З дітей, які рано перестали гратися, виходять найбільші невдахи-дорослі.
В.Леві.
Мистецтво бути іншим
Днями я зайшла на фірму до своїх знайомих. Семирічна дочка співробітниці сиділа за комп’ютером, граючи в якусь гру. Я запитала її матір:
— Як давно ваша Настя вміє грати на комп’ютері?
— З трьох років, — відповіла жінка, і додала: — Тепер діти народжуються з клавіатурою в руках.
Сьогодні діти грають не так, як кілька років тому. Раніш гра була груповим дійством, зараз же друзями стали комп’ютерні ігри, тамагочі. Ігри й іграшки нового часу.
На думку психологів, ігри й іграшки розвивають так зване дивергентне мислення, яке згодом стає основою для творчості. Ліва півкуля мозку відповідає за логічне мислення і контролює усну й писемну мову; права розпоряджається усіма творчими процесами — керує інтуїцією, емоціями, породжує асоціації. Ігри й іграшки можуть розвивати обидві півкулі. Чи виконують сучасні ігри це завдання? Зацікавившись цим, я звернулася до фахівців Науково-методичного центру засобів навчання Міністерства освіти й науки України. Мої співбесідниці — Тетяна Пржегодська і Людмила Бовтрук, люди, котрі вболівають за свою справу, досконально знають усі проблеми й особливості «іграшкової» галузі.
— Люди середнього і старшого поколінь добре пам’ятають, які проблеми виникали, коли потрібно було купити дитині іграшку. За часів «розвиненого соціалізму» іграшки були в дефіциті. Тим, що стояло на полицях магазинів, у кращому випадку можна було лякати неслухняних дітей...
— Річ у тім, що державна система не дозволяла цій галузі нормально розвиватися. Наприклад, лялька коштувала 5 карбованців 50 копійок — і в ціну входило все: пластмаса, фурнітура, тканина, робота художника і багато іншого. Цю ціну не можна було змінювати. І попри те, що ляльок створювали прекрасні художники, скульптори (по виконанню наші ляльки одні з кращих), решту було катастрофічно регламентовано. Для ляльок випускали чотири найменування тканин на розрідженій основі, обмежених забарвлень. Сукенки виглядали здебільшого блякло й сумно.
— Пам’ятаєте, герой якоїсь старої комедії казав: «Очі зробимо блискучіші!» А як було із цим?
— Для всіх українських ляльок очі випускав Дніпропетровський комбінат ляльок — трьох кольорів і трьох розмірів. Наприклад, в одному кварталі випустили карі очі, і всі випущені ляльки були кароокі. Хочеш купити ляльку з блакитними очима — почекай наступного кварталу. А волосся? Лялькова перука називається грежа. Грежі теж випускалися залежно від наявності матеріалу. Тільки руді грежі, лише карі очі й однакові «інтернатські» сукні — вибирай, покупець!
— І ніхто не думав про асортиментне розмаїття?
— Від підприємств вимагали виконання плану по валу. А це значить, що виготовити одного великого ведмедя, наприклад, вигідніше, аніж десять маленьких. Але ж десяткам тисяч дітей подобаються маленькі іграшки, пропорційні дитячому тілу, — їх дитина може колихати, вкладати спати. Про маленькі м’які іграшки діти можуть піклуватися — адже вони ще менші за них, а отже беззахисніші. Не випадково наша Міжвідомча художньо-технічна рада з іграшок залучає до роботи педагогів, психологів, медиків й інших фахівців.
— Я пам’ятаю, коли моя донька була маленькою, їй дуже хотілося мати лялькову кімнату, де вона могла б готувати ляльці їжу, годувати її, переодягати... Загалом, потрібні були меблі для ляльки. Але купити їх ми так і не змогли.
— У нашій країні не було спеціалізованих підприємств, які випускають лялькові меблі. Більш того, не було підприємств, що випускають спеціальні меблі для дитячих садків. Попутно з основною продукцією лялькові меблі випускали Дніпропетровський вагонобудівний завод, підприємства МВС, тобто в’язні.
— А хто робив машинки, танки, усілякі механічні залізячки для хлопчаків?
— Заводні та механічні іграшки випускав завод імені Ватутіна. Знаєте, на якому жерстяно-друкарському станку робилася вся ця продукція? 1860 року! Він «пам’ятав» скасування кріпосного права.
— У вашому центрі зберігається більша частина іграшок, що випускалися в різний час. А хто у нашій країні сьогодні займається випуском ігор та іграшок?
— Сьогодні виготовленням і реалізацією дитячих товарів займається багато комерційних фірм. Щорічна виставка «Baby» демонструє, що досягнуто в цьому напрямі.
— Які ж тенденції «нової» іграшки?
— Чи нова це іграшка? Дуже непросте запитання. Ринок наповнено якісною, порівняно недорогою і дуже цікавою за дизайном імпортною іграшкою. З іншого боку, у нас сьогодні немає художників цього напряму, ми не говоримо про рідкісні випадки, коли хороший скульптор чи художник ще й іграшкою займається. Художників спеціалізації «гри та іграшки» жодний навчальний заклад не готує. Але ж це особлива професія. Тут потрібні знання з педагогіки, психології, ергономіки, не кажучи вже про композицію, дизайн, кольорознавство й багато іншого. Тому багато наших фірм найчастіше йдуть найбільш простим і легким шляхом.
— Копіюють імпортні зразки?
