Так влаштований світ — хтось одружується рано, хтось неодноразово, а хтось ніколи. Існує особливий тип чоловіка-холостяка — чи просто так складаються зовнішні обставини, що потенційний наречений не знаходить собі постійної пари?
У сучасному суспільстві, де діє певний стандарт соціальної поведінки, який логічно переводить любовні стосунки у тривалу фазу, а потім і в шлюб, здається, важко не стати безпосереднім учасником весільної церемонії. Проте деякі представники чоловічої статі ніколи в житті не намагаються приміряти на себе весільний костюм. Вони цінують свою свободу, часто навіть не намагаючись розібратися, в чому причина таких психологічних установок. А ось психологи давно зацікавилися «такими типами» і дійшли висновку, що в основі «комплексу вічного холостяка» лежать певні характерні ознаки.
Здебільшого, як і при інших комплексах, потрібно шукати витоки в ранньому дитинстві. Який слід у психіці дорослого чоловіка залишили його дитячі стосунки з матір’ю? Погано, якщо це — страх перед заборонами. Адже для одних мама — джерело тепла, ніжності, основна людина, яка підтримує в хлопчикові підсвідому установку «ти — хороший». Якщо ж від мами йшла система заборон, то сліди цього позначаються на психіці юнака, а потім і чоловіка. Ситуація «мати—син», коли мама забороняє, а він повинен виконувати чи обдурювати, повторюється у стосунках із жінкою. Якщо мати була деспотичною, то наслідки такого досвіду взаємодії будуть сильними. Якщо холостяк вирвався з-під материнського впливу, він не допускає навіть думки про можливість повторення цієї ситуації. Якщо ж він усе ще живе з матір’ю і мати продовжує «давити», то син підсвідомо боїться посилення заборон удвічі, якщо сюди підключиться ще й дружина.
Сліди цього бажання звільнитися від табу, розслабитися, живуть у кожному чоловіку. Подивіться, як вони поводяться в чоловічому середовищі, коли можуть стати самі собою, вирватися з поля зору «значимої» жінки. Чим сильніша заборона, тим більше виявляється цей потяг: спорт, клуби, риболовля, лазня...
Інша типова ситуація складається, коли хлопчик виростає в системі завищених очікувань. Мама пред’являє до нього вимоги, яким він не може відповідати. Він не може бути таким розумним, як від нього очікують, таким сильним, таким умілим. Виникає страх бути викритим у власній неспроможності. Іноді потужно включаються компенсаторні чинники. З віком чоловік стає надмірно амбіційним, честолюбним. Сексуальна енергія сублімується й розвивається в напрямі того, як відбутися, зробити кар’єру, піднятися над світом, утвердитися у сфері влади та грошей. Таким людям дуже важко будувати сімейні стосунки: адже це не поле для битви і самоствердження. Секс для них не дуже важливий. Вони упадатимуть за жінками, придивлятимуться до них, займатимуться сексом, але в їхньому житті секс не відіграватиме важливої ролі, оскільки завдання такого чоловіка — відбутися професійно, підняти престиж. Жінці не завжди є місце в його діловому світі.
Шлюб — це стосунки двох, до яких часто приєднуються діти. Якщо чоловічий егоїзм поєднується з інфантильністю, тобто чоловік сам зберігає багато дитячих рис характеру, то його ідеал жінки часто непорівнянний із гармонійними стосунками в парі. У нього своє уявлення про те, якою має бути жінка. Усе, що роблять чоловіки, які мають комплекс холостяка, жінка повинна цінувати. За будь-яких обставин він, єдиний і неповторний, повинен залишатися в центрі її турботи. У таких чоловіків підкреслено підвищена увага до своєї персони, постійна образа на всіх, хто не дивиться на них і не приділяє їм належної турботи. Через ущербність та закомплексованість у них постійна підсвідома вимога до інших, завищений рівень домагань. І вони не одружуються.
Комплекс холостяка буває пов’язаний і з іншим страхом перед жінкою. У кожного дорослого чоловіка є досвід періодичних сексуальних стосунків. У сексуальній сфері завжди є досвід невдач, тільки переживаються вони по-різному. Іноді виникає внутрішній страх не задовольнити жінку, зокрема її сексуальні вимоги. Цей страх корениться в біології статі. Самець мав доводити перед самкою свою потенцію. І нині багато хто забуває, що найсексуальніша частина чоловічого тіла — мозок.
