ЧОЛОВІК — «БАТЬКО», ДРУЖИНА — «ДОНЬКА»
Це варіант, коли чоловік старший від дружини на 20—30 років. Навіщо дівчина виходить заміж за людину, котра за віком може бути її батьком? Причина інколи вельми проста — любов-пошана. Адже ніхто не заперечуватиме, що чоловік з віком набуває особливої чарівності: він відбувся, він досвідчений, знає свої сильні сторони й уміє їх піднести. І цим, безперечно, може привабити молоду жінку. До того ж, її прагнення пов’язати свою долю з дорослішою, досвідченішою людиною, що міцно стоїть на ногах, можуть підсилити й події власного життя. Приміром, розлучення батьків, брак батьківської любові, а звідси — неусвідомлене бажання якось компенсувати її.
Навіщо такий шлюб уже не молодому чоловікові? Звісно ж, у ньому, швидше за все, промовляє закоханість, замилування молодістю обраниці. Але до цього цілком природного почуття додається й бажання очолювати, керувати, навчити, — у спілкуванні з молодою дружиною це вийде швидше, ніж з ровесницею. Перша шукає й знаходить у ньому «батька», вчителя життя, а він у ній «доньку» — ученицю.
Але саме тут і закладено конфлікт, бомбу вповільненої дії. Молода дружина певний час насолоджується роллю улюбленої «доньки», із задоволенням грає її. Та поступово ця потреба, вікова й минуща, задовольняється. Дружині хочеться йти далі, стати врівень, бути партнером у родині. Власне, вона вже готова до цього. А ось йому набагато важче змінити себе. Задовольнити свою потребу «батька». У нього вона не вікова, а постійна.
Настає момент, коли дружина відмовляється бути слухняною «донькою». Він же сприймає це як зраду, невдячність (він стільки для неї зробив, а вона!) і продовжує наполягати на сформованій схемі стосунків. У цьому разі для молодої жінки в шлюбі повторюється підліткова криза, виникають ті самі проблеми, яких вона намагалася позбутися в батьківській родині. Тепер уже в її власній сім’ї починається важка, затяжна криза.
Ситуацію може врятувати або її толерантність, первинна налаштованість на роль веденої, або його мудра поведінка, здатність перебудуватися відповідно до зміни ситуації.
Але навіть за повної ідилії такий шлюб підстерігає ще одна серйозна небезпека. Припустімо, їй 20, йому під 50. Вони живуть разом 10 років: йому під 60, їй 30. Вік бере своє: він старіє, починає хворіти. А вона в розквіті сил, але навіть не припускає думки залишити літню, нездорову людину, котра дійсно багато для неї зробила. І відбувається зміна ролей. Нині вона вже грає в родині роль турботливої «матері», а він —«сина», який потребує допомоги. Дорого ж заплатять вони за своє «батько» — «донька»! Звісно, про гармонійний, щасливий шлюб, побудований на жалості, говорити не доводиться.
Чого ж тоді чекати від ситуації, коли двох різних за віком людей об’єднує під одним дахом не кохання, а егоїзм, розрахунок, який може виявлятися і з боку чоловіка, і з боку дружини.
Досить поширена сьогодні ситуація: живуть чоловік з дружиною — колись разом починали, повільно долали сходинка за сходинкою. Він у 50 років вийшов у фінансові генерали. У нього все нове — друзі, дача, машина, квартира. І тільки дружина все та ж сама. Йому здається, вже літня, неприваблива (як у нас кажуть, міняю одну дружину 50 років на дві по 25). Він починає позирати на молоденьких. Одружується. На Заході це називається «трофейна» дружина.
І спочатку навіть усе незле складається. Але досить скоро з’являються проблеми — молода дружина потребує уваги, грошей, розваг, активного сексу. Він і хотів би дати їй усе це (він уже прив’язаний до неї, а може, і встиг не на жарт закохатися), але в нього дуже багато роботи, дуже мало часу і, що казати, не так багато сил. Дівчина ж, котра вийшла заміж з розрахунку (а, швидше за все, нею рухав саме він), не жалітиме свого чоловіка.