— Не просто копіюють, а розпорюють якусь імпортну іграшку і за цією викройкою, як по шаблону, роблять «нову» іграшку. На раді ми пояснюємо, що такий плагіат не піде, радимо знайти гарного художника, щоб міг запропонувати щось своє, не гірше за імпортне.
— Але художнику потрібно платити, а копіювати чуже можна безплатно і практично безкарно.
— Приходячи до нас, молоді підприємці, що займаються іграшкою, поступово усвідомлюють необхідність створення власного продукту. Ми показуємо їм зразки, а їх у нас понад 10 000 примірників. Але наш центр не є контролюючим органом, ми тільки рекомендуємо, радимо.
Є велика частина іграшок, скоріше схожих на анекдот. Наприклад, одна фірма випустила настільно-поліграфічну гру, на її коробці є застережний напис: «Запобігайте проковтуванню та пошкодженню очей». Чарівна за своїми медичними подробицями іграшка «Баяніст» найретельнішим чином передає особливості чоловічої постаті. Іграшка «Русалонька» може швидше порадувати відвідувачів секс-шопу.
— Якщо гра чи іграшка зроблена погано, із неякісних матеріалів, небезпечних для здоров’я дитини, які дії міжвідомчої ради?
— Ми не видаємо дозволу на впровадження у виробництво такого неякісного виробу. На це існують три причини. Перша — небезпека для здоров’я дитини: набивки, що висипаються, стійкий неприємний запах, гострі краї тощо; іграшки функціонально небезпечні — дитина може натерти собі ніжку або прищемити палець. Друга причина — небезпека для психічного здоров’я дитини: наприклад, у гри є початок, але немає кінця. Або неправильна вікова установка — тоді гра викликає в дитини постійне роздратування. У групу психічно небезпечних входять ігри, у яких дитина не може перемогти — для дитини шкідливо грати, не отримуючи позитивного заряду. І, нарешті, третя причина — коли гра чи іграшка прямої шкоди не завдає, але не приносить і користі. Є категорія ігор й іграшок, зовсім непотрібних і безглуздих — їх вирізняє низький рівень виконання і беззмістовність.
Так само, як продукти харчування, товари для дітей — особливо товари для дітей — повинні мати сертифікат. Для покупців відсутність сертифіката на іграшку — тривожний сигнал: можливо, для дитини цей виріб небезпечний.
— Які ваші прогнози на ринок іграшок у найближчому майбутньому?
— Напевно ми не будемо оригінальними, якщо скажемо, що коли б не було податкового пресингу, галузь мала б усі шанси бути дуже перспективною. Іграшки, однак, були, є і будуть. Мами й тата нинішні і майбутні завжди шукатимуть для своїх дітей такі ігри й іграшки, що і радують, і розвивають, і запам’ятовуються на все життя.
* * *
Останніми роками головною лялькою для дівчаток у всьому світі стала американська красуня Барбі. Барбі не просто лялька, вона допомагає моделювати майбутнє доросле життя. Барбі–наречена, Барбі–домогосподарка, Барбі–учасниця конкурсів краси, Барбі–спортсменка, Барбі–автомобілістка. Одним словом, світ Барбі — це доросле життя в мініатюрі, таке ж казкове, як реклама. Цікаво, що Барбі радісно прийняли майже всі країни, окрім Японії. Японці категорично відмовилися від ляльки, мотивуючи тим, що японським дітям ближче національний тип краси, а не американська довгонога світлокоса і ясноока лялечка.
Наступною за популярністю йде тамагочі. Цей, схожий на яйце, прилад у всій історії іграшок користувався найбільшим успіхом. Останній іграшковий хіт — СуперЙоЙо, вигадлива іграшка фірми Bandai, принцип дії якої — «маятник Максвелла». Ці іграшки, на думку фахівців, не завжди і не скрізь виправдують сподівання. Відомо, наприклад, що частина дітей, граючи з тамагочі, отримувала нервові зриви.
Судячи з розвитку світової іграшкової моди, найбільш популярними іграшками XXI століття стануть роботи різних форм, конфігурацій і можливостей. Іграшки-роботи з надлюдським інтелектом і справжніми людськими почуттями матимуть імена, характери, а в деяких випадках навіть замінять хатніх тварин. Ці віртуальні улюбленці вже заповнили екрани комп’ютерів, мультфільми і дитячі книжки-комікси. Масове виробництво іграшок-роботів не за горами.
…Я уявила собі таку «екскурсію майбутнього»: «Погляньте праворуч, перед вами пластмасова лялька-неваляшка, розроблена у тяжкі повоєнні роки, вона несла ідею непохитності радянської людини. А ось свіжий вітер шістдесятих — зайчик-барабанщик, у ньому відчувається запал і оптимізм будівників комунізму. І, нарешті, сучасна іграшка. Вона представлена останньою розробкою концерну «Майкрософт»... — «Вибачте (голос із юрби), а що, вітчизняної іграшки більше немає?» — «Ну, що ви так песимістично? Наші українські дизайнери розробили новий, удосконалений зразок — лялька-неваляшка-барабанщиця»...
Мої фантазії нагадують не дуже веселі футуристичні прогнози письменника Войновича. А як же щодо любові й симпатії? Наприклад, ви пам’ятаєте свою улюблену дитячу іграшку? Ту, без якої не лягали спати, а прокидаючись уранці, простягали до неї руки? Технічному прогресу слід врахувати таку особливість. Нашим дітям фізично потрібно мати іграшку добру й улюблену.