
— У середині жовтня в НЦРТ була зустріч міністра культури та туризму Василя Вовкуна з науковцями. Який її результат?
— Було поставлено завдання: створити дві робочі групи при центрі, одна з яких працюватиме над питаннями організації туристичних маршрутів, друга — над туристичним супроводом Євро-2012. Такі групи уже функціонують. Більше того, уже сьогодні в шести містах України трудяться вчені, мета яких — створити по десять «регіональних» маршрутів. З нового року почнемо розробляти загальнонаціональні маршрути, тобто безпосередньо займемося створенням національного турпродукту, що його не соромно буде показати іноземним гостям.
Адже чемпіонат — це лише привід. Кінцева мета — розвиток галузі, яка має приносити державі прибуток.
— А чим займатиметься група, у чийому віданні безпосередня підготовка до чемпіонату?
— Зараз до її складу входять 11 науковців. Одна з трьох підгруп працює над питаннями створення туристичних інформаційних центрів і пунктів; друга — над методологією створення реєстру туристичних ресурсів; третя — над концепцією державної цільової програми розвитку туризму, яка вже наступного року має бути ухвалена. Ця концепція сьогодні наповнюється тим, що не ввійшло до стратегії. Тобто ми, отримавши «вихолощену» стратегію, не зупиняємося: намагаємося повернути її до початково закладеного стану й розвинути в практичній площині.
— Олено Іванівно, ні для кого не секрет, наскільки «уважно» наша держава ставиться до науки, туристичної в тому числі, і як «дослухається» до рекомендацій учених. Чи не побоюєтеся ви, що й цю програму буде як мінімум вихолощено, якщо не покладено в стіл?
— Знаєте, керівникам галузі це теж зовсім не байдуже. На вже згадуваній зустрічі міністра з ученими він проявив щиру зацікавленість і розуміння проблем, підтримав туристичну науку й підкреслив, наскільки вона сьогодні потрібна.
— Ну, на словах у нас підтримувати всі вміють...
— Однак чотири проекти, над якими сьогодні вже кипить робота, були саме ідеєю В. Вовкуна. І фінансування, нехай невелике, під них дали. На наступний рік від нас (уперше!) чекають пропозицій для формування бюджету. Повірте, ставлення до туристичної науки зараз змінюється в кращий бік.
— Науковці, котрі співробітничають з НЦРТ, розробляють певні теми, пишуть наукові праці. Що відбувається далі? Ці праці знаходять якесь практичне застосування?
— Якби в нас була можливість щорічно видавати щось на кшталт альманаху наукових праць, він би став чудовою підмогою дуже і дуже багатьом. Напевно, знадобилися б такі книги не лише студентам, а й облдержадміністраціям, і турфірмам. Тому одне із завдань — домогтися, аби щорічно видавався збірник наукових праць. Саме для подальшого практичного застосування викладених там новацій.
— Що НЦРТ запланував зробити наступного року?
— На засіданні нашої вченої ради було схвалено план дій, який складається з 17 проектів. Це вирішення комплексу завдань, котрі включають створення туристичних інформаційних центрів і пунктів, мережі туристично-екскурсійних маршрутів (із розробкою та ухваленням необхідних стандартів), єдиного реєстру туристичних ресурсів, проведення паспортизації туристичних об’єктів і маршрутів.
Можливо, й нескромно про це казати, але, гадаю, підготовка Стратегії розвитку туризму і нинішня наша робота над новими проектами створюють модель, за якою можна було б вибудовувати алгоритм розробки багатьох державних програм, стратегій і планів розвитку. Організація тимчасових робочих груп, котрі об’єднують зусилля найкращих фахівців та аналітиків України і координація роботи такої географічно розкиданої команди з одного центру в Києві, не обтяженого надмірною апаратною бюрократією, — можливо, найкраща нині, в епоху Інтернету та електронної пошти, технологія реалізації стратегічних та прогностичних функцій.
Ця модель, серед інших, має важливу в держуправлінні перевагу. Справді, можуть бути такі ситуації, коли існування проблеми вже усвідомлено (інакше гроші не виділили б), але передумов для вирішення об’єктивно ще не існує. Все одно створюється позитивний продукт, який розширює поле пошуку для наступних рішень.
— Окрім того, такий підхід дозволяє заощаджувати державні кошти: розробники не отримують гарантованої заробітної плати, як штатний персонал НДІ чи університету.
— Цілком правильно. Їхня робота оплачується тільки під час їхньої участі в проектах. Державні кошти при цьому не лише заощаджуються, їх витрачання стає максимально ефективним. Досвід показує: у короткочасних проектах кваліфіковані виконавці (переважно це доктори та кандидати наук) трудяться із максимальною віддачею, не дозволяючи собі розслаблюватися. Тільки такий стиль роботи дає їм шанс на участь у наступних проектах.
Суспільство і влада починають усвідомлювати, що галузь не може рухатися вперед без наукового обґрунтування та наукового супроводу національних і регіональних програм розвитку туризму, програм формування іміджу України як привабливого туристичного об’єкта. Сподіваємося, наступного року буде надано достатню державну підтримку для реалізації плану дій НЦРТ, котрий стане базою для створення сучасного і якісного туристичного продукту України. Такого, яким ми по праву зможемо пишатися.