Звісно, скільки людей, стільки й доль. І можна навести чимало прикладів цілком щасливих шлюбів людей із великою різницею у віці. Причому це різні за типом союзи. Шлюб може мати суто патріархальний характер, коли дружина — тільки домашня господиня, мати, хранителька вогнища. Це може бути шлюб однодумців, об’єднаних загальною справою (найчастіше — чоловіка). Але в кожному разі велика різниця у віці не зменшує кількості проблем, а лише примножує їх.
ЧОЛОВІК — «СИН», ДРУЖИНА — «МАТИ»
Шлюби, коли дружина значно старша від свого чоловіка, трапляються рідше. Йдеться про різницю в 10—20 років (коли вона більша, це сприймається оточенням як курйоз, епатаж). Ми не братимемо до уваги ситуації, коли союз укладають виключно з корисливою метою. В усіх інших випадках причини шлюбу приблизно схожі. Жінка, котра зуміла викликати кохання й бажання оженитися в чоловіка, молодшого за неї, має бути особою, цікавою в усіх планах. Вона, як правило, переймається не так побутом, як справою, кар’єрою, багато досягла у своїй сфері. З сексуального погляду, такий шлюб буде досить стабільний. Як відомо, жіночий сексуальний розвиток запізнюється, порівняно з чоловічим. У чоловіків він поступово згасає, починаючи з 30—40 років. У жінок навпаки: близько 30 й пізніше сягає піку. Тому, обираючи собі чоловіком молоду людину, жінка передусім задовольняє власні сексуальні потреби.
А чоловік? Його ставлення, швидше за все, тримається на замилуванні, глибокій пошані, гордості — така жінка, самостійна, цікава поруч зі мною. Імовірно, він певною мірою недоотримав у дитинстві материнської любові й шукає тепер якусь подобу «матері».
Такий шлюб ще менш довговічний, ніж шлюб, у якому чоловік значно старший від дружини. З роками жінці дедалі складніше підтримувати інтерес до себе: і замилування, і глибока пошана минають. І як їй буде одного разу почути: «Який у вас дорослий син!», або звернене до чоловіка: «Яка у вас молода мама».
Що ж, той, хто наважується на такий союз, має бути готовий до всіх його підводних каменів, до того, що за любов і щастя коли-небудь, можливо, доведеться заплатити.
Щоб уникнути імовірних конфліктів у майбутньому, варто заздалегідь серйозно обговорити, як будуватиметься шлюб, на яких засадах. Не зашкодить разом з майбутнім чоловіком «програти» ситуацію на 5, 10, 15 років наперед. Приміром, якщо жінка, одружуючись із старшим за себе чоловіком, помічає, що йому подобається весь час її повчати, їй варто насторожитися.
За жодних обставин людині, набагато старшій за свою половину, не потрібно молодитися, зображувати з себе чудо-богатиря або дівчисько-школярку. Безглуздо виглядає 60-літній хіпі, що підлаштовується під молодіжну моду, або «стара кокетка», із недоречною яскравою помадою, величезним декольте й у міні. Це, природно, не означає, що не слід стежити за собою.
Стосунки з дітьми — окрема й дуже серйозна проблема. Звісно, коли подружжя любить одне одного, коли вони хочуть мати дітей, вони їх матимуть. Але, по-перше, в одного з членів родини вже можуть бути діти від попередніх шлюбів. По-друге, у чоловіка або дружини, старших за віком, може в принципі не бути бажання мати дітей. У цьому разі вони мають заздалегідь попередити про це своїх обранців.
Будь-який союз — це насамперед велика праця душі, толерантність, поступки. Будь-який шлюб рятує передусім кохання, теплі людські стосунки, взаєморозуміння. Пристрасть, палка закоханість минають. Залишається щиросерда близькість, розуміння. І це не залежить від віку.