Жінки, пам’ятайте: чоловіки слухають не впіввуха, а впівмозку
У принципі, подібні докази були потрібні винятково чоловікам. Тож не дивно, що групу дослідників зі школи медицини при університеті штату Індіана очолив саме чоловік — Майкл Філіпс. Озброївшись новітньою методикою сканування головного мозку (на основі використання ефекту функціонального магнетичного резонансу), учені заходилися відстежувати відмінності в функціонуванні відділів головного мозку. Піддослідним голосно читали текст. У жінок у процесі розпізнавання мови активізувалися нейрони обох півкуль головного мозку, тоді як у чоловіків — лише одної. Природно, і загальна кількість нейронів, задіяних у цьому процесі, у жінок виявилася набагато більшою.
Точні біологічні причини виникнення таких відмінностей учені не змогли назвати, зате досить впевнено пояснили їхні наслідки. Тепер ясно, завдяки чому дівчата швидше починають розмовляти, легше вчаться читати, чому в них рідше зустрічаються різні порушення як мови, так і її сприйняття. Більше того, після травм та інсультів жінки значно швидше від чоловіків відновлюють свої мовні навички, особливо тоді, коли ушкоджено ліву півкулю головного мозку. З огляду на таку слабку компенсаторну спроможність чоловічого мозку, слід оберігати їхнє найслабше місце від усіляких розумових, фізичних і емоційних потрясінь...
Огрядність завойовує континенти
Десять років тому Мохамед Ізмаїл Нур обстежив чотири тисячі малайзійських студентів вищих навчальних закладів. Тоді ожиріння хоча б на початкових стадіях фіксувалося лише в одного із 136 студентів. Сім років потому Нур повторив дослідження в тих самих навчальних закладах. І виявив, що кожен вісімнадцятий студент має надлишкову вагу.
Що ж сталося з малайзійською молоддю за такий короткий термін? У країні з’явилися памперси, гамбургери, відеоігри й величезна кількість автомобілів. Аналогічна картина спостерігається й в інших країнах Південно-Східної Азії. Попри вируючу в регіоні економічну кризу, азійці останніми роками почали споживати м’ясо-борошняних продуктів значно більше, а рухатися значно менше. При цьому темп життя значно прискорився й поширення стресових і депресивних станів також.
У Тайвані за останні 15 років смертність від цукрового діабету зросла втричі. У 60—80 відсотках це захворювання було безпосередньо пов’язане з зайвою вагою.
А от в Індії, Індонезії і Філіппінах лікарі вже не дивуються, коли одночасно зіштовхуються з наслідками і тлустості, і недоїдання. Хоча відсоток гладких в азійських країнах за останнє десятиліття подвоївся, але до Америки й Західної Європи азіатам поки що далеко. Так, приміром, найвищий на континенті відсоток угодованих припадає на Малайзію — 6 відсотків, тоді як на Заході давно вже звикли до 15—30 відсотків.
Утім, експерти з ВООЗ наполягають на тому, щоб в Азії використовувалися методики визначення надлишкової ваги, відмінні від європейських і американських. Адже азійський континент населяють люди менші на зріст і з тоншим скелетом. Тож і граничний для норми індекс маси тіла слід знизити з 30 до 25. За цією методикою відсоток огрядних в Азії виявляється цілком порівнянним із західними параметрами: 20 відсотків у Малайзії, 13 — на Філіппінах, 16 — на Тайвані, 22 — у Японії та 20,5 — у Південній Кореї. Правда, при цьому зберігається якісна відмінність. Якщо на Заході надлишкова вага набагато частіше зустрічається серед людей малозабезпечених і неосвічених, то в Південно-Східній Азії — у людей заможних.
Невдоволення успадковується
Підозри стосовно того, що патологічна залежність від алкоголю, нікотину, кокаїну, амфетамінів і деяких інших препаратів може бути спадково обумовленою, виникли досить давно. Зокрема, завдяки порівняльним спостереженням за долею близнюків і прийомних дітей. 1990 року дослідники спробували пов’язати будову гена відомого під шифром DRD2 з алкогольною залежністю. Спеціальні дослідження мозкової тканини показали, що А1-варіація цього гена відповідає значно меншій кількості рецепторів допаміну в центрах мозку, відповідальних за одержання задоволення. Таким чином дійшли висновку, що наркотичні речовини, які підвищують рівень допаміну в тканинах мозку, компенсують уроджену недостатність усієї нейрологічної системи, відповідальної за одержання задоволення. Дослідження в пацієнтів, котрі зловживають кокаїном, амфетаміном, героїном і нікотином, підтвердили цю гіпотезу.
Як показали подальші дослідження, А1-варіація гена DRD2 зустрічається приблизно в 10 відсотків американців. Тим часом від різних форм залежності страждає десь 25 відсотків жителів країни. Правда, половина таких залежних піддається традиційним методам лікування. При цьому практично в усіх пацієнтів, котрим звичайними методами допомогти не вдається, і виявляють вищезгадану варіацію гена. Тож д-р Ернест Нобль, професор психіатрії, директор центру дослідження впливу алкоголю при нейропсихіатричному інституті Лос-Анджелеса, вважає, що медична допомога будь-якому страждаючому від наркотичної залежності має починатися з досить простого тесту на наявність А1- варіації гена DRD2. Коли її немає — застосовувати звичайні методики, спрямовані на корекцію поведінки та зміну навколишнього соціального середовища. А тим, у кого таку варіацію гена буде виявлено, доведеться сподіватися на якнайшвидші успіхи генної терапії, а вона вже має у своєму арсеналі деякі препарати, що дозволяють коригувати прояви «поганого гена».