Близько року тому ми з чоловіком розлучилися після 10 років подружнього життя. Після розлучення я з дочкою поїхала жити до мами. Тепер повернулася додому і розмінюю квартиру. Природно, що мені доводиться тісно контактувати зі своїм колишнім чоловіком. Він щосили піклується про мене, задовольняє всі мої вимоги щодо квартирного питання. Недавно запропонував відпочити в горах у шикарному санаторії, де ніхто не завадить нам розпочати все наново. Я дуже втомилася за цей рік. Крім роботи, нічого не бачила. А тому розумію: те, що він пропонує, — саме для мене. Тим паче що в нас нині такі стосунки, які були в часи нашого першого знайомства. Однак на саму думку про те, що за всім цим знову настануть невеселі шлюбні будні, я жахаюся. За час нашого подружнього життя з веселої товариської дівчини я перетворилася на зломлену і обтяжену сімейними турботами жінку. Я завжди дотримувалася думки: якщо в жінки є сім’я, то вона мусить берегти її за всяку ціну, хоч би як важко їй було. Тому я завжди перша йшла на поступки, все тягла на собі, згладжувала всі конфлікти, жертвувала своїми інтересами заради членів родини. За сім років я пережила дві клінічні смерті. Люди, які знали мене з дитинства, не впізнавали на вулиці, так змінилася моя зовнішність, моя поведінка. Коли ми розлучилися з моєї ініціативи, я переживала це як величезну травму, дарма що вже давно не отримувала від стосунків із чоловіком жодної радості. Мені здавалося, що я, неймовірно напружуючись, витратила час абсолютно марно, так нічого й не створивши у своєму житті. Пригнічена цими переживаннями, я всі сили кинула на утвердження себе як самостійної особистості. За цей рік у мене не було стосунків із жодним чоловіком. Звісно, кому потрібна зломлена жінка, очі якої плачуть, навіть коли вона всміхається. Природно, що мої сексуальні потреби не задоволені. Нині, коли я бачу свого чоловіка таким уважним і ласкавим, коли він пропонує мені відпочинок і райську насолоду, мені важко втриматися перед такою спокусою. Тим паче що нині я відчуваю до нього сексуальний потяг, як колись давно. Якби я погодилася, він відразу пішов би реєструвати шлюб, хоч у нього є дівчина, щодо якої він має дуже серйозні наміри. Саме тому я боюся щось із ним зав’язувати. Адже якщо я поїду з ним, то він сприйме це як обіцянку. І тоді зв’язок із тієї дівчиною розірве. Так він і її втратить і мене не отримає. Адже я не хочу жити з ним, не хочу бути його дружиною, хоча й хочу сексуальної близькості з ним. Я дійшла парадоксального висновку: єдине, що можу запропонувати своєму колишньому чоловікові у відповідь на його настирливі пропонування руки і серця, — це стати моїм коханцем. При цьому мене зовсім не цікавить, із ким він ще проводитиме час, крім мене. Я не ревную його до цих жінок. Напевно, тому що знаю його справжні уподобання. Моя думка здається мені блюзнірською: я звикла до моногамності, завжди була вірна чоловікові й дуже страждала, коли він давав мені привід сумніватися в його вірності. Як же мені тепер будувати стосунки з ним?
Тетяна, 35 років.
Коментар
А так і будувати, як відчуваєте. Зізнайтеся йому, що ви від нього хочете тільки сексу й нічого більше. Адже це насправді так, хоча ви чомусь соромитеся цього. Це відбувається через те, що у стосунках із чоловіком ви не звикли думати про себе, про задоволення власних бажань та потреб. Довгі роки ви прожили з установкою, що кохання — це коли ти задовольняєш бажання і запити інших на шкоду своїм власним. Однак усе ваше сімейне життя засвідчило, що така любов — фікція. Ці жертовні стосунки не дали вам нічого, крім перенапруги, постійного невдоволення собою й підірваного здоров’я. Однак і тепер вам здається, що за можливість хорошого сексу з колишнім чоловіком ви мусите заплатити йому, як мінімум, зв’язавши себе з ним шлюбними узами.
