У не такій уже далекій давнині люди сходилися біля колодязя і не квапилися розходитися, поки не обміняються думками і новинами. Колодязь був один, і не близько, слова мали вагу й значення, як і вода, яку несли з собою.
Потім колодязів побільшало, і для підвищення статусу власного з'явилася тенденція плювати в колодязі конкурентів.
Потім з'явився водопровід, але слова втратили цінність, звичка ж конкурувати залишилася, а демократія й мікроби зрівняли шанси заразитися.
Повне зневажання інформаційної гігієни й одночасне нарікання на отруйний ефект того, що просто-таки захлинаючись свідомо споживає громадянин, - найяскравіша ілюстрація не тільки фрейдистського Танатоса, інстинкту "волі до смерті", а й ілюстрація пересічної когнітивної неохайності.
Що таке соціалізація?
Людина як "політична тварина", за визначенням Арістотеля, потребує пошуку собі подібних і того, хто навчає спілкуванню з ними. При цьому таке навчання мінімально дотичне до "освіти". Освіта, образно кажучи, продовжує співати оди романтиці ручної праці та природничо-науковій парадигмі в часи IТ і постправди.
Навчання людини від її першого вдиху іншими людьми має за реальну мету соціалізацію. Це процес одержання людським індивідом навичок, конче потрібних для повноцінного життя в суспільстві. Його спонукає інстинкт збереження виду з тієї простої причини, що разом виживати легше. Альтруїзм генетично зумовлений. Але в українському суспільстві, де зникають не тільки моральні, а й будь-які авторитети, крім кримінальних, вчитися вже немає в кого.
З одного боку, в суспільстві не меншає людей - носіїв сучасного знання. Їх усе ще багато, навіть із поправкою на еміграцію. Але фішка в тому, що це знання може бути занадто сучасним, як біткойни, і в Україні нікому не потрібним. Люди ніби є, але їх ніби й немає.
З іншого - в суспільстві, завдяки політикам, зникли будь-які маркери авторитетності, все відносно, все можна осміяти й вивернути навиворіт. Дивовижний несмак став синонімом масової духовності.
Інстинктивна поведінка, зокрема й соціальна, починається з внутрішніх мотивів, що змушують шукати певний набір зумовлених середовищем стимулів.
Інтенсивність соціальних комунікацій у цьому ціннісному хаосі, в стані гуманітарної катастрофи зростає в кілька разів, бо "теорія шести рукопотискань", за якої шукане можна знайти в цих арифметичних межах, уже не працює. У найліпшому разі замість руки на якомусь етапі ви натрапите на іншу частину тіла. І це в ліпшому.
Однак люди невтомні, бо стривожені. Вони в комунікації замість відповідей отримують лише нову порцію ще тривожніших запитань. І кидаються між телевізором, Інтернетом, телефоном і офісом.
Що таке українська соціалізація?
У цьому божевільному просторі всі перебувають в однаковому невротичному стані соціально схваленої істерії, яку через непорозуміння сприймають за маркер розвитку громадянського суспільства.
"Коли бачиш це, мимохіть починаєш нервуватися, сумніватися в демократії і знаходити чесноти в політиці правих. Що такі сумніви мало виправдані, доводить простий, але дуже важливий для соціології досвід, який провів одного разу на річкових гольянах Еріх фон Гольст. Він видалив одній-єдиній рибі цього виду передній мозок, що відповідає - принаймні в цих риб - за всі реакції зграйного об'єднання. Гольян без переднього мозку має вигляд, їсть і плаває як нормальний. Єдина поведінкова ознака, що його вирізняє, полягає в тому, що йому байдуже, чи прямує за ним хтось з його товаришів, коли він випливає зі зграї. Отже, у нього відсутня нерішуча "оглядка" нормальної риби, яка, навіть коли дуже інтенсивно пливе в якомусь напрямку, вже з найперших рухів звертає увагу на товаришів по косяку: чи пливуть за нею, і скільки їх пливе слідом.
Гольяну без переднього мозку це було абсолютно байдуже. Якщо він бачив корм або з якоїсь іншої причини хотів кудись, він рішуче плив туди - і, уявіть собі, весь косяк плив слідом. Покалічена тварина саме через свій дефект стала безсумнівним лідером".
Це - промовиста цитата з книжки австрійського зоолога й етолога лауреата Нобелівської премії Конрада Лоренца "Агресія". Еріх фон Гольст, про якого мова, - німець, уродженець Риги, що створив теорію нейронних осциляторів, вчення про глибинні принципи координації та взаємозалежності живих організмів.
