«Я із задоволенням ще раз відвідав би Україну, коли міг би отримати три необхідні речі — фальшивий український паспорт, кірочку держчиновника для отримання статусу «недоторканного» і місцевого друга-українця, який залагоджував би за мене всі бюрократичні питання». Так віджартувався у відповідь на моє запрошення один з іноземців, уже відчувши якось на собі всі принади «ненав’язливого українського сервісу».
Дійсно, привітне запрошення відвідати Україну ще зовсім недавно мало для іноземців практично те ж значення, що для наших — «Приїжджайте до нас на Колиму».
Ця «Колима» для іноземця починалася з моменту отримання візи і прикордонного контролю, а далі — «по етапу»: декілька обов’язкових безглуздих реєстрацій, мита як на державному кордоні, так і на кордонах із деякими областями всередині України, і, як правило, подвійні тарифи на все — готелі, транспорт, обслуговування тощо.
Днями на «українській Колимі» стало трохи тепліше. Кабмін ухвалив постанову, відповідно до якої українські громадяни й іноземці зрівнялися в правах при користуванні всією сервісною інфраструктурою — від плати за готель до послуг транспорту і вартості квитків у музеї, на виставки й інші культурно-масові заходи.
Це, за великим рахунком, перша серйозна перемога Державної туристичної адміністрації України в боротьбі з державною бюрократичною машиною. Про очікуваний результат і подальші кроки держтурадміністрації розповідає її глава Валерій ЦИБУХ.
— Валерію Івановичу, відколи в країні діяла така здирщина стосовно іноземців?
— Ще з незапам’ятних радянських часів. Мотивація була простою: якщо «буржуї» отримують більше від простого радянського трудівника, то нехай і платять більше. А коли Україна стала незалежною, наші чиновники пішли ще далі. З їхньої легкої руки в розряд «буржуїв» потрапили громадяни всіх республік СНД. Щоправда, тарифи для них були трохи нижчі, аніж для інших іноземців. Причому рівень сервісу в номері за сто доларів за західними мірками не тягнув навіть на п’ять. Не дивно, що іноземці буквально засипали свої посольства скаргами. Адже таке поводження інакше, як дискримінацією, не назвеш. Окрім того, це грубе порушення Основного Закону України — 26-та стаття Конституції говорить про рівні права як для українців, так і для іноземних громадян, котрі в’їжджають до нашої країни.
— Чи не призведе, на вашу думку, така зрівнялівка до зростання цін на туристичному ринку України?
— Зараз важко судити, але, гадаю, стрибка цін не буде. Середнє завантаження готелів по країні усього лише 25%. У багатьох районних готелях, окрім тарганів, давно ніхто не живе. Окупають себе в основному столичні та курортні готелі, уже давно працюючи за принципом однієї ціни. Так, вона дуже висока, але її формують непомірно високі податки і зовсім уже позахмарний готельний збір. Розсудливі директори готелів розуміють, що підвищення цін готельний сервіс не врятує. А ось створення мережі приватних мотелів і пансіонатів уздовж транспортних коридорів цілком здатне оздоровити готельну галузь. Такі невеличкі готелі окупають себе з лишком. Це наочно продемонстрував нинішній курортний сезон у Криму, коли більшість відпочиваючих віддали перевагу зупинитися на відпочинок у приватному секторі, знехтувавши дорогими здравницями на кілька сотень місць.
— Дискримінаційні постанови Кабмін скасував, а що буде з тими, хто продовжує їх «виконувати»?
— Держтурадміністрація має право звертатися в прокуратуру, яка притягуватиме до відповідальності порушників чинного законодавства.
— Чи довго довелося пробивати цю постанову?
