Випускники шкіл нині на роздоріжжі: настав час визначитися з майбутньою професією. Статистика засвідчує: понад 60% випускників вважають, що обраний фах має бути передусім престижним, модним. Приміром, дизайнер, юрист, програміст, економіст. Саме на ці факультети сьогодні найбільше прагнуть потрапити молоді. Проте, на думку фахівців, професію треба обирати не на догоду моді, а відповідно до своїх можливостей. Як же їх визначити?
Кожному випускникові — психофізіологічний паспорт
Цей приклад увійшов мало не в усі підручники фізіології. Він грунтується на реальних подіях, з етичних міркувань змінено лише ім’я героя. На американській електростанції працював молодик, назвемо його Джон Сміт. Юнак вважався зразковим службовцем: ніколи не спізнювався, був дисциплінованим, акуратним, чемним і товариським. Його цінували начальники й любили колеги. Але одного чудового вечора під час його чергування сталася позаштатна ситуація. Аби запобігти аварії, необхідно було діяти швидко й рішуче. Здавалося б, теоретично Джон неодноразово відпрацьовував таку ситуацію. Залишалося лише застосувати свої знання на практиці. Але замість цього юнак заціпенів. До прибуття колег він так і не зміг нічогісінько зробити. На щастя, ситуація виявилася не надто серйозною, важких наслідків вдалося уникнути.
Стійкість до стресу — вроджена особливість нервової системи людини. Її не можна ні натренувати, ні розвинути. Тому людям, у котрих від народження недостатньо стійка нервова система, не можна доручати роботу на тих посадах, де від них залежить безпека й життя оточення. Це загрожує серйозними наслідками.
— У кожного з нас є індивідуальні психофізіологічні якості: увага, вміння концентруватися, швидкість реакції, пам’ять, інтелект. Це базові, вроджені характеристики, які дуже мало змінюються протягом усього життя. До 19—20 років формування цих характеристик закінчується, від 20 до 50 вони залишаються на стабільному рівні, а після 50—55 іде плавне вікове зниження. Тому, обираючи професію, слід керуватися не емоціями, а можливостями, даними природою, — вважає старший науковий працівник Інституту медицини праці АМН України Вікторія Ластовченко. — Батьки часом скаржаться, що їхня дитина неуважна, часто відволікається на уроках, а от інші можуть займатися годинами. Виходить, їхня дитина просто ледача! Отже, треба її карати, примушувати.
Але це зовсім не так. Покараннями та строгістю тут нічого не доб’єшся. Увага — вроджена властивість нервової системи. Тому люди, у яких від природи добре розвинена спрямована, стійка увага, можуть довго працювати й не робити при цьому помилок. Але якщо людині «дісталася» увага іншого типу — розсіяна, нестійка, — їй необхідні перерви, зміна діяльності, інакше вона неминуче помилятиметься.
Напевно, ви й самі помічали, що деякі знайомі або колеги можуть одночасно робити кілька справ: говорити по телефону, смажити котлети, дивитися телевізор. І все в них виходить. А інші можуть займатися лише чимось одним. Річ у тім, що переключення, перерозподіл уваги — також уроджена якість. Якщо вона розвинена, людина легко може керувати кількома складними механізмами, верстатами, спостерігати за багатьма об’єктами.
Отож, перш ніж сварити дитину, краще визначити, який саме тип уваги «дістався» їй від природи. Не намагайтеся її переробити, а просто допоможіть вибрати найоптимальніший режим навчання. Визначити основні психофізіологічні характеристики абсолютно необхідно для того, аби обрати справу до душі. Я порадила б кожному вже до 16 років разом із цивільним одержувати й так званий психофізіологічний паспорт. Якщо підліток знатиме можливості свого організму, то навчиться реально оцінювати свої перспективи.
Не варто обманювати природу
Система фахового відбору почала особливо активно розвиватися, коли з’явилася космічна, авіаційна техніка. Льотчики, космонавти, пожежники, водії всіх транспортних засобів обов’язково проходять психофізіологічний контроль. Ніхто вже не заперечує того, що без наявності необхідних якостей вони не зможуть справитися зі своїми обов’язками.
Проте вчені вважають: система відбору має бути ширшою. Адже кожен фах потребує певного набору фізіологічних властивостей. Для бухгалтера необхідними параметрами є недовгочасна пам’ять і ретельність, для фізика, математика, програміста — високий інтелект. Менеджерам, біржовим маклерам, хірургам необхідна швидка реакція. Журналістам, юристам, педагогам —добра пам’ять. І якщо ці якості розвинені недостатньо чи зовсім відсутні, в обраній професії людині доведеться сутужно.
— Розпитуючи випускників про майбутню професію, часто бачиш, що вони до пуття не уявляють, чим їм доведеться займатися. Вибір найчастіше заснований на зовнішніх прикметах, — продовжує Вікторія Ластовченко. — Стихійний вибір професії, що грунтується лише на емоціях, на поняттях престижності, згодом часто обертається розчаруванням. Особливо образливо, коли це відбувається вже після отримання диплома про вищу освіту. Хоч скільки витрачай часу й сил, природу не обдуриш. Краще пошукати сферу діяльності, де ваші природні особливості можуть стати достоїнствами.
Правильна та своєчасна профорієнтація могла б допомогти людям уникнути багатьох помилок. На жаль, останніми роками колишню систему профорієнтації істотно зруйнували, а на зміну їй не прийшло нічого нового. Проте необхідність у цьому назріла. Оскільки неправильний вибір професії приносить не лише розчарування людям, котрі виявилися в результаті не на своєму місці, а й завдає величезних збитків державі. Адже підготовка кваліфікованого фахівця коштує досить дорого, а якщо потім з’ясовується, що він не може працювати в обраній галузі й поповнює армію безробітних, то ці гроші фактично вилітають у трубу. Значно економніше витратити їх на попереднє з’ясування психофізіологічних можливостей майбутнього студента.
На щастя, найближчим часом ця проблема може бути розв’язана: нині розробляється нова Національна програма фахового відбору, в якій ми хотіли б поєднати досвід і наших спеціалістів, і закордонних. Сподіваємося, вона охопить більшість випускників.
А поки програму не ухвалено, ініціативу мають виявити батьки й самі підлітки. Уже після 8—9 класу бажано проконсультуватися у фахівців у центрах зайнятості чи відповідних лабораторіях наукових установ.
Передусім учені створюють професіограму для кожного фаху, в якій детально визначається, які психофізіологічні якості (пам’ять, увага, швидкість реакції тощо) і в якому обсязі вимагаються для успішної роботи. Потім за спеціальними методиками проводиться тестування випускника й визначається, чи вписуються його природні властивості у вимоги, які висуває професія. У такий спосіб можна точно спрогнозувати — досягне він у ній успіху чи ні.
Визначення психофізіологічних властивостей — одна з головних складових фахової орієнтації. Але не єдина. Рекомендується пройти ще й психологічне тестування, яке допоможе визначити структуру особистості, особливості характеру. Скажімо, людям не досить відповідальним, нетямущим не слід іти в медицину, запальним — працювати з дітьми тощо. Комплексне тестування допоможе випускникові реально оцінити свої можливості.