Безмежні степи, солоні озера, тепле море, насичене пахощами степових трав повітря - усе це скарби Таврійського краю. Саме тут, поблизу Генічеська, на базі пансіонату «Експрес» відбувся VII Фестиваль туристичної журналістики України. Були призи й нагороди, урочисті промови, концерт. Під час триденного марафону організатори показали найкращі місця для туризму, оздоровлення та лікування, які може запропонувати Херсонщина. Місцева влада вже давно порушує питання про залучення інвестицій у розвиток цього регіону.
Водолікарня «Гаряче джерело» у Генгірці
- У наших місцях шукали родовище газу, для цього мусили пробурити безліч геологорозвідувальних свердловин, - розповідає директор водолікарні Лариса Поспєлова. - З деяких свердловин пішла термальна вода. На місці однієї з них і побудували водолікарню. У 1980 році вона прийняла своїх перших пацієнтів. До нас їхали люди з усього Радянського Союзу. Звичайно, тепер усе змінилося.
Глибина свердловини - 1600 метрів, температура води на поверхні - 42 °С. Поєднання високої температури і газів створює своєрідний термоліфт, тому вода сама виходить назовні. - Наші пацієнти їдуть від нас з хорошими результатами, стадія ремісії триває до шести місяців, - говорить Лариса Вікторівна. - Ця вода здатна підвищувати імунітет, оновлюється склад крові, люди забувають про ГРЗ і ГРВІ. Приймання ванн забезпечує протизапальну, знеболюючу, спазмолітичну дію, поліпшує мікроциркуляцію на капілярному рівні та прискорює процеси відновлення ушкоджених тканин, нормалізує стан периферичної та вегетативної нервової системи. Наявність у воді брому дає гарний результат у лікуванні вегето-судинних дистоній, астенічних і неврозоподібних станів.
Великою популярністю користується процедура вертикального розвантаження хребта. Для цього на ноги надягають спеціальні гирки, потім ви спускаєтеся в термальний басейн і повисаєте на спеціальному пристосуванні. Висіти цілком комфортно. Ви повністю розслаблені. Тривалість процедури - від 10 до 20 хвилин. Довше в цій воді перебувати не рекомендується, оскільки це матиме зворотній ефект. Курс лікування - 10-12 процедур. Курс рекомендується повторювати через шість місяців, а для профілактики - раз на рік. Після відвідування термальної ванни є можливість зробити масаж. На жаль, водолікарня має всього 16 ванн і один басейн, де можуть розміститися вісім осіб.
Перш ніж приймати процедури, слід обов’язково проконсультуватися з лікарем. Водолікарня працює з травня до жовтня в амбулаторному режимі, тому кожен відпочивальник може вибрати житло на свій смак і гаманець. Добиратися теж просто, оскільки регулярно курсують маршрутки просто до воріт лікарні.
Солоні озера
«Місця дивовижні, тюльпани чарівні, а от увечері чимось тхне, я б навіть сказав, смердить», - писав про цю місцевість турецький мандрівник Евлія Челебі. Не дарма Сиваш називають Гнилим морем.
На одному із солоних озер нашу увагу привернув засмаглий чоловік, який активно пропонував лікувальні грязі у пластикових пляшках. Підійшли ближче, розговорилися.
- Я колишній військовий. Колись у мене був остеохондроз і грижа хребта, поворухнутися не міг, - розповідає Віталій Матковський. - Лікарі сказали оперувати. Але з допомогою спеціальних вправ і завдяки ось цій лікувальній грязі я подолав свою недугу.
- Скільки ж часу вам на це знадобилося?
- Місяців п’ять. Але спершу була спеціальна гімнастика, а потім, коли я зміг повноцінно рухатися, поїхав до водолікарні. Один раз, потім другий. Навіть удосконалив спеціальну установку для витягування хребта (показує рукою у бік озера, де просто у воді стоїть саморобне обладнання, схоже на те, яке ми бачили у водолікарні «Гаряче джерело»).
- А що це у вас у пляшках?
- Сиваська грязь. Чорна і блакитна. Чорна - для лікування захворювань суглобів і шкіри, а блакитна робить красивих ще красивішими. От мої сусідки - молоді дівчата - ніяк не могли позбутися вугрів і прищів. Помастилися блакитною гряззю кілька тижнів, і все минулося.
- Але треба ж це робити уміючи.
- Так, наносити обережно і не давати висохнути, постійно зволожувати водою або ропою. Якщо грязь висихає, вона забиває пори і пошкоджує підшкірні капіляри. Дівчата гадають, що якщо обличчя після грязі червоне, то це означає: процес пішов! І не розуміють, що нашкодили собі.
Звісно, завжди хочеться одержати заповітну пігулку від усіх хвороб. Щоб особливих зусиль не докладати. От намажуся чарівною гряззю і стану здоровою і красивою. Але у всьому важлива методика, система і наполегливість.
