Відтоді як останній хазяїн президентської резиденції "Межигір'я" покинув свої володіння, минуло вісім місяців. За цей час громадськість неодноразово переймалася питанням про те, що буде зі спадщиною президента-втікача Віктора Януковича. Щоб задовольнити запит громадянського суспільства, нова влада ще наприкінці лютого ухвалила рішення про повернення маєтку й землі в державну власність. Тоді з обителі екс-президента вивезли цінності й твори мистецтва: картини, ікони, стародавні книжки, євангелія. Усе те передали в українські музеї. Однак на цьому участь держави в долі маєтку закінчилася. З моменту втечі Віктора Януковича й донині бал у Межигір'ї править Самооборона.
Нині про скандальне минуле Нових Петрівців нічого не нагадує. Там, де ще наприкінці грудня було оштрафовано понад 200 автомобілістів Автомайдану, які рухалися до Межигір'я, сьогодні можна побачити тільки вільну дорогу й нечасті автомобілі. Попри те що в цьому селищі розташовані котеджі багатьох представників політичного бомонду, проїзд не перекривають і не обмежують. Поруч із невеликими й непримітними будиночками височіють величезні особняки. Єдине, що їх відокремлює, - переважно високі паркани.
Та пам'ять людей не настільки коротка. Сама дорога має особливу ауру. Так чи інакше, попутники обов'язково починають розмовляти про політика. Місцеві водії ще не забули принад сусідства з маєтком Януковича. "Він нічого не платив "ментам" і дозволяв їм заробляти, як кому заманеться", - розповідає місцевий таксист. Часи, коли в машину могли підкинути наркотики й вимагати величезний хабар, нескоро зітруться з його пам'яті. Водій вдивляється у старий рекламний щит: "А оцей, - каже без злості, - голосував за закони 16 січня, а зараз іде в депутати. Побудував величезну висотку на території лікарні, а в самій лікарні навіть МРТ немає. Він же заробив купу грошей, міг би купити хоч щось". Тиждень тому водієвого тестя забрали в лікарню - впав у кому, а потрібних апаратів немає, сам же пацієнт нетранспортабельний. "Єдиний варіант - чекати, коли серце перестане битися. Чекаємо", - приречено підсумував таксист.
Навіть у будній день біля воріт "Межигір'я" людно. Місцеві розповідають, що у вихідні вишиковуються кілометрові черги з машин. "Люди їдуть з усієї країни, з різних місць, щоб побачити, як жив "цей гад", - сердито каже чоловік. На воротах несуть службу четверо-п'ятеро охоронців Самооборони. Крім того, біля входу продають сувенірну продукцію, здають в оренду велосипеди. Є при "Національному парку", як називають Межигір'я на вхідному квитку, і власний автомобіль, який курсує від маєтку до Києва.
Де-юре "Межигір'я" належить державі і перебуває в розпорядженні Мін'юсту. Але де-факто тут господарює Самооборона. Згідно з офіційними даними, у бюджеті на цей рік не виділено жодної копійки на утримання резиденції. Всі витрати взяли на себе нові "опікуни". На квитку зазначено, що сплачена за вхід сума є благодійним внеском на оплату роботи персоналу та утримання маєтку. Окрема ремарка на аркуші А4 сповіщає, що частину коштів передають на підтримку бійців АТО.
У дворі - бусик з написом "Міліція". Отже, все легально. Праворуч можна побачити будиночок, де колись мешкала охорона Віктора Януковича. Зараз це приміщення віддали біженцям. За яким критерієм відбирали цих людей, і на яких правах вони оселилися саме тут - невідомо. Екскурсовод лише поділився інформацією про те, що зайняті далеко не всі кімнати. Поруч із самим будиночком - автомобіль преміум-класу з номерами, які видають його хазяїна. "АН" - код Донецької області. Біля приміщення нікого не видно. Тільки біля входу ліниво курять кілька охоронців.
На самій території парку все дуже доглянуто й по-осінньому гарно. Численні доріжки, алеї, штучні озера, ковані й гранітні мости, виконані на замовлення. Усе тут дихає вигадливою розкішшю, а подекуди показним несмаком. Враження згладжують дивовижні краєвиди. Люди спокійно прогулюються тут з дитячими візками, малеча збирає різнобарвне листя або грається біля фонтанів. Один з найпопулярніших атракціонів - пеньки. Саме їх шукає більшість відвідувачів. Меткі "хазяї" навіть вирішили встановити окрему плату за прохід до цього "експоната". Тим, хто лінується ходити територією самостійно, пропонують екскурсію на гольфмобілі. Маршрут пропонують довгий - з основними зупинками біля ключових споруд. Екскурсовод з нотками зневаги до скинутого ідола розповідає про володіння Януковича.
На даний момент усі будівлі опечатані. Яке майбутнє їхнього вмісту - розкішних меблів, до непристойності дорогих люстр і всього іншого - невідомо. Самооборона поки що не вирішила, що робитиме із цими багатствами. Хоча стверджувати, що все це ще на місці, теж не можна. Вікна щільно зашторені. До речі, нинішні охоронці мають намір затриматися тут надовго. На місці, де збереглася стіна від жіночого монастиря, який розташовувався в Межигір'ї кілька століть тому, Самооборона зводить церкву. Втім, це єдина данина історії. Всі інші "експонати" присвячені пам'яті про колишнього президента.
Мабуть, історії невідомі випадки, коли, вигнавши тирана, люди залишили б його маєток як знак чи символ, нехай негативної, але пам'яті про нього. Спадщини ідеологічних лідерів позбувалися повністю або трансформували її в щось позитивніше і корисніше для народу. Наприклад, усе, пов'язане з Гітлером і фашизмом, було знищено. Намагаючись викорінити фашизм, влада не зглянулася навіть на могили його батьків. Аргументуючи це тим, що послідовники не повинні знати місце, де можна було б ушанувати його пам'ять, надгробки зруйнували, а саме місце засекретили. У свою чергу, колишню дачу Сталіна перетворили на дитячий лікувальний центр.
Звичайно, є приклади збереження культурної спадщини або пам'яток архітектури не найбільш популярних і розумних правителів. Однак позбавлені смаку будівлі "Межигір'я" навряд чи можна віднести до категорії важливих або цінних хоч з естетичного, хоч з історичного погляду.
Тривала українська історія налічує чимало трагедій і поразок. Заперечувати значимість ролі пам'яті про авторитаризм і встановлення диктатури в Україні не можна. Питання лише в тому, чи варто трансформувати її в ненависть до тирана і створювати "резервуар" для ненависті у святих колись місцях? Ще на початку дискусії про майбутнє "Межигір'я" активісти пропонували перетворити його на санаторій, дитячий табір або парк. Адже недарма в цих місцях стояв монастир, заснований, за переказом, ще за часів Хрещення Русі. Він пережив безліч підпалів, перебудов, має багату церковну історію. Остаточно монастир був зруйнований 1920 року, коли в Україні восторжествували більшовики.
Хіба не краще повернутися до давніх традицій, відродити історичну пам'ять, зрештою, створити привабливий туристичний об'єкт? А про сучасність і ціну визволення "Межигір'я" і самої країни може нагадувати алея імені героїв АТО або пам'ятник Небесній Сотні. Але чи будуть вони тут?