«Всі щасливі сім’ї схожі одна на одну, кожна нещаслива сім’я нещаслива по-своєму». Ця фраза Льва Толстого не виходила в мене з голови весь час, що я сиділа на прийомі в психолога Юлії Столярчук-Білої. По пораду і допомогу приходили найрізноманітніші люди — з різним стажем сімейного життя, різними характерами, звичками, соціальним станом. Їх об’єднувала загальна проблема: подружні взаємини дали тріщину, партнер зрадив. Як же поводитися в цій ситуації? Розлучатися чи спробувати «склеїти черепки»?
На прийомі в психолога
45-літня Ніна, що називається, рвала і метала. Ще б пак! Чоловік, з яким прожили разом 20 років, виростили двох доньок, схоже, завів подругу на стороні. Почав пізно приходити додому, на дружину майже не звертає уваги.
«І що йому потрібно? — дивувалася засмучена жінка. — Адже в нас усе було добре: свій невеличкий бізнес, статок, спокій і затишок. Діти вже дорослі, пора б пожити у своє задоволення, а тут... Я кілька разів запитувала, що сталося, чому він так змінився, але він відмовчується. Тоді вирішила діяти сама. Подзвонила в приватне розшукове агентство, найняла детектива і тепер ось точно виведу негідника на чисту воду!» — «Ну а навіщо це вам? — м’яко перервала розгнівану жінку Юлія Столярчук-Біла. — Навіщо вам потрібні речові докази? Збираєтеся розлучатися?» — «Що ви, навпаки! Я намагаюся зберегти сім’ю! А докази потрібні, щоб, по-перше, присоромити чоловіка, а по-друге... Ну повинна ж я знати, на кого він мене проміняв.» — «Припустимо, ви побачите фотографії цієї жінки або навіть з нею зустрінетеся, — продовжує психолог. — Це вам допоможе?» — «Ну, у всякому разі я зрозумію, чого бракує чоловікові, — вже менш впевнено говорить Ніна. — Якщо вона гірша за мене, виходить, ще не все втрачено. А якщо гарніша — буду вживати заходів: піду до косметолога, перукаря, можливо, до пластичного хірурга. Постараюся стати такою ж, як розлучниця або навіть гарнішою. Слава Богу, в коштах я не обмежена»...
На жаль, багато жінок, потрапивши в таку ситуацію, мислять стереотипно: буду схожа на розлучницю, і чоловік до мене повернеться. Починають змінювати зовнішність, перефарбовувати волосся, худнути або навпаки поправлятися. Але різко змінюючи свій стиль, підганяючи себе під суперницю, ризикують втратити і власне «я». Не варто забувати про те, що копія завжди гірша за оригінал. Окрім того, адже річ не тільки в зовнішності. Зрада — це результат тріщини в сімейних взаєминах. Якщо чоловік шукає втіхи на стороні, виходить, його не влаштовує щось у поведінці дружини.
— Я порадила Ніні, перед тим, як наймати детектива, відверто поговорити з чоловіком про те, що її тривожить, — коментує ситуацію Юлія Столярчук-Біла. Хоч як це дивно, цей простий крок дався їй нелегко. З’ясувалося, що подружжя давно відзвичаїлися розмовляти.
Це справжня кара «нових українців»: сімейне спілкування часто зводиться до коротких переговорів по мобільнику, обговоренню якихось господарських, грошових проблем. У результаті почуття довіри, близькості поступово втрачається. Тому моя перша порада всім подружжям, які підозрюють, що їх обманюють, — насамперед поговоріть зі своєю половиною. Виберіть час і місце, де вам ніхто не зможе завадити, сядьте поруч, візьміть за руку, подивіться в очі. Тільки не запитуйте відразу прямо: «Ти мені зраджуєш?» Поговоріть на нейтральні теми: приміром, про плани на відпустку, про свої почуття до нього. І за реакцією партнера зможете визначити, чи справді його ставлення до вас змінилося. Головне — почати розмовляти.
На відміну від енергійної і напористої Ніни, 19-літня Наталка виглядала розгубленою і зніяковілою. Здавалося, все що сталося, зовсім вибило дівчину з колії.
«Сергій — мій одноліток, одружилися незабаром після школи, по коханню, — розповіла відвідувачка. — Але через кілька місяців після весілля він уперше зрадив мені. Звісно, клявся, що більше цього не буде, і я йому вибачила. Але зради не припиняються і донині. Чоловік пояснює все тим, що я занадто холодна, у нас з ним сексуальна несумісність, от його і тягне до досвідченіших жінок. Мама радить з ним розлучитися, подруги — перечекати, поки зробиться розсудливим. А я просто не знаю, як бути».
— Річ у тім, що Сергій і Наталя — пара з групи ризику, — пояснює Юлія Вікторівна. — У них небезпечний вік: з 18 до 25 у чоловіка саме пік сексуальності, а от жінку цей бік життя ще не дуже цікавить. Звідси і тимчасова дисгармонія в сімейних взаєминах. Можна сказати, що зради тут продиктовані не розумом і серцем, а гормонами: молодий організм вимагає свого. І, швидше за все, через кілька років він дійсно зробиться розсудливим. До цього часу молода жінка дозріє, оцінить принади близькості. Сексуальні потреби подружжя зрівняються, і вони досягнуть тієї самої гармонії.
