Туристів слід любити. Їх численні орди, що скоюють набіги на території, де містяться історичні й культурні цінності, зазвичай залишають після себе цілі розсипи дзвінкої монети. Але в Італії місцеві жителі дедалі частіше порушують питання про те, що розсипи монет зовсім незначні на тлі розсипів сміття, яке щодня залишають туристи-одноденки на площах Рима, Венеції й Мілана.
Ці міста славляться не лише своїми визначними пам’ятками, а й високими цінами в готелях і численних ресторанчиках. Тому цілком зрозуміле прагнення багатьох туристів, котрі мешкають у недорогих готелях на морському узбережжі, обмежитися одноденною автобусною екскурсією до цих міст. Та ще й прихопити з собою обід «сухим пайком». З’їдають ці обіди зазвичай прямо на міських площах, їх в Італії просто неможливо уявити без діючого фонтана. Саме в ньому, пообідавши й розімлівши від їжі та спеки, туристи не проминуть нагоди освіжитися після ситної трапези. А потім прямо в мокрому одязі, який найчастіше складається з самих шортів та пляжних капців, продовжують огляд місцевих пам’яток.
Особливо напружена ситуація склалася у Венеції. Це місто з 65-тисячним населенням щорічно відвідують 12 мільйонів туристів. На своє лихо, мерія кілька років тому запровадила єдину «Венеціанську картку» — за вельми помірну плату вона уможливлює відвідання будь-яких міських визначних пам’яток. Як і передбачалося, з цієї причини гостей у міста значно побільшало, проте очікуваного зростання надходжень міська скарбниця не дочекалася. У результаті деякі церкви з власної ініціативи почали стягувати платню з відвідувачів, що відразу викликало масові протести з боку місцевих парафіян.
У інших італійських містах вирішили піти іншим шляхом. У Римі, приміром, пропонується запровадити спеціальний податок із мешканців готелів. Якщо він становитиме п’ять євро за ніч, міська скарбниця збагатиться на 12—13 мільйонів євро на рік. У Флоренції запити значно скромніші — лише по одному євро за ніч, проте сума, зібрана з дев’яти мільйонів відвідувачів на рік, також чимала.
Втім, оптимальним рішенням ці заходи назвати важко. По-перше, запровадження такого податку може лише стимулювати розвиток «обіднього туризму», примусивши ще більше людей ночувати за межами міста. А з іншого боку, центральна влада зовсім не схвалює таку фінансову самостійність міської влади. Адже цей податок може виявитися привабливим для всіх готелів Італії.