UA / RU
Підтримати ZN.ua

Найкрутіший учень Кіма

Є в Кіровограді будинок, у якому не вщухає музика, — із самісінького ранку до пізньої ночі в його коридорах співає скрипка, звучить рояль, ніжно переливається флейта.....

Автор: Наталя Вареник

Є в Кіровограді будинок, у якому не вщухає музика, — із самісінького ранку до пізньої ночі в його коридорах співає скрипка, звучить рояль, ніжно переливається флейта... Кіровоградське музичне училище, одне з найстарших в Україні, відзначає цього року своє 45-річчя. Цікавою є історія «музичного будинку» по вулиці Маланюка, 4, куди переїхало музучилище 1991 року.

Старий особняк по вулиці Леніна, де 1960 року відкрилося училище, повільно вмирав — не було води, їдальні, елементарних вигод. У музикантів залишалася одна надія: звільнений після падіння компартійної системи будинок райкому партії, що став предметом жорсткої боротьби між кількома організаціями.

І тоді найбільш відчайдушний із педагогів, Кім Олександрович Шутенко, «пішов на абордаж»: почав проводити уроки в порожньому будинку, куди сам привіз стіл і три табуретки (студенти сиділи на підвіконнях), пізніше з’явилося фортепіано. Заняття проходили під загрозою насильницького виселення. Щоб привернути увагу громадськості до проблеми музучилища, Кім Шутенко сів у літак і вирушив до Москви.

В аеропорту його зустрів... «найкрутіший» із усіх учнів, автор «Мадонны», «Ты меня любишь» й інших популярних пісень Ігор Крутой.

Метру російського шоу-бізнесу, продюсеру, главі фірми-студії АРС легко вдалося організувати прямий ефір зі своїм учителем на центральному радіо і телебаченні. До Кіровограда приїхала знімальна група, сюжет про ситуацію навколо «музичного будинку» з’явився в програмі «Час».

Так музичне училище дістав дах над головою, оскільки «дах» у нього був ну дуже «крутий»!

Він не був музичним вундеркіндом...

У сімейному архіві є дитяча фотографія Ігоря з напівбаянчиком у руках. Кажуть, він ще малюком виступав перед гостями. Однак ніякого надприродного ореола навколо дитинства маестро не існує.

Закінчивши музичну школу за класом баяна в селищі Гайворон, Ігор не дуже сподівався на вступ у Кіровоградське музучилище: на відміну від міської молоді, у нього не було можливості відвідувати бібліотеки та концерти, брати приватні уроки. Можливо, саме тому він подав документи на теоретичне відділення училища, де великого конкурсу не буває. Викладачем за фахом у нього став Кім Шутенко.

І хоча сьогодні метр Крутой часто виступає в перуці а-ля Моцарт, він був не музичним вундеркіндом, а «звичайним хлопцем із сільської місцевості», як охарактеризував його старий учитель. Ніяких сольних творчих вечорів Ігоря в училищі не було, він, як і всі хлопці в ті роки, підробляв вечорами в ресторанах, тому особливої участі в громадському житті не брав.

Однак є дещо, про що знає тільки його вчитель Кім Шутенко:

— Ігор мав абсолютний слух, який зустрічається не більш як у п’яти відсотків студентів на курсі. Великий Чайковський не мав абсолютного слуху, і я не маю, а Ігорю пощастило. Завдяки цій перевазі він чудово писав музичні диктанти, щоправда, почерк у нього був кострубатий. Сам Ігор не надавав великого значення цій своїй особливості, та й багатьом музикантам абсолютний слух завдавав тільки неприємностей...

Скромному хлопчаку з Гайворона було нелегко в музучилищі: він потрапив у жіноче царство. Його вчитель жартома казав, що «на кожному курсі має бути хоча б один хлопчик для запаху», інакше ладу не буде. Цим єдиним хлопчиком і був Ігор Крутой.

Окрім основної дисципліни — теорії музики, Ігор факультативно займався у К.Шутенка з композиції, став відмінним піаністом. Пізніше у Кіма Олександровича навчалася молодша сестра Крутого Алла, яку композитор згодом відвіз разом із мамою до Москви. Вона теж виявилася талановитим піаністом, нині живе у США.

17 жовтня, у день народження Кіма Шутенка, щороку приходить багато поздоровлень від його учнів із усього світу. Коли святкувалося 60-річчя учителя, Ігор Крутой телефонував із Америки. Іноді він надсилає телеграми або доручає мамі поздоровити Кіма Олександровича.

Стипендія Крутого

Композитор і музикознавець Марина Долгих, як і її знаменитий земляк, закінчила музичне училище. Саме їй Кім Олександрович передав, йдучи на пенсію, рукописи перших творів Ігоря — для майбутнього музею. До речі, курсу Марини Долгих належить «друге відкриття» популярного композитора в Кіровограді. Студенти тих років не знали Крутого, оскільки він навчався з 1970 по 1974-й, а потім на якийсь час зник — робив кар’єру.

«Відпрацьовуючи» влітку в колгоспі, хлопці розучили пісню «Буду я любить тебя всегда». Авторство приписали однокурсникові, який співав цю пісню своїй дівчині під гітару. Вирушивши до міста по провізію, студенти несподівано почули пісню в центральному універмазі. Виконавця-горопаху однокурсники ледь не побили, і він зізнався, що уподобана пісня є «хітом» на гайворонських дискотеках, звідки він родом. А коли пісню почув Кім Шутенко, то поцікавився: хто автор? Хлопці відповіли: «Якийсь Крутой»... Кім Олександрович обурився: «Що значить «якийсь»? Це наш Крутой!» І підвів хлопців до стенда, де висіли фотографії випускників.

В один із приїздів Ігоря Крутого на батьківщину до нього підійшла дівчина, котра написала книгу про його улюбленого вчителя. Олена Ігнатьєва простягнула рукопис маестро і попросила допомогти її виданню. Так Ігор Крутой став спонсором книги «Кім Шутенко» із серії «Творчі портрети українських композиторів», що вийшла у видавництві «Музична Україна».

Але це не єдиний випадок, коли відомий композитор допоміг своїм землякам. Під час останнього відвідання Кіровограда він фінансував придбання музичних інструментів і комп’ютерної техніки для студентів музично-педагогічного факультету Кіровоградського державного педагогічного університету, а також виділив кошти на стипендії для найкращих студентів цього вузу, в тому числі й для студентів-гайворонців.

«Крутими» не стають, а народжуються

Ще в студентські роки Ігор писав класні хіти (музиканти з кіровоградського ресторану «Київ», де підробляв Ігор, твердили, що «Мадонну» він приніс їм ще в той давній час — тільки з іншими словами). По закінченні музичного училища він повернувся в Гайворон «місити грязюку» (за висловлюванням Кіма Шутенка), добираючись на роботу в сільську філію Гайворонської музшколи. До речі, Крутой виявився «рекордсменом» за провалами на вступних іспитах у консерваторію — вступав шість разів, але так і не був зарахований. Обурений явною несправедливістю, Кім Шутенко «атакував» відпочиваючого разом із ним у Ворзельському будинку композиторів Андрія Штогаренка, котрий тоді завідував кафедрою композиції в Київській консерваторії.

Колега тепло відгукнувся про здібності Ігоря, але натякнув на «особливі обставини» — у ті часи національне питання було значно важливішим за творчі здібності. Це й пояснило кількаразові провали на «другорядних» предметах.

Нинішній завідуючий теоретичним відділенням Кіровоградського музучилища Олег Нагірний згадує:

— В училищі з інтересом стежили за творчою долею Ігоря. Після невдалих спроб вступити в Київську консерваторію він закінчив інститут у Миколаєві. Це був вимушений крок, оскільки без вищої освіти важко було пробитися з концертами навіть у філармонію. Гадаю, що навчання у вузі дало йому менше, аніж робота в Миколаївському будинку культури суднобудівного заводу, де він познайомився з Олександром Сєровим, тоді вже досить відомим. Ігор був піаністом, аранжувальником власних пісень, а Сєров їх виконував і грав на саксофоні. Ансамбль «Поющие юнги» став їхнім стартовим майданчиком...

Згодом Крутой опинився в Москві, де співпрацював із групою Валентини Толкунової. І випадково зустрів Олександра Сєрова, котрий приїхав на Всеросійський конкурс молодих виконавців. У Сашка не вистачало однієї пісні в програмі, і він попросив: «Мені потрібна пісня до ранку!» Ігор щось «зліпив» із старого репертуару. Так народився тандем, якому вдалося пробитися на фірму «Мелодія» із платівкою «Міньйон».

Уже будучи лауреатом премії Ленінського комсомолу, Ігор вступив у Саратовську консерваторію. У той час він жив у Москві, був відомим композитором-піснярем, і для нього було зроблено виняток — він навчався заочно, хоча композиторського (як і вокального) заочного відділення в жодній консерваторії не існує.

Повернення

Попри те, що кіровоградці називають Крутого «людиною світу» (він живе то в Росії, то в Америці), зв’язок із рідними місцями ніколи не переривався.

Найграндіознішим стало повернення 1999 року напередодні виборів. Ще до виступів композитор публічно заявив, що не має нічого спільного з політикою. Біля під’їзду Кіровоградської філармонії було не протовпитися — такої кількості іномарок не пам’ятали з дня її заснування. А в залі було не менше чиновників і місцевих олігархів... Хтось із вдячних місцевих «королів» надіслав композитору величезний кошик білих троянд. Однак на найпочесніших місцях сиділи старі вчителі Ігоря Крутого з музучилища, а найбільш улюблених із них він назвав зі сцени поіменно і за все подякував.

Однак зігріли серце композитора не гучні концерти, а по-домашньому теплі зустрічі в музучилищі й університеті.

Студенти просили Ігоря виконати щось. Маестро скромно відповів, що йому важко грати перед професіоналами, оскільки він не академічний композитор, і зіграв усього один ліричний інструментальний твір. Під час цієї зустрічі Крутого прийняли в почесні професори педагогічного університету.

І все ж таки естрадні пісні звучали — у виконанні самих студентів.

Музичне училище, що дало народження метру, одвіку славиться своїми традиціями: на його «плечах» тримаються три великі щорічні всеукраїнські форуми — фестиваль піаністів «Нейгаузівські музичні зустрічі», конкурс хорових колективів «Золотий Орфей» і конкурс виконавців «Провосінь».

А з класу композиції Кіма Шутенка вийшло багато композиторів-піснярів: секретар Одеського відділення Спілки композиторів Олег Полєвой, автор пісень Миколи Гнатюка Олександр Щупак (нині він живе в Польщі), автори дитячих пісень Володимир Лапко й Олексій Харченко...

Та, безсумнівно, найбільш «крутим» учнем старого вчителя є Ігор Якович.

Злі язики торочать, що пісенний жанр є «стелею» таланту Крутого. Кім Шутенко з цим категорично не згоден: «Написати гарну пісню так само нелегко, як скласти талановиту симфонію, це не свідчить про обмежені можливості. Ігор у роки навчання писав велику форму, у нього це добре виходило, просто це не його кредо».

І хоча маестро не прагне стати академічним композитором, може, він потай пише якісь глибокодумні симфонії, просто ми про це нічого не знаємо?..