Але як бути весь цей час його молодій дружині? Якщо для неї дуже важлива сім’я і саме ця людина, то варто змиритися і перетерпіти. Але при цьому дуже складно не втратити почуття самоповаги і повагу чоловіка. Зрозумівши, що дружина «все простить», він може добрати смаку і продовжувати їй зраджувати просто за інерцією. Тим паче, що Сергій — по волі чи по неволі — вселяє молодій дружині почуття власної неповноцінності, постійно повторюючи: «Ти холодна, тому мене тягне до інших».
До речі, намагаючись розібратися у своїх проблемах, Наталка нещодавно побувала в одній з приватних сексологічних клінік, де їй дали більш ніж оригінальну пораду: зрадьте чоловікові. Мовляв, чим ви гірше за нього. Дайте привід для ревнощів, і він вас більше цінуватиме. До речі, заодно і перевірите, чи дійсно ви холодна, як він говорить. Можливо, з іншим партнером як раз все й вийде. Зараз Наталка всерйоз роздумує про те, щоб застосувати цей метод на практиці. Але чи допоможе він?
Буває, жінка слідує таким порадам. Що дивовижно, часом одержує більше задоволення, ніж від близькості із законним чоловіком. «Ах, ось у чому справа! — «прозріває» вона. — Просто в нас з ним сексуальна несумісність, треба шукати іншого!» І зазвичай подає на розлучення. Проте немає ніяких причин розвалювати сім’ю. Сексопатологи пояснюють дієвість «зрадницького методу» просто: чоловік або постійний партнер устиг сформувати в жінки комплекс неповноцінності, тому вона напружена, скута і заздалегідь не очікує задоволення від близькості з ним. А от з малознайомою людиною легше розслабитися — звідси і незвідані раніше відчуття. Проте принадність новизни швидко проходить і виникають колишні проблеми.
Парам, таким як Наталка і Сергій, варто попрацювати з психологом і сексологом, пройти спеціальний тренінг. Але для цього потрібні зусилля і бажання обох. На жаль, часто буває, що чоловіки або взагалі відмовляються йти до фахівців, або втікають через один—два сеанси. Деяких цілком влаштовує і «холодна» дружина — це дуже зручне виправдання своєї поведінки.
Якщо судити за американськими і особливо французькими фільмами, викрити чоловіка в невірності досить просто. Атрибути зради виглядають дуже красномовно: це і жіноча нижня білизна, що випадає з кишень благовірного, і дорогі прикраси, придбані невідомо для кого, і раптом «схудла» чекова книжка. Ну а за якими прикметами розпізнають зраду наші співвітчизниці?
Як свідчать фахівці з сімейних взаємин, насправді усе виглядає не так відверто, але драматичніше. Як правило, жінок тривожать невиправдано часті затримки чоловіка після роботи, незрозумілі телефонні дзвінки, коли, почувши їхній голос, на іншому кінці або замовкають, або кладуть слухавку. Але, мабуть, головне — це відчуття, що коханий від них висковзує, що його думки десь далеко, і немає вже колишньої м’якості, довіри у взаєминах. От цей стан невідомості, підозри гнітить навіть більше, ніж усвідомлення факту, що вже здійснився.
Існує думка, що жінки переносять зраду тяжче. Але практика доказує, що це не так — і ті, й інші переживають абсолютно однаково. Будь-хто боїться зради з боку близьких (а зраду багато хто вважає саме зрадництвом). Тому перша реакція буває дуже бурхливою: хтось рветься помститися зрадливому партнеру або супернику, деякі мучаться мовчки і подумують про самогубство. Але практично всі переживають відчуття краху, непоправної втрати. Як же діяти, щоб гідно вийти з цієї травмуючої ситуації?
— Насамперед не вживайте ніяких різких кроків і вчинків, — радить Юлія Столярчук-Біла. — Краще порахувати про себе до десяти (а можна і до ста), заспокоїтися і постаратися примиритися з тим, що це сталося. Потім тверезо оцінити ситуацію. Якщо поодинці це зробити важко, варто звернутися по допомогу до людини, якій ви довіряєте, спеціаліста-психолога або, зрештою, подзвонити за телефоном довіри. Дуже важливо в такій ситуації не залишатися одному.
Потім прийміть на себе частину відповідальності за те, що сталося. Погодьтеся, що вільно чи невільно ви самі могли підштовхнути партнера до такого кроку. По можливості спокійно, без скандалів і звинувачень поговоріть з ним, разом прийміть рішення щодо майбутнього спільного життя. У будь-якому разі дуже важливо, щоб у результаті не постраждала ваша самооцінка, не розвинувся комплекс неповноцінності. Тому надавайте більше часу собі: займіться тим, що вам подобається, спілкуйтеся з цікавими і приємними людьми тощо.
Ну а тепер найголовніше питання: чи може сім’я, де зрадив один з партнерів, бути щасливою у подальшому? І чи завжди розлучення є вірним виходом?
Точної статистики з цього приводу не існує. Наведемо лише деякі цифри. Щорічно в Україні розпадається близько 200 тисяч сімей, приблизно третина з них — через зраду одного з подружжя. І хоча ініціаторами розлучень частіше за все стають жінки, статистика безпристрасно свідчить: «ходять наліво» представники обох статей однаково. Просто жінки емоційніші, легше впадають в крайнощі. Тому, заставши партнера на місці злочину, як правило, відразу біжать у суд. Але приблизно 30% з них, охолонувши і розміркувавши, пізніше починають шкодувати про розлучення. А 5—10% уже після цього знову сходяться зі своїми судженими і продовжують спільне життя. І часом усе складається вдало. Адже якщо люди щиро люблять одне одного, вони вміють прощати і слабкості. Важливо лише простити щиро і більше не нагадувати про цей випадок та не тримати каменя за пазухою.