Лоренц був вражений: лідерство, усупереч усім інтелектуальним побудовам, набагато більшою мірою ґрунтувалося на зухвалій безмозкості, ніж на розумі й освіті. Щоправда, це вимагало й стадної поведінки мас, що, втім, невдовзі, ще за життя Лоренца, експериментально довели нахабні недоуки Сталін і Гітлер у ХХ ст. та їхні послідовники - у столітті нинішньому.
Культурні цінності лежать в основі соціальних норм. Нормами називаються очікування і стандарти, що управляють діями людей. Люди з дитинства засвоюють цінності суспільства завдяки соціалізації. Спочатку в сім'ї, потім у суспільстві.
У суспільствах хворих, як наше, мораль сім'ї і соціальна етика - взаємовиключні поняття. В українській культурі сімейні цінності століттями домінували, захищаючи особистість від диктату ззовні. Потім сімейні цінності демократично визнали архаїчними, такими, що стримують вільний розвиток особистості. І через непотрібність архаїчні, сімейні методи соціалізації - через казку, пряник і батіг - у нас відразу перейшли в методи державні. А державні методи, на вимогу кредиторів, почали стимулювати споживання ерзац-продукту європейських норм, їхні бета-версії, кажучи сучасною технічною мовою. Про те, що норми ці для різних людей дуже різні, нам зовсім нещодавно вже прямим текстом нагадали голландці. А то ми ніяк не хотіли вірити, бо казка ще трохи - і стала б реальністю. Та не склалося.
От люди й продовжують метатися в замкненому інформаційному просторі власних фантазій і страхів. Вимагаючи допомоги від кого завгодно, аби тільки при цьому не треба було нести особистої, з іменем і прізвищем, відповідальності. "Нам - жодної відповідальності за будь-що" - ось девіз нашої євроінтеграції, від верху до низу.
Соціалізація - двосторонній, різнонаправлений процес. Відбувається взаємовплив між біологічними чинниками і культурою, якщо культура існує. Не у вигляді продуктів мистецтва, ні. Культура - це насамперед стабільний поведінковий код суспільства, а не клубне виспівування старовинних дум на брюссельських вечірках чиновниками, що косять під сліпих бандуристів.
За браком соціалізації нас цілком закономірно сприймають як кілька десятків мільйонів асоціальних типів, ладних у будь-який момент повернути куди завгодно за безмозким усенародним лідером, а їх з'являється нині - один за одного безмозкіший.
Соціалізація - це відповідь розуму на кризу, вона передбачає розуміння того, що між чорним і білим є безліч відтінків сірого кольору. Соціалізація виключає дитячу революційну безкомпромісність.
Та для роботи розуму необхідне усвідомлення "Я", продукту соціального, що формується на основі стосунків з іншими. А сформувати його зараз не маємо з чого. Всі в тому ж таки рибному косяку.
Ви напевно зустрічали людей, які йдуть у натовпі, верещать і репетують, штурхаються, кидають сміття під ноги, лізуть без черги, плюють тощо. Їх чимдалі більшає. Це не обов'язково тому, що вони по життю зумисно нахабні. У них дезадаптація уваги, вони просто не бачать інших людей, не в змозі втримувати увагу на периферії. Неконтрольована залежність від власних персональних інтересів, потреб, бажань, психологічна необхідність ставити їх пріоритетом.
Їм протистоїть інша група, в якої неконтрольована залежність від інтересів, потреб і бажань співрозмовника, партнера; схильність до зовнішнього впливу. Вони ніби представляють нормативні інтереси суспільства, але це до чергового зносу МАФів або забудови скверу, вони завжди стануть на бік більшості, поза контекстом. Бо розширити контекст для них - означає применшити себе.
Як поводитися соціально прийнятно поза цими двома групами, якщо розум усе-таки залишається для вас пріоритетом?
Навчитися розуміти, які почуття й переживання і як позначаються на вашій поведінці й мові. Те, як ви виглядаєте, і є тим, як вас бачать і чують. Немає жодного телепатичного розуміння, є подібна поведінка при схожому гормональному тлі, але, як відомо, його вистачає приблизно на місяць.
Практикувати постійний аналіз того, що має сенс зробити для себе і що - для інших. Нерозділення цього спричиняє емоційне вигоряння й дитячі скарги на черствість світу. Світ узагалі не в курсі щодо вас, будьте певні.
Тренувати концентрацію уваги на навколишніх, спокійно читати вирази облич, нюанси інтонацій і порухів тіла, при цьому прикидати, що корисного, але необтяжливого можна зробити для задоволення навколишніх. Серед них теж можуть виявитися розумні люди.
Перестати бути сором'язливим, мовчання - воно в ягнят. Звичайно, можете й далі приносити себе в жертву, думаючи, що ви - офірний агнець. Але насправді ви заохочуєте людожерів.