Після обговорення першої публікації на форумі сайту «ДТ» вважаємо за необхідне навести методику аналізу наукових досягнень академіків і професорів. Згодні, що тези в «Віснику педінституту» і стаття в Physical Review мають оцінюватися по-різному. Тому тези доповідей на конференціях і повідомлення в щорічних звітах оцінювалися в 0,1 бала; препринти, внутрішні публікації, електронні препринти — у 0,3 бала; публікації в національних і відомчих журналах — у 1,0 бала, у журналах колишнього СРСР і їхніх продовженнях — у 1,25 бала, у міжнародних журналах — у 1,5 бала; кожні 40 сторінок монографії і 100 сторінок підручника приймалися за окрему публікацію з оцінкою 1,0 бала. Застосований нами критерій більше відповідає ситуації в Україні, аніж, наприклад, імпакт-фактор, оскільки він охоплює всі результати наукової діяльності, включаючи монографії (!); наші вчені публікувалися переважно в журналах СРСР і національних, для яких імпакт-фактор був відсутній; нарешті, високі імпакт-фактори журналам забезпечують нечисленні статті, частіше оглядові (які поступаються монографіям), інші статті — рядові.
Відзначимо деякі особливості, що здивували при проведенні цієї роботи. Так, академік І.Вишневський — спеціаліст в галузі ядерної спектроскопії, академіком же обраний за спеціальністю «ядерна енергетика». Крім препринтів, доповідей на конференціях із чорнобильської проблеми, публікацій з ядерної енергетики в рецензованих журналах нам знайти не вдалося. Список публікацій члена-кореспондента Ю.Здесенка виглядає вражаюче, більшість робіт опубліковано в міжнародних журналах. Але! У заголовках 14 публікацій у журналах і 21 — у тезах, доповідях, звітах університету Осаки стоїть «Подвійний бета-розпад ядра Сd-116». Тобто 40% публікацій присвячено одному й тому ж: визначенню періоду піврозпаду одного ядра. Статті опубліковані в 12 різних журналах (один і той же журнал не став би публікувати статтю тих же авторів, якщо в ній не міститься нова інформація). Без цієї мультиплікації оцінка наукових результатів Ю.Здесенка була б значно нижче (52,4).
Згодні, що міжнародний індекс цитування ISI — більш об’єктивний критерій оцінки наукових досягнень. Однак і на індекс цитування, окрім наукового рівня робіт, впливає сила-силенна сторонніх чинників. Тому і його не можна використовувати без відриву від інших оцінок, у тому числі від застосованої нами. Ми і мали намір застосувати комплексну оцінку, якби виявилося можливим отримати цю інформацію в ЦНБ НАНУ. Однак керівництво НАНУ не забезпечило ЦНБ засобами для отримання цієї платної інформації.
Коментар відділу науки «ДТ»: Цей матеріал надіслала до редакції група вчених — авторів резонансної статті «Академічний КВН: команда професорів проти команди академіків». Широка дискусія навколо проблеми об’єктивної оцінки досягнень учених показує, що тема хвилює представників української науки. Це хотілося б особливо підкреслити. Адже у відповідь на кількаразові публікації в «ДТ», присвячені рейтингам і імпакт-індексам («Скажи індекс цитування твоїх статей, і я скажу тобі, який ти вчений» — №45(266), 1999 р.; «Наука в агонії?» — №5(278), 2000 р.), не раз доводилося чути від високих представників НАНУ, що ця тема не актуальна. Можливо, дискусія навколо теми «академіки—професори» знову приверне увагу до цього питання і ЦНБ НАНУ отримає, нарешті, кошти на регулярне придбання документів з міжнародного індексу цитування. У цьому разі українські вчені матимуть більш об’єктивний критерій для оцінки наукових досліджень.