А чому чоловік і жінка, які відчувають потяг одне до одного, не можуть насолодитися ним без будь-яких зобов’язань? З чого, власне, і починається будь-яке глибоке почуття. Кохання —воно взагалі, як відомо, у клітці не живе й від зобов’язань помирає. Пригадуєте, як сказав Висоцький: «Люблю тебя сейчас... А в прошлом — не хочу, а в будущем — не знаю». Жодне почуття не може тривати вічно: воно є, доки є, і ніхто не знає, у що воно перетвориться завтра. Чому його треба сприймати як гарантію майбутніх тривалих стосунків, а не як прекрасні хвилини, за які треба бути вічно вдячним? Коли люди використовують секс як спосіб зобов’язати іншого, то це свідчить про їхній страх бути використаними й залишеними. Схоже, ці страхи повною мірою властиві вашому чоловікові. Однак дуже ймовірно, що він би не думав так, якби ви не давали йому приводу. Адже ви самі вважаєте, що мусите розплачуватися. Таким чином, ваш чоловік — просто ваше дзеркальне відображення. Крім того, за десять років він звик до вашої зручної для нього жертовності.
Не виключено, що тепер, бачачи, як вам тяжко самій, він сподівається, що ви повернетеся до попереднього стереотипу стосунків. Жінка переймає модель своєї статевої поведінки в матері. Можливо, вона своїм прикладом сприяла тому, що у вас виробився такий мазохістський стереотип поведінки. У принципі, він свідчить, що ви надто мало цінуєте себе як особистість і не впевнені, що варті кохання інших людей, якщо не будете всіляко їм догоджати, допомагати і жити їхніми інтересами. Вам здається, що чоловік може любити вас тільки тоді, коли ви робитимете лише те, що йому приємно. Вам складно зберігати свій особистісний стрижень саме через страх бути відкинутою, якщо ви дозволите собі просто насолоджуватися близькими стосунками, не розраховуючись за це поневоленням. Ви ще нічого не отримали від вашого колишнього чоловіка, крім авансів та обіцянок, а вже почуваєтеся його боржницею й заздалегідь картаєте себе за те, що не виправдаєте його сподівань стосовно повернення до старого. Однак він теж не виправдав ваших сподівань як чоловік. Отже, ви квити. І не намагайтеся знову грати роль «хорошої дівчинки» — ви не побудуєте на цьому хиткому фундаменті тривалих стосунків, які задовольняли б вас, тому що страждатимете від прихованого гніву. Досить вам піклуватися про інших — почніть піклуватися про себе.
Запропонуйте своєму чоловікові ту схему стосунків, до якої ви наразі готові і яка вас цілком влаштовує. Це вчинок зрілої жінки, яка має сміливість поважати себе й прислухається до свого серця та до свого тіла. Ви маєте право не відповідати чужим очікуванням. Адже впродовж цього року у вас не складалися жодні стосунки з чоловіками не тому, що вони вас не помічали, а тому, що ви несвідомо відштовхуєте їх. Адже сил ваших немає на те, щоб відповідати чиїмось вимогам. Оскільки таке реагування ледь не коштувало вам життя у першому шлюбі, то, природно, що ви з превеликими труднощами й величезною осторогою погоджуєтеся на близькість із чоловіком узагалі. Тепер ви боїтеся шлюбу із зобов’язаннями, а тому схиляєтеся до вільних стосунків. Однак я гадаю, що така захисна позиція навіть корисна для вас — це унікальний шанс освоїти інший життєвий сценарій, у якому ви нічого нікому не винні й нічого ні від кого не вимагаєте, а тільки живете тут і тепер, насолоджуючись чарами моменту.