Місто сонця
Заглянули ми і до реабілітаційного центру InterMedicalEcoCity лікаря Володимира Козявкіна. Він спеціалізуватиметься на консультативно-діагностичній, неврологічній, реабілітаційній допомозі дітям і дорослим. Але досі побудовано лише першу чергу комплексу загальною площею 32 тис. м2. А ще у планах -будівництво аеропорту, автомагістралі та соціальної інфраструктури. Передбачається створення нових робочих місць, а це підвищить конкурентоспроможність Херсонської області. Реабілітаційний комплекс розраховує приймати до 1000 пацієнтів щодня. Розмах вражає.
На обладнаній території - кущі троянд, дитячий майданчик. Гарні сучасні корпуси, просторі номери з усіма зручностями і балконами, з видом на море, басейни, сауна тощо. В яку копійку обійдеться лікування в такому центрі? Чи буде воно доступним для наших хворих дітей, чи в ньому зможуть оздоровлюватися тільки іноземні громадяни та заможні співвітчизники? Де і як готуватимуть персонал для такого величезного комплексу? Запитань багато. А поки що будівництво триває.
- Наша основна база - у Трускавці, - розповідає заступник директора Володимир Конюхов. - Коли тут усе закінчимо і зможемо приймати дітей, точно сказати не можу. Ми самі зацікавлені, щоб це відбулося якнайшвидше. За сприятливих умов знадобиться ще рік-півтора. Поки що маємо безліч проблем - від одержання ліцензій, проведення комунікацій, газу і до фінансування.
Асканія-Нова
За п’ятдесят кілометрів від Генічеська розташований всесвітньо відомий біосферний заповідник «Асканія-Нова» ім. Ф.Фальц-Фейна. Тут зберігся єдиний у Європі масив типчаково-ковилового степу площею в 11 тис. га, дендропарк і зоопарк. Поруч з корінними жителями степової фауни непогано почуваються представники Азії, Африки та Австралії - зебри, лані, антилопи, буйволи, бізони, фламінго, страуси. А про прадавню історію половецького степу нагадують кам’яні баби.
Екскурсію проводив сам директор заповідника Віктор Гавриленко. З першої ж хвилини знайомства зрозуміло, що він не тільки фанат своєї справи і великий патріот рідного краю, а ще й напрочуд світла людина. Здавалося, наш екскурсовод годинами може розповідати про своїх підопічних, про кожну травинку, знає всі звички звірів і голоси птахів. Та любов, з якою він розповідав про заповідник, напевно, і допомагає всупереч усім негараздам зберігати віру у свою справу.
Хоч як парадоксально, але однією з проблем заповідника є надлишок рідкісних, зникаючих видів, таких як кінь Пржевальського, сайгак, кулан. - Розвели на свою голову, тепер не знаємо, куди подіти. Виявляється, у нашій країні такі раритети не потрібні, - нарікає Віктор Степанович. - Саме їду на симпозіум, вестиму переговори з казахами і росіянами. Вони давно мріють створити країну Тарпанію. Навіть виділили чотири ділянки Оренбурзького заповідника, але вони розкидані, а для утримання степових тварин потрібні простори. У них немає такої великої вільної земельної площі, на якій можна було б створити ще більший резерват, ніж Асканія-Нова.
- А от в Україні такі території є. Точніше, були ще донедавна, - додає директор. - Тарутинський полігон мав 15 тис. га. Уже розтягли. Зробили заказник державного значення - 5 тис. га. На черзі Новотроїцький полігон під Бердянськом. Ще десять років тому було стільки землі, що, говорили, можна вивести 30% території із сівозміни і не відчути, що її поменшало, для нації вистачило б. Землі багато, але треба навчитися її правильно використовувати, залишити щось і природі.
- То раптом почали клепати національні природні парки, - не вгамовується Віктор Степанович. - Але ж мало оголосити територію заповідною, треба зробити так, щоб вона статусу відповідала. У нас уже 20 таких парків! Я з повагою ставлюся до органів державної влади і розумію, що повинні бути й урядові резиденції, але давайте називати речі своїми іменами. І це не наїзд на лівих або правих. Для мене всі однакові, усі ми живемо на одній Землі і зобов’язані турбуватися про довкілля. Я робив доповіді у Фінляндії, Польщі, Німеччині, Швейцарії, Австрії, читав лекції в Іспанії, був на конгресі в Греції. За кордоном нас цінують, і нам допомагають. Але не думайте, що коли ми об’єкт ЮНЕСКО, то гроші сюди течуть рікою. Доводиться ходити з простягнутою рукою, випрошувати копійки на утримання об’єкта світового значення. Заповідна справа - моя стихія, моє життя, і мені соромно, що в нашій країні об’єкти природно-заповідного комплексу утримують за залишковим принципом.
Висловлюємо вдячність організаторам фестивалю – Херсонській ОДА та Тетяні Волинець особисто.