Звідси ж беруть початок невпевненість і побоювання тривалих стосунків із однією жінкою, більш-менш тривалий моногамний період. Шлюб може виявити цю надчутливість до оцінки сексуальної спроможності. Набагато легше в психологічному плані даються стосунки з опорою на відчуття новизни (вони завжди більш вдалі), а у разі фіаско можна просто зникнути й нікому про це не розповідати. Секс у шлюбі завжди набагато складніший і гине без творчості, задихаючись у рамках стандарту.
Чоловіки-холостяки не завжди уникають жінок, вони уникають лише шлюбу і будь-яких вимог до себе. Зате вони охоче проводять час у товаристві жінок, коли не відчувають тягаря зобов’язань. Серед закоренілих холостяків багато таких, які плекають свій «мачизм» і незалежність. Їх тішать вигуки: «Ось справжній чоловік! Ніхто його не впіймає в тенета! Він завжди житиме так, як хоче сам!» Це, швидше, йде не від сили, а від слабкості. Бо якою загрозою може бути жінка для «справжнього чоловіка»? А може, насправді чоловік цей не такий уже й сильний і буде моментально розчавлений некерованою, непередбаченою, щирою жіночою натурою?
Є й чоловіки-маятники, які хитаються між статусом холостяка та нареченого. Вони все вираховують, усе придивляються до жінок, усе розмірковують, помічають нюанси ставлення до них із боку дам, зважують всі «за» і «проти» одруження. Ось вони майже одружуються «в голові», їм добре, але найменший конфлікт, найменша напруга — і вони знову вільні. Часом хитання маятника затухає, майже зупиняється. Та кожна нова потенційна наречена ніби підштовхує цей маятник, і його хитання починається з новою силою. «Одружуватися чи не одружуватися, одружуватися чи не одружуватися, тік-так, тік-так...» Одна моя знайома зустрічалася з таким «маятником» близько півроку. Хоча «зустрічалася» — надто голосно сказано. Частіше він вважав за краще телефонувати й вести тривалі розмови про все на світі, зокрема про численні вади жінок, із якими зустрічався, починаючи зі студентських років, і про спільне майбутнє з моєю знайомою. Та під час нечастих зустрічей у жінки складалося враження, що насправді вона не дуже його цікавить, — він то ставив безліч запитань, то замикався в собі. Здавалося, що він постійно якщо не прицінюється до неї — чи варто «купувати», тобто змінювати їхні стосунки на наступну, більш близьку і серйозну стадію, то розмірковує над тим, чи потрібні йому жінки взагалі. Потім він зник майже на місяць, а коли подзвонив і з ходу по телефону зробив їй пропозицію, у моєї знайомої вже зав’язався бурхливий роман з іншим, рішучішим чоловіком... «І знаєте, — здивовано казала знайома, — мені здається, що цього 45-річного «вічного холостяка» не дуже засмутила моя відмова! По-моєму, він навіть зітхнув із полегшенням — це звільняло його від необхідності щось змінювати у своєму такому сталому житті...»
Проте найскладніший випадок, коли все виховання чоловіка було настільки неправильним, що в його сприйнятті антагонізм чоловіка й жінки посилений до абсурду. Тут уже про шлюб не може бути й мови. Такий чоловік просто не здатний у присутності жінки виявити себе яскраво, відкрито, темпераментно. Він прісний, і в нього немає бажання різностатевих стосунків.
Хоч би яким красенем був уподобаний вами закоренілий холостяк, не наполягайте на своєму бажанні повести його під вінець. Може бути собі дорожче. Він принесе в шлюб маленьку валізку з комплексами. Вони не отруюють його життя, тому що він їх, як кажуть психологи, «витіснив» і собі пояснив, а ваше життя його комплекси отруять майже обов’язково. Нехай живе, як йому психологічно комфортно. Дорослу людину не варто переробляти, а краще залишити зі своїм вибором стилю життя, якщо так їй зручніше почуватися щасливою.