— Понад два роки, поки цим питанням не зайнявся прем’єр-міністр України. До речі, ми попутно вирішили ряд проблем: за підтримки Міністерства внутрішніх справ нами ліквідована така нісенітниця, як реєстрація іноземців в ВВіР. При цьому зарубіжний турист нерідко вистоював довжелезну чергу, що складалася в основному із зеків, — адже лише вони ще мали такий «привілей»... Крім того, на прикордонних пропускних пунктах для тих, хто подорожує на автомобілях, уведено єдиний збір. Ми намагаємося активно співробітничати і з МЗС України. Зараз в аеропортах Сімферополя й Одеси, а також Одеському морському торгівельному порту дається дозвіл на безвізовий в’їзд терміном на 8 днів. А ще ми відмовилися від референсу — платної системи подвійної координації роботи турфірм.
— Яке питання сьогодні потребує невідкладного рішення?
— Насамперед необхідно піти від непомірного готельного збору, нині він складає 20% від обсягу запропонованих послуг. Ми підготували спеціальну постанову і сподіваємося, що Верховна Рада на цій сесії нас підтримає. І якщо збір не знімуть повністю, то принаймні зменшать його до 5%. До речі, парадокс, але його рівень прямо залежить від кількості зірок. Ось чому готелі дуже неохоче демонструють свою істинну «зірковість».
— Скажімо так, це локальна проблема туріндустрії України. А вирішення яких глобальних проблем ви чекаєте від парламентаріїв?
— Це, насамперед, внесення змін, тобто нової редакції закону про туризм, уже розглянутого у першому читанні. Крім того, зараз на підписі у Президента знаходиться воістину революційний указ, підготовлений адміністрацією глави держави на основі наших пропозицій, що стосується розвитку основних туристичних галузей. Документ визначає повноваження Держтурадміністрації як єдиного органу з питань туризму та курортної діяльності. Так працювати прийнято в усьому світі. Цей указ також зобов’язує провести 2003 року повну інвентаризацію об’єктів курортної сфери, а крім того — поетапну приватизацію санаторно-курортних комплексів протягом двох років, включаючи й об’єкти незавершеного будівництва. А їх лише в Криму — понад 100... Необхідно також по можливості зберегти профіль санаторно-оздоровчих комплексів і систему пільг для соціально незахищених категорій населення. Та основне — це створення особливої законодавчої бази для залучення інвестицій у туристично-курортний комплекс країни, а саме — звільнення інвестора від податків і плати за землю строком, наприклад, на 10 років, як це запроваджено в інших країнах. Також треба впровадити механізми довгострокового пільгового кредитування.
У цьому проекті, я вважаю, мають бути відбиті етапи запровадження безвізового режиму для громадян країн ЄС, США, Канади, Японії тощо. Надзвичайно важливо уніфікувати тарифи. Необхідно переглянути тарифи у питаннях круїзного туризму. Наприклад, зараз заходження іноземного круїзного судна, скажімо, у порти Іспанії коштує 25 тис. дол., і за добу в ту ж Барселону приходять два-три кораблі, тобто — приблизно 600 за рік. А в нас причалити коштує 55 тис. дол. Тому українські порти намагаються обминати стороною.
— Вам іноді дорікають у тому, що окрім суто туристичних питань ви займаєтеся вирішенням позавідомчих проблем: візовий режим, прикордонний контроль тощо.
— Туріндустрія без вирішення цих питань — усе одно що гола людина, не захищена ні від примх погоди, ні від косих поглядів, ні від глузувань. Головне, вона не може почуватися впевнено і комфортно... Щоб «одягти» наш туризм, треба вирішити п’ять глобальних проблем: розвивати туристичну інфраструктуру, покращувати сервіс, спростити формальності (від отримання віз і протягом усього перебування туриста в Україні), «підняти» рекламно-інформаційний ринок і вирішити проблему кваліфікованих кадрів.
— Виходить, що сьогодні цей «туризм-бідолаха» із вашою допомогою лише прикрив наготу. І за який час його можна «одягти» по-людськи?
— Гадаю, років за десять. Причому не просто одягти, а нарядити добре і зі смаком...