UA / RU
Підтримати ZN.ua

НА СТАДІОН — У КАСКАХ

Перший літній місяць добряче сколихнув планету Земля: мільярди шанувальників гри в шкіряний м’яч на всіх без винятку материках, відкинувши убік поточні справи, прикипіли до телеекранів...

Автор: Віталій Галинський

Перший літній місяць добряче сколихнув планету Земля: мільярди шанувальників гри в шкіряний м’яч на всіх без винятку материках, відкинувши убік поточні справи, прикипіли до телеекранів. Футбольне дійство під назвою «Чемпіонат світу» стартувало в останній день весни в Кореї та Японії. На жаль, чаші спортивних арен в Азії обминули збірну України. Тому, насолоджуючись тактико-технічними делікатесами з «меню» інших команд, шанувальники синьо-жовтої команди сподіваються, що їхні улюбленці одного разу так само постануть на суд європейської чи світової футбольної громадськості.

У всякому разі, подібні настрої панують на Донбасі. Зі стабілізацією гри донецького «Шахтаря», дебютом у Лізі чемпіонів, реальною конкуренцією визнаному флагману українського футболу — київському «Динамо» — у гірничий край прийшов справжній футбольний бум. Інтерес до виступів своєї команди проглядається в місцевих теле- і радіотрансляціях, на шпальтах ЗМІ Донбасу. А напередодні приїзду киян на календарний поєдинок «Шахтар»—«Динамо» вийшов у світ перший барвистий номер чудово виданої клубної газети «Шахтар». Виходитиме вона кожні два тижні. Заслуговує на повагу тактовність видавців. Відзначаючи перемогу своєї команди у фіналі Кубка України і присвятивши цій події п’ять шпальт, журналісти, втім, знайшли достатньо місця і для того, щоб висловити свою скорботу з приводу великої втрати українського футболу — смерті Валерія Лобановського.

Інтерес до поєдинку лідерів геть відсунув футбольні події на Азіатському континенті. Питання придбання квитків на майбутній матч висіло над Донецьком, немов грозова хмара. У футбольному клубі «Шахтар» мене запевнили, що задовольнити навіть 20 відсотків усіх заявок немає можливості. Однак відмовити групі уболівальників-гірняків, котрі явилися прямо до вхідних дверей будинку футбольного клубу, не змогли. Після того, як із вулиці донеслося ритмічне постукування шахтарських касок, усе стало ясно без слів. А щасливі власники квитків гарантували свою участь у прийдешньому поєдинку в ролі «дванадцятого гравця». До речі, місцева торсида своє слово стримала: усі 90 хвилин вона підтримувала чорно-оранжевих. І так, що пристрастям, які кипіли в столиці Донбасу, позаздрили б «інчас» із барселонського «Камп Ноу» чи «тифозі» із міланського «Сан Сіро».

Динамівці прибули на гру далеко не в кращому гуморі. Втрата великого наставника довго позначатиметься на грі київського клубу. Горе, як то кажуть, лікує час... Ще місяць тому біло-блакитні впевнено лідирували в чемпіонаті країни і зберігали чудові шанси заволодіти Кубком України. 26 травня почесний трофей отримав донецьку прописку, а перемога над «Динамо» виводила господарів в перший рядок турнірної таблиці за два тури до закінчення чемпіонату країни.

Порівняно з кубковим фіналом кияни провели цілий ряд замін. І це цілком зрозуміло. Тренерський штаб «Динамо» явно хотів видозмінити модель гри, додати їй насамперед надійності. «Шахтар» у свою чергу знову продемонстрував спортивну агресивність. Як і в Києві, Невіо Скала надав місце в стартовому складі двом форвардам: Воробею і Бєліку. На післяматчевій прес-конференції італійський спеціаліст зауважив, що головною проблемою для його команди був Белькевич: «Для такого футболіста знайшлося б місце в будь-якому елітному клубі Європи». Проблема київського півзахисника була вирішена зусиллями Тимощука, Старостяка і Левандовського. За будь-яким переміщенням Валентина уважно стежив хтось із донецького тріо, намагаючись атакувати динамівця в момент прийому м’яча.

Пам’ятаючи про те, що в кінці кубкового матчу біло-блакитні виглядали стомленими, гірники з перших хвилин роздули темп. Гостям нав’язувалася силова боротьба, їм давалося мінімум часу для прийняття рішень, що в результаті призвело до незвично великої кількості помилок в обороні. У свою чергу динамівці шукали свій шанс на флангах, де особливо активним спочатку був Пеєв. У середині тайму він видав чудову передачу в центр штрафного майданчика на Гусіна. Але той пробив непереконливо. Перед самісінькою перервою донеччани вийшли вперед. Зубов із лівого флангу закинув м’яч у боротьбу. Після декількох торкань у Федорова була можливість розрядити обстановку. Однак київський захисник ще більше розпалив її, зрізавши м’яч у власні ворота — 1:0.

Друга половина зустрічі пройшла на високих футбольних нотах. Суперники пішли в бій практично з відкритим забралом. Та все ж дії гірників виглядали свіжішими й раціональнішими. До того ж, сума командних швидкостей «Шахтаря» була значно вищою, аніж у «Динамо». Чудовий шанс розвинути успіх отримав Воробей. Однак укотре цей безумовно талановитий нападаючий не зумів реалізувати вихід на побачення з голкіпером. Гра йшла до свого завершення і, здавалося, нічого цікавого вже не відбудеться. Та буквально за хвилину до фінального свистка гірники отримали право на вільний удар у межах штрафного майданчика киян: Тимощук завдав сильного удару, а м’яч, цього разу зрикошетивши об ногу Гавранчича, завершив свій політ у ворота Реви — 2:0. Перемога вивела «Шахтар» на перше місце, але чи буде воно для гірників остаточним, покажуть їхні виступи в заключних поєдинках у Дніпропетровську та Ужгороді.