Досить сенсаційний висновок зробили нещодавно троє американських вчених: доктор Батлер — колишній перший директор Національного інституту старіння і нинішній президент Міжнародного центру тривалості життя, доктор Ольшанський і доктор Карнс — старші наукові працівники Центру старіння Чиказького університету. Висновок такий: коротунів та пампушечок природа створила здоровішими й витривалішими, ніж високих на зріст осіб, що мають вузькі стегна, осину талію й довгі ноги.
На думку шанованих лікарів, людське тіло буквально «починає розпадатися на частини» максимум через тридцять років після закінчення дітородного періоду.
Середня тривалість життя американців зросла за останні три десятиліття з 47 до 77 років (що на 10 років більше середньої тривалості життя жительки України і на 15 років — жителя нашої країни). Але при цьому майже кожен, кому за п’ятдесят (а то й за сорок), уже скаржиться, що ноги швидко втомлюються, зір і слух слабшають, сили вгасають, а кістки стають дедалі крихкішими й легко ламаються під час травм.
Процес старіння необоротний, попри те, що лікарі й дослідники намагаються і сьогодні подолати його та супутні хвороби такими останніми новомодними досягненнями, як введення в організм хворого стовбурних клітин, а також проведенням курсу лікування ін’єкціями й таблетками з гормонами росту. І якщо про безсмертя мріють лише найзухваліші та найбожевільніші його представники, то прожити відведений нам короткий відтинок часу без хвороб і травм, мабуть, хотів би кожен.
Згадана вище трійка лікарів чи то жартома, чи всерйоз розробила нову конструкцію людського тіла, яку можна створити з допомогою пластичних операцій і досягнень генної інженерії. Людина такої конструкції прожила б сто років і «не розпалася б на частини, як наш сучасник», — запевняють лікарі. Ось тільки чи захочете ви відповідати ідеалу, змальованому нами нижче?
Отже, перше й основне: людина нової конструкції має бути низенька на зріст. Коли центр гравітації тіла переміститься нижче, ніж зараз, зменшиться ризик падіння й отже — перелому кісток. Але людина будь-якого зросту все-таки не застрахована від падіння — визнають медики й тому пропонують зробити товщими людські кістки, а сідниці та стегна покрити великим прошарком жиру й м’язів, щоб вони, як своєрідні подушки, захищали людину від найтяжчих переломів — переломів стегнового суглоба. До того ж, вважає лікар Батлер, потужні стегна служитимуть додатковою підтримкою сідницям і зміцнять ноги.
Тіло, схоже за формою на грушу, — найдосконаліше, переконані лікарі. Важка нижня частина зменшує ризик виникнення серцевих захворювань і сприяє довголіттю. «Грушоподібні» особи живуть довше і вони здоровіші від «яблукоподібних», не кажучи вже про «жердиноподібних», — заявляють фахівці, базуючись на даних медичної статистики.
Чергова проблема: ідеально рівний хребет. Чим ви стрункіші, тим сильніший тиск на ваші хребці й міжхребцеві хрящові диски. Але лікарі кажуть, що й це можна виправити. Людське тіло слід нахилити вперед, починаючи від стегон, аби розвантажити хребет і зменшити ризик хворобливого зсуву дисків та виникнення міжхребцевих гриж. А самі диски, відповідно, слід зробити товстішими, щоб вони безболісно витримували взаємне тертя та посилення тиску на хребет. Але торс, нахилений уперед, змушуватиме його власника постійно дивитися собі під ноги, а там навряд чи можна віднайти багато цікавого. До того ж так легко прогавити небезпеку, яка може з’явитися попереду. Отож шия, вирішили ескулапи, має вигинатися лебединою дугою. Тоді голова людини дивитиметься прямо, а цьому ще й посприяють у кілька разів збільшені в ділянці шиї хребці.
Можливо, вам спало на думку, що така людина чимось невловимо скидається на неандертальця? І нічого страшного, кажуть лікарі. Неандерталець був сформований значно вдаліше, ніж сучасна людина, і, поза сумнівом, він рідше падав.
Але найдивовижнішою буде зовнішня модифікація коліна. Сьогодні людське коліно дуже уразливе. Дедалі більше пацієнтів скаржаться на болі в коліні, пов’язані з артритом, дедалі більше різноманітних хірургічних операцій та маніпуляцій виконують саме на коліні. Медики пропонують доленосне рішення: коліна мають згинатися не лише вперед, а й назад, це зменшить їхню зношеність — протирання колінних кісток і хрящів — і віддалить час появи артриту. Проте є одне «але»: ноги з «двосторонніми» колінами вигинаються і вперед, і назад, їх важко фіксувати у випростаному стані, якщо потрібно просто стояти на місці.
Крім інтер’єра, варто попрацювати й над екстер’єром, вважають лікарі. Одна з найболючіших внутрішніх проблем — варикозне розширення вен. Воно особливо часто виникає в жінок, котрі народжували кілька разів. Мало того, що спотворені вени псують зовнішність дами, та ще їй важко ходити і стояти, їй докучають постійні болі. Вени ніг повинні мати, на думку дослідників, безперервну низку клапанів, з допомогою яких кров легко проходитиме назад до серця й не застоюватиметься. Крім клапанів, необхідно значно збільшити кількість ребер з обох боків людського кістяка, аби краще захистити внутрішні органи людини. Можна також запобігти і розвитку гриж, але тоді ребра мають опуститися нижче ділянки шлунка. Уявіть собі, яка безрозмірна талія відтак вінчатиме ваш удосконалений «грушоподібний» низ!
Не забули лікарі і про одну з найделікатніших проблем: аденому простати, яка починає розвиватися практично у 80% чоловіків, що перейшли за сорокалітню межу. Пухлина перетискає уретру, яка проходить через простату. Наслідок — утруднене сечовипускання, часті позиви до нього, неприємні відчуття, біль. Як відомо, «мачо» часто в туалет не ходять. Тому лікарі пропонують підшукати для уретри більш підходяще тепленьке місце в чоловічому тілі, де її ніщо не стискуватиме.
Зате логічно припустити, що «мачо» часто стрибають із парашутом, розкриття якого в повітрі передбачає сильний динамічний удар. Такі потрясіння в різноманітних життєвих ситуаціях можуть траплятися як з жінками, так і з чоловіками, і це особливо небезпечно для тих із них, хто страждає на розвинену короткозорість: у цей момент можливе відділення сітківки. А тому фахівці радять прикріплювати оптичний нерв не до передньої частини сітківки, як у сучасної людини, а до задньої. Хороший зір у такому разі зберігатиметься значно довше.
І, звісно, усі ми хочемо добре чути (особливо якщо нам кажуть щось приємне). Але протягом людського життя відбувається поступова втрата слуху внаслідок постійного негативного впливу різноманітних шумів. Компенсувати цю втрату можна, запевняють науковці, значно збільшивши зовнішню вушну раковину й забезпечивши в ній наявність достатнього волосяного покриву (як у тварин: волосини вовни ніби «захоплюють» звук і передають його далі).
Отже, підсумуємо. Грушоподібна особа, невисока на зріст, без найменших ознак талії, із потужними стегнами й ногами, що постійно роз’їжджаються, схилившись уперед і з останніх сил вигинаючи шию, прагне тримати прямо здивовану голову, увінчану великими волохатими вухами. Хто хоче набути такого образу, отримавши натомість «сто років без напастей»? Дослідники заявляють, що це не страшно. Бо якщо всі будуть однаковими, еталон краси також зміниться.
Утім, лікарі все ще продовжують працювати над його удосконаленням. Хоча, суто між нами, вони й не радять сподіватися див від генної інженерії. «Наші гени визначають лише 30% стану нашого здоров’я, — каже доктор Батлер. — Решта 70% — у нашому розпорядженні і залежать від дієти, занять спортом, екологічних умов нашого існування й розумного розподілу розумового навантаження та багато чого іншого...».
Втім, це тема іншої, цілком